Трансплантація органів по-кіровоградськи(ФОТО)
На Кіровоградщині 68 громадян живуть на гемодіалізі, більше 100 людей чекають своєї черги. На сьогодні в області немає жодного медичного закладу, що має дозвіл на забирання органів, не може похизуватися Кіровоградщина і спеціалізованою групою лікарів, які б мали практику з трансплантації органів. Восьмеро наших земляків живуть повноцінним життям, отримавши донорські органи, а за останні чотири роки кіровоградцям проведено дві трансплантації, одна з них невдала.
З такими невисокими показниками Кіровоградщина підійшла до широкого обговорення з громадськістю законопроекту про трансплантацію органів обіцяне Міністерством охорони здоров`я України.
Для того щоб обговорення вийшло змістовним, до малої зали Кіровоградської ОДА запросили лікарів різних рівнів та лектора, практикуючого хірурга з Запоріжжя. Вчений у галузі трансплантології, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор медичних наук, профессор Олександр Ніконенко спробував переконати колег та журналістів в необхідності ухвалення внесеного Міністерством охорони здоров’я України законопроекту, яким передбачено надання дозволу використовувати людські органи після смерті людини, якщо вона не написала відмови від цього за життя.
Саме цей законопроект викликав жваве обговорення та хвилю невдоволення серед українців. Людей непокоїть той факт, що після раптової смерті їх можуть порізати на органи без їх згоди. На сьогодні в усьому світі існують два підходи до надання згоди на донорство відомі як презумпція не згоди і згоди. У першому випадку ваші органи лишаться при вас, якщо ви за життя або ваші родичі після вашої раптової смерті не написали згоди на вилучення органів. В другому ж – навпаки. В Україні поки що діє перший принцип, що на думку медиків призвело до сумної ситуації в галузі трансплантації в державі. Ніби то родичам не до подібних заяв, коли у них горе, тому в більшості випадків вони відмовляються підписувати необхідні документи. Тим більше, що процедура отримання дозволу в Україні покладена на лікарів. І коли лікар виходить з палати і повідомляє, родичам, що їх близька людина померла, він же мусить поцікавитися у них на рахунок «поділитися органами». За кордоном для цього існують спеціальні підрозділи, в яких працюють психологи. Якщо ж запропонований МОЗ законопроект вступить у силу, ситуація може змінитися з точністю до навпаки, якщо до його виконання поставляться формально.
Чому потрібно одразу після смерті звертатись до родичів по дозвіл? Тому що життя органів після смерті головного мозку не вічне, більше того, щоб вилучити та пересадити, скажімо, нирку іншому пацієнту, у групи лікарів, які цим займаються є 24 години, печінки – 12 годин, а ось на трансплантацію серця є всього 4-5 годин.
Сам процес вилучення будь-якого органу теж непроста процедура, як в медичному, так і в юридичному плані. Для початку потрібна група спеціалістів, які мають дозвіл та кваліфікацію, органи прокуратури, міліції. Загалом при пересадці органів задіяно до 30 людей. Окрім всього іншого, необхідно протягом короткого часу провести дослідження донора на відсутність цілого ряду хвороб, групу крові тощо. Не менш складний процес пошуку пацієнта для пересадки – потрібно щоб у донора та пацієнта співпали одразу кілька показників: група крові, максимальна кількість антитигенів, спів падіння лейкоцитів. Чим більший відсоток співпадінь – тим більша ймовірність того, що новий орган приживеться. За минулий рік в Україні провели 86 трансплантацій нирки, 14 – печінки, 1 – серця.
Для прикладу у Білорусії: – нирка – 176; – печінка – 42; – серце – 26. У Росії: – нирка – 1247; – печінка – 296; – серце – 97. Більшість українців мусять витрачати десятки тисяч доларів на операції за кордоном, інвестуючи таким чином кошти в економіку інших країн. А з наступного року вони втратять і цю можливість. Адже за словами Олександра Ніконенка, з 2013 року операції з трансплантації органів іноземцям не робитимуть.
Важливим аспектом у цій справі є діагностування смерті мозку пацієнта. Обурення спеціалістів та громадськості викликало те, що пункт, що передбачає відповідну діагностику зник з нового законопроекту, проте професор Ніконенко переконує, що цим мають займатися не трансплантологі, а кожний медичний заклад, і тільки після встановлення смерті мозку може йти мова про донорство.
Окрім того існує проблема з групами фахівців, які мають дозвіл на трансплантацію. На сьогодні такі групи створені у Дніпропетровську, Луганську, Запоріжжі на черзі створення у Івано-Франківську. Також сертифіковані під такі операції досить небагато медичних закладів, а тих в яких реально можна проводити трансплантацію – одиниці.
Підсумкова конференція з обговорення внесеного Міністерством охорони здоров’я України законопроекту планують провести сьогодні, 15 грудня в Києві.
Валерій Лебідь
Фото “Гречка”
