В останню путь провели учасника АТО з Олександрійського району (ФОТО)
У селі Косівці Олександрійського району провели в останню путь учасника антитерористичної операції на сході 38-річного Віталія Костюка. Похорони відбулися сьогодні, 21 січня, в рідному селі померлого. Тут проживає його мати.
Про це повідомляє “Моя Олександрія”.
Костюк пішов на передову з першою хвилею мобілізації – 29 квітня 2014. Після двотижневих навчальних зборів в Кіровограді, зарахований кулеметником в 17-й батальйон. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, біля села Щастя. Останнім місцем дислокації була територія під Горлівка Донецької області.
За словами товариша по службі Євгенія Прокопця, характеризували Віталія відмінно. Був відповідальним, завжди йшов на допомогу. “Виручав часто, якщо, наприклад, треба на чергуванні людини підмінити, підмінить, – розповідає Прокопець. – Він пив рідко, тому завжди був у формі на такі випадки”.
Смерть Костюка сталася якось несподівано і зовсім не в бою. “8 січня послизнувся на снігу і сильно впав, вдарився головою. Викликали швидку допомогу, вона його забрала, а потім передала в Харківський військовий госпіталь”, – говорить Прокопець.
У госпіталь Віталія взяли з діагнозом “сильний забій”, але потім виявили стільки болячок, що остаточний діагноз займає великий абзац. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу і легенів. Що цікаво, при цьому інші солдати цілі і відчувають себе нормально.
Після смерті у Костюка залишилися мати, дружина і 12-річна дочка. Рідна тітка покійного Наталія Іремадзе розповідає, що сім’я важко пережила трагічну звістку. “Дуже важка втрата для матері, для родини, – каже вона. – Мама дуже сподівалася, що він вибереться, молилася. Це велика втрата для всіх нас”.
Костюк народився в Косівці і тут закінчив школу. Потім вивчився в СПТУ №31 на механізатора і пішов в армію. Після армії пов’язав своє життя з будівництвом. Деякий час працював в олександрійської фірмі “Будмонтаж”, а в основному їздив на заробітки. “Хороший майстер був, універсальний, – говорить тітка. – Добре працював з гіпсокартоном, плиткою, штукатурив. Роботи не боявся”.
На жалобну церемонію зібралося більше 100 осіб. Прийшли родичі, знайомі, односельці, були олександрійські волонтери. З представників влади були присутні сільський голова і воєнком. Від олександрійської військової частини прибутку солдати почесної варти і оркестр. Також запросили місцевого батюшку.
Віталій до кінця виконув свій обов’язок. Він захищав народ України.
