Українці не раді майбутньому сусідству із біженцями з Сирії
Жителі Яготина, в якому проживають 23 з половиною тисячі жителів, днями вийшли на мирну акцію протесту. Райцентр, розташований на відстані у 101 км від Києва, «нагорі» вирішили поетапно заселяти сирійськими біженцями. Люди від майбутнього сусідства не в захваті.
Свого часу сюди ж масово звезли біженців з Вірменії. Серед новоприбулих виявилися не лише знедолені совісні люди. Як наслідок Яготинський район – аж до сусіднього райцентру Баришівки – захлеснув бандитизм з яскраво вираженими «національними особливостями»…
«Перша партія» біженців з Сирії – 250 чоловік. На відміну від згаданих вище синів і дочок Радянського Закавказзя, новоприбулі житимуть більш комфортабельних умовах: у п’ятиповерхівці по вулиці Студентській, 2, що спочатку замислювалася як гуртожиток для учнів медичного училища. Потім його обіцяли ліквідаторам наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Перші новосілля на Студентській почнуть справляти в листопаді-грудні поточного року. Крім бюджетних коштів, на будівельні та оздоблювальні роботи потекли солідні кошти з Євросоюзу. 25 грудня минулого року Державна міграційна служба України уклала з ПП “Фінансова будівельна компанія “Завод Луч” договір на роботи з «реконструкції». Вартість «додаткових робіт» – 7 138 738,80 гривень, стверджує «Вісник державних закупівель».
«Ці люди принесуть нам масу проблем, а у нас їх в районі і без того достатньо», – каже громадський активіст Іван Заморський.
Йому вторить депутат Київської обласної ради Армен Шахарьянц: «Я вважаю, що 250 біженців для маленького міста – це катастрофа. Європа відмовляється від них, а нашій злиденній країні нав’язують біженців». Головні негативи від сусідства з біженцями, на думку цього ветерана Афганської кампанії: властиві їх рідному ареалу проживання хвороби, широко поширена на Близькому Сході наркоманія плюс неадекватна поведінка біженців. Місцеве ж населення наврядчи миттєво визнає їх «своїми», через що яготинців порахують расистами.
«Будівництво цього центру вже «з’їло» не один мільйон гривень, – продовжує депутат обласної ради. – У нас в Україні більше мільйона своїх біженців. Українці самі шукають можливості кудись втекти. А ми зібралися приймати біженців у себе. У той час, коли в чергах на отримання житла стоять сотні сімей і АТОшніков, в тому числі. Але думка народу нікого не цікавить».
Мер Яготина Наталя Дзюба, яка свого часу отримала посаду завдяки членству в Партії регіонів, співчуває людям здалеку. Однак наполягає на тому, щоб частку збудованого приміщення віддали сирійцям, а іншу частину – переселенцям з Донбасу.
Більшість городян, втім, не готові до такого компромісу. Вони підозрюють: до комфортабельних покоїв заселять аж ніяк не заплакані сім’ї – а горлорізів, котрі рятуються від кровної помсти.
Місцеві жителі, які не на жарт налякані такою перспективою. Більшість провінціалів тяжко працюють в Києві і в передмістях за знецінені гривні, – а іноземні переселенці легко витратили по $3 тисячі тільки на дорогу до Старого Континенту.
Олег БАЗАК
