«Таємний Санта» для бабусі: як подарувати диво старшим людям у притулках
Різдвяні та новорічні свята — час сімейного затишку, подарунків. Але родина є не у всіх. Наприклад, старші люди у притулках дуже потребують уваги та трішки дива, переконана засновниця благодійного фонду «Юлині бабусі» Юлія Карпова.
«Гречка» дізнавалася про те, як дівчина стала «онукою» для тисячі дідусів та бабусь, чому вирішила створити благодійний фонд та які зворушливі мрії та побажання мають її підопічні.
«Старенькі люди — мій сентимент»
Радіоведуча Юлія Карпова після початку повномасштабного вторгнення допомагала з роздачею продуктових наборів на деокупованій Київщині.
«Ми приїхали до деокупованої Андріївки, де була зруйнована школа. Це такі дивні емоції, коли до тебе сходяться люди різного віку за продуктами. А коли лишаються останні набори і підходить старенька бабуся років 90 і просить харчі для себе і старшої лежачої сестри, емоції переповнюють…Та бабуся візуально була схожа на мою бабулю, якої вже немає вісім років…», – пригадує Юлія Карпова.
Ще тоді Юлія почула від волонтерки про притулок для літніх людей у Горностайполі, що під Чорнобилем, який також був в окупації. Юлія вирішила запитати про потреби закладу.
«Під час окупації, хоча ворог і не чіпав літніх людей, але і харчів тоді бракувало, дістати їх було ніде. А вижити їм вдалося внаслідок того, що поруч було поле кукурудзи, яку не прибрали: працівники ламали мерзлі качани й перетирали їх у борошно, аби спекти у буржуйках коржики для стареньких», — говорить Юлія.
Після тієї емоційної поїздки вона приїхала додому і вирішила офіційно зареєструвати благодійним фонд, який би опікувався старшими людьми у скруті.
Юлія Карпова з бабусею Ніною, якої не стало 9 років тому
«Старенькі мій найбільший сентимент: мої рідні бабулі – моя безмежна любов, їх мені зараз не вистачає. Тому фонд «Юлині бабусі» названі на їхню честь — це можливість продовжити роль онучки, якою я стала для тисячі стареньких», — підкреслила вона.
Нині під опікою фонду притулки Дніпропетровської, Житомирської та Київської областей. Також жінка допомагає підопічним спеціалізованого психоневрологічного диспансеру та будинку для дітей з інвалідністю на Дніпропетровщині. Загалом Юлія опікується дев’ятьма притулками.
«Кожна моя поїздка до притулків — це закриття запитів по продуктах та побутовій хімії. Але обов’язково я везу із собою подарунок для кожної людини. Ну як подарунок, радше просто знак уваги, бо це звичайна пачка печива, шоколадка, цукерки чи смаколики», — говорить очільниця фонду.
Баночка оселедця, чизбургер та інші гостинці
За словами Юлії Карпової, познайомившись у притулках з підопічними ближче, бабусі та дідусі починають розказувати про своє життя, мрії, маленькі бажання. Коли вони звикають до неї, починають просити щось особисто для себе. Деякі бабусі просять помаду чи парфуми й щось солодке, що можна покласти у тумбочку та поласувати для настрою. Є бабуся, яка просила фарбу для волосся, бо хоче бути красивою перед візитом до лікаря.
«Наприклад, у будинку ветеранів сцени у мене є знайома пані, яка дуже сильно просила баночку оселедця, бо вона його дуже любить. Зі словами «якщо можна, будь ласка», — згадує Юлія.
Підопічні також просять привезти їм вишивку чи книжки, кросворди. Вони просять записати фільми на диски, які потім дивляться на DVD-програвачі.
«А одного разу мене попросили привезти чизбургер, який у рекламі показують, щоб спробувати його уперше в житті. Я кажу, що привезу його холодним, бо півтори години дороги, а вона відповідає: «Нічого, я дуже хочу його спробувати, що ж то воно таке», — ділиться волонтерка.
За її словами, бабусі та дідусі дуже люблять банани, апельсини та мандарини. Багато з них тішиться звичайним цукеркам та льодяникам.
«Для нас, молоді, це такі звичні та доступні речі, а для них це як скарб, вони тішаться смаколикам як діти», — говорить Юлія.
За її словами, окрім таких звичних продуктів, бувають і інші запити та речі, якими вона пишається. Саме у такі моменти відчуває свою значущість і те, що робить все не дарма.
