Закарбувати памʼять у камені: у Великій Висці відкрили меморіали жертвам Голодомору та воїнам УПА
У селі Велика Виска, що в Новоукраїнському районі Кіровоградщини, подружжя Бердників ініціювали встановлення двох памʼятних знаків — жертвам Голодомору та воїнам Української повстанської армії. Як вдалося обʼєднати людей для втілення цього проєкту і чому саме тут вирішили встановити ці памʼятні знаки — дізналася «Гречка».
У памʼять тих, кого вбили окупанти
Тетяна і Микола Бердники — відоме у Великій Висці та за її межами подружжя волонтерів.
Їхній син Віктор ще у 2014 році пішов на фронт боронити український народ від російських загарбників. Тоді у бою він зазнав важкого поранення: куля пройшла навиліт через голову.
«Це поранення, несумісне з життям. Та лікарі зробили неможливе і врятували його. Після поранення Віктор прожив ще 9 років», — розповіла «Гречці» Тетяна Бердник.
Віктор Бердник помер у 43-річному віці 13 червня 2023 року. Його поховали у Великій Висці, на цвинтарі у мікрорайоні Перебудови.
На цьому цвинтарі, як виявилося, є могили людей, які загинули під час геноциду українського народу, влаштованому радянською владою — Голодомору.
«Деякі вже заросли бурʼяном, без хрестів стоять. Тому і зʼявилася ідея вшанувати памʼять українців, загиблих під час геноциду», — пояснив Микола Бердник.
Тетяна Бердник додала, що памʼять про геноцид стирали у цілих поколінь. Адже, наприклад, її мати довго не визнавала, що Голодомор був. Допоки в Україні у 2006 році не розпочали інформаційну кампанію про це, не визнали Голодомор геноцидом.
«Памʼятаю, як мама заплакала і запитала, де у нас свічка є, щоб запалити у вшанування памʼяті жертв. Виявилося, що у неї в часи Голодомору померли сестра, брат і батько», — додала пані Тетяна.
Воїнам УПА, занесеним долею до Великої Виски
Неподалік надмогильного памʼятника, встановленого Віктору Берднику, його батьки виявили могилу воїна УПА Олекси Романюка на псевдо «Буря». Вони зацікавилися його долею і вирішили дізнатися про нього більше.
«Олексу Романюка заслали на 10 років у табори, а після йому, як й іншим воїнам тоді, заборонили повертатися на рідні землі. Тож він оселився тут, у Великій Висці», — сказав Микола Бердник.
Подружжя привело до ладу місце поховання Олекси Романюка і думали встановити йому памʼятний камінь.
«Ще як маленькою була, нас лякали, що він — “бандерівець” і начебто нас вбʼє. Звісно, що це не так. Так тоді таке наговорювали, що деякі досі соромляться, що їхні пращури були в УПА», — додала Тетяна Бердник.
Та поруч з похованням Олекси Романюка, як виявилося, були могили й інших воїнів УПА. Зʼясувати долю похованих подружжю допоміг краєзнавець Олег Бабенко.
Як виявилося, у 1953 році близько десяти сімей воїнів УПА з Івано-Франківщини через заборону радянської влади повертатися додому оселилися у Великій Висці.
«Щоб вшанувати їхню памʼять, вирішили встановити меморіальний камінь воїнам УПА тут, на цвинтарі — де вони поховані. Люди повинні памʼятати та передавати памʼять наступним поколінням про те, якою ціною здобувається наша незалежність. Про те, чому так важливо було звільнитися від радянської, російської окупації», — підкреслив Микола Бердник.
Два памʼятні знаки у Великій Висці
Ідею встановити памʼятні знаки жертвам Голодомору та воїнам УПА на цвинтарі мікрорайону Перебудови підтримали представники місцевого бізнесу і духовенства, краєзнавці й волонтери та інші небайдужі жителі села.
Наприклад, фермер Володимир Волошиновський допоміг фінансово: оплатив роботу бригади, яка встановила памʼятні знаки, логістику. Граніт для знаків надав Капустинський карʼєр.
«Ми дуже вдячні всім, хто підтримав нашу ідею і допоміг втілити її. Проєкт ми назвали “Щоб не забулося незабутнє”, адже тут наслідки цілої епохи геноциду українського народу. Голодомор, репресовані воїни УПА, полеглі воїни сучасної російсько-української війни», — зауважила Тетяна Бердник.
До відкриття памʼятних знаків у Великій Висці долучилися не тільки місцеві жителі, а й люди з області — волонтери, активісти, представники бізнесу. На відкриття приїхав Олег Бабенко з Києва, який консультував щодо оформлення підписів на пам’ятники. Історик Юрій Митрофаненко провів історичне засвідчення знаків і розповів про репресії, які зазнав український народ.
Так, на гранітному знаку з хрестом є напис «Жертвам багатовікового московського геноциду над українцями і останнім спочинком замордованих Голодом» та слова молитви за їхні душі.
На гранітному камені поруч написано «Вічна слава воїнам Української повстанської армії, занесеним долею до Великої Виски».
Обидва меморіальні знаки стоять біля входу до цвинтаря.
Освячував памʼятники Архієпископ Кропивницький та Голованівський Марк.
«Ми зараз живемо в такому самому періоді, коли стоїть питання існування нашого народу, існування нашої держави. І наші воїни що і тоді, і тепер віддають свої життя, і ці жертви Голодоморів — вони отримають належне пошанування у Бога. За ті муки, за те забуття, за подвиги й звитягу їхні. А памʼять і шана їхня на землі залежить від нас. І ми можемо втілити цю памʼять, пропагувати її, закарбувати у камені», — наголосив під час промови архієпископ Марк.
У матеріалі використані фото і відео з Facebook-сторінок Тетяни Бердник, Наталії Вельгун, Інни Поляженкової, Oksana Chervonaya
