Соратник Тимошенко “перекидає” підприємство в Росію

Ягоферов був народним депутатом до кінця 2012 року, однак на останніх виборах до парламенту не потрапив. У 1998-2002 роках Ягоферов був мером Луганська.

Анатолій Миколайович вперше обрався до складу тоді ще Верховної Ради Української РСР у «перебудовному» 1990-му, а через рік очолив колектив Луганського заводу імені Пархоменка. За винятком періоду між 30 жовтня і 24 листопада 1992 (коли Ягоферов трудився в Києві першим заступником міністра економіки України), він успішно поєднував керівництво підприємством з депутатством в парламенті.

Цілком природно, у період акціонування підприємства інтереси Анатолія Миколайовича були враховані повною мірою. У 2002 році Ягоферов став головою правління Закритого Акціонерного Товариства «Луганський машзавод ім. О. Я. Пархоменка», залишається їм і понині.

Про перевезення луганського заводу до Росії стало відомо з російських ЗМІ. Технічний консультант заводу Микита Друзьєв повідомив, що обладнання заводу перевозять до Чебоксарів у Чувашії. Відповідне рішення прийнято власниками заводу. Разом з верстатами переїжджає і основний склад працівників заводу.

«Компанія з Луганська 12 років працювала в основному на російський ринок, тож і евакуюватися разом з колективом і обладнанням власники бізнесу вирішили до Росії», – йдеться в повідомленні. Завод виробляє обладнання для вугільної, чорної і кольорової металургії, коксохімічної, енергетичної, будівельної, целюлозно-паперової промисловості та сільського господарства. Власники бізнесу нібито ще в Луганську обіцяли колективу, що в Росії у них буде і зарплата, і житло.

“Всі документи на реєстрацію нової компанії вже оформляються. Ось тільки над торговою маркою тут все ще думають. З одного боку, бізнесменам хочеться зберегти історичну назву “Луганський машинобудівник-43″, з іншого – згадати і Чебоксари як місце другого народження їхнього підприємства”, – вказує автор статті.

Примітна деталь: ті з заводчан, кому вдалося додзвонитися журналістові “Гречки”, в якості акціонерів зникаючого на очах заводу ухильно відповідали, мовляв, ці люди – якісь бізнесмени середнього штибу.
Розгадка причини таких відповідей – у партійній приналежності справжнього власника підприємства. Анатолій Ягоферов завжди мав славу “демократа”, цим статусом і “побивав” своїх конкурентів-комуністів на будь-яких виборах. Осічка трапилася лишень на жовтневих виборах 2012-го: недавнього члена фракції “Батьківщина” випередив ставленик Партії регіонів.

“Прикривати” свого боса працівники заводоуправління і бухгалтерії вирішили, в тому числі, і з цієї “політичної” причини. Бо ж якщо давній соратник Юлії Тимошенко так запросто “перекидає” підприємство за межі України – чого тоді можна очікувати від самої Юлії Володимирівни?..
Олег БАЗАК