Іноді підопічні плачуть від щастя
«Колись я приїхала в Горностайпіль, той самий перший притулок, з якого я починала допомогу, у мене там є Дмитрович – незрячий чоловік, який дуже любить чай. Він розказав, що коли жив у Києві, зайшов у чайний магазинчик, але не купив того чаю, що хотів, бо його не було. Продавчиня сказала, що є інший, дорожчий, коштує 300 гривень. Він попросив її дати йому цей чай у руки, щоб просто потримати. Йому хотілось знати, який він на дотик, цей дорогий чай. Потримав і віддав його назад», — згадує історію Юлія.
Після цього йому купили дорогого чаю різних сортів.
«Дмитрович відчуває, коли я приїжджаю й одразу співає серенади на мою честь. Треба прослухати шість пісень і тільки потім нести подарунок. Ми віддаємо пакет з чаєм, а Дмитрович тішиться, як дитина!», — сміється волонтерка.
Поки Дмитрович співав, на колісному кріслі під’їхав пан Анатолій зі словами: «Якби у своєму житті, я коли-небудь мав гітару, я б підіграв Дмитровичу. Ми були б класним дуетом». І чоловік Юлії купив йому гітару, приїхавши наступного разу.
«Він плакав від щастя, тримав гітару так акуратно і дбайливо, як коштовність. А через кілька місяців мені повідомили, що пан Анатолій помер… Звісно, таке трапляється у притулках для стареньких. Але прийшло розуміння того, що у людини перед смертю збулася мрія, на яку він ніколи б не зібрав гроші… у такі моменти ти розумієш для чого все це відбувається, для чого працює фонд», — відверто говорить очільниця фонду.
Ще одна підопічна Юлії Валентина живе у притулку для стареньких багато років. Вона тривалий час не бачила рідної доньки Азізи, яка живе у спецпритулку для людей із інвалідністю. Вона дуже просила Юлію організувати їм якось зустріч. Юлія виконала обіцянку: уперше за багато років рідним вдалося побачитись та обійнятись.
Цьогоріч влітку коштом фонду «Юлині бабусі» прооперували чотирьох підопічних, у яких були проблеми із зором.
«Фактично, їм повернули зір з нуля: у когось була катаракта, проблеми з кришталиком. Після операції з ними була няня, адже персоналу у притулку бракує. Вона дзвонить мені й каже: «Юля, вони сидять, як діти, усі в рядок перед вікном і не відходять!». А я розумію, що вперше за багато років вони нарешті можуть добре роздивитися усе довкола і це не може не тішити. Однією із жінок була переселенка із Бахмута, яка втратила надію, що зможе повернути зір, але операція була вдалою», — зазначила Юлія.
«У самотніх стареньких немає крутіших онуків ніж ми з вами»
Напередодні Різдва фонд «Юлині бабусі» організовує акцію «Таємний Санта для стареньких із притулків».
«Там опиняються люди, у яких немає іншого вибору. І, на жаль, почуваються вони там самотньо. Ми ж їздимо до своїх рідних на свята, навідуємо їх, веземо гостинці, а їх нема кому провідати. Тож до новорічних свят кожного з притулку ми плануємо привітати подаруночком. У самотніх стареньких немає крутіших онуків ніж ми з вами», — підкреслила Юлія Карпова.
Як стати «Таємним Сантою» для стареньких
За словами Юлії Карпової, абсолютно кожен може долучитись до акції з різних куточків України й стати «Таємним Сантою» для стареньких.
«Навіть найскромніші донати чи подарунки можуть зробити життя самотніх людей щасливішими. Старайтесь допомагати не тільки на свята, адже підгузки, хімія і їжа потрібні їм завжди», — наголошує очільниця фонду.
Наразі у притулках є така потреба:
- чай, кава, цукор;
- україномовні книги (романи, детективи, пригоди);
- теплий одяг (шкарпетки, пледи, ковдри);
- засоби особистої гігієни та побутова хімія (пральні порошки, миючі засоби, кондиціонери для білизни).
- підгузки для дорослих та абсорбуючі пелюшки;
- солодощі, печиво, шоколад, цукерки.
Для того, аби долучитись до благодійної ініціативи, можна зробити донат за цим посиланням. Або самостійно зібрати пакунок з подарунками та відправити за адресою на поштове відділення Нової пошти:
- село Чайки, відділення № 1, Юля Карпова, 097 085 98 47.
Нагадаємо, раніше «Гречка» повідомляла про благодійний притулок для людей похилого віку «Затишна оселя», про роботу закладу попри війну та підопічних закладу. Також нагадаємо, що Кіровоградщина надала прихисток 13 людям старшого віку, які постраждали внаслідок ворожого обстрілу Сумського геріатричного пансіонату.
