Які топонімічні концепції подали на розсуд громади Кіровограда?

Пропозиції, які могли б стати складовою концепції, оприлюднювалися Ю. Матівосом та Ю. Митрофаненком. Згадані кіровоградці тривалий час перебувають у “топонімічній темі” міста, тож можна використати цей їхній досвід. Адже він акумулює думки чималої кількості краєзнавців, істориків, громадських активістів, городян.
На офіційному сайті міської влади є лише проект М. Тупчієнка, Л. Тупчієнко-Кадирової та К. Шляхового, неодноразово критикований. Автори визнають об’єктивність завдань утвердження ідеї незалежності держави та історико-культурну значимість національних діячів, що боролися за незалежність України, встановлювали та розвивали українську культуру. Але жодне із етапів реалізації проекту не передбачає увічнення пам’яті таких діячів. Вірно зазначаючи, що увічненню заважає збереження старих радянських та імперських назв, фактично самі ж пропагують ідеї останніх, лише задекларувавши, але фактично не знайшовши на практиці “серединного шляху (між українськими та чужими колоніальними топонімами).

Тобто реалізація цього проекту на практиці означає збереження або повернення в місто України, яка бореться за незалежність проти агресії Росії, назв, принесених сюди в часи російської колонізації краю Єлисаветою-Катериною-Павлом Романовими. Концепція розроблялася у часи фактичної підконтрольності України, в т. ч. Кіровограда, Москві, коли там розроблялися плани відновлення Новоросії, в т. ч. її топонімікону. Але згаданий початковий конструктив (із подякою за нього авторам концепції) може бути збережений для сучасного консолідованого проекту, який враховує реалії – 2015 року Після розробки проекту, аналізу та оприлюднення можна буде провести громадське обговорення.
Хоча, напевне, назви можуть бути обрані й без чисельних концепцій.

Сергій ЗАБОЛОТНИЙ