У Кропивницькому презентували книгу спогадів Анатолія Саржевського

Модератор заходу Олена Баранова (творчий псевдонім Елеонора Бельська) сказала, що, якщо б їй довелося обирати епіграф до цієї зустрічі, вона б вибрала рядки з Олеся Гончара: «Понищиш, кинеш у небуття батьківське, то й власне твоє життя безцільно впаде, заглухне в тебе ж біля ніг… Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити».

Дійсно, Анатолій Саржевський – вже і сам дідусь дорослих онуків, з вдячністю говорить про батька і мати, про свого шкільного директора «маму Женю» (Євгенія Чабаненко). А оскільки справа відбувалася в літературному музеї,  то логічно, що А. Саржевський говорив про письменників. З усіма він зустрічався особисто: з Олесем Гончаром,  з Валерієм Гончаренком, з Володимиром Панченком, з Миколою Смоленчуком, з Оленою Журливою…  

Олена Журлива – перший серйозний літератор, з яким Анатолій Васильович, тоді ще школяр, познайомився. Ця зустріч закарбувалася в його пам’яті назавжди. Олена Журлива лежала у крихітній кімнатці, повністю паралізована. Однак дозволила йому прочитати вірші.

«Хвилювався страшенно, спостерігаючи за її нерухомим обличчям, синіми, мов у дитини очима,  від яких йшло тепло. І здавалося тоді мені, що десь яснішало обличчя поетеси, якщо подобався їй якийсь поетичний рядок, епітет чи там метафора».

Ця дружба тривала багато років: паралізована жінка і юнак, що читав їй свої вірші… Третя школа, в який працювала Олена Журлива, названа її ім’ям, вулиця Фонтанна перейменована на вулицю Олени Журливої. І дякувати за це треба Анатолію Саржевському! Коли починали говорили про його літературний доробок чи про журналістську діяльність, Анатолій Васильович завжди згадував Олену Журливу…

Справжнім мистецьким подарунком гостям музею став виступ викладачів Кропивницької музичної школи № 1 ім. Г.Г. Нейгауза Олександра Романченка, Вікторії Делестьянової, Ольги Терещенко.

Науковиця Літературно-меморіального музею І.Карпенко-Карого Ольга Степанова спеціально для “Гречки”