Лікування наркозалежних методом замісної терапії: про переваги та недоліки

 Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) давно визнана в світовій медицині ефективним інструментом медичної допомоги людям, які страждають на наркотичну залежність. З 70-х років XX сторіччя ЗПТ успішно почала впроваджуватись в США, з 80-90-х років – широко застосовуватись в Европейських державах. Основним політичним аргументом введення ЗПТ у Україні булла необхідність стримання епідемії ВІЛ-інфекції в країні. Попередній ствітовий досвід впровадження ЗПТ доказав її дієвість, як іструменту профілактики ВІЛ та інфекцій, що передаються через кров. Почавшись з 2004 року з найбільш уражених епідеміей ВІЛ областей – программа ЗПТ поширилась на всю Україну з 2008 року, Кіровоградський обласний наркологіний диспансер, також, весною 2008 року прийняв перших 20 наркозалежних пацієнтів на лікування. З 2009 року в нашій області розширилась кількість пацієнтів до 90, до реалізації ЗПТ долучились Олександрйський наркологічний диспансер та Світловодська Центральна района лікарня. Станом на 01.07.2013 – 195 наркозалежних пацієнтів лікуються методом ЗПТ на Кіровоградщині, з жовтня 2013 року – очікуємо відкриття кабінету ЗПТ на 9 місць в Знам`янській районній лікарні.

Замісна терапія – це та галузь медицини, навколо якої багато спорів та міфів. Основа аргументів протии ЗПТ – це «пересаджування» наркозалежних з однох речовини на іншу. На практиці, лікування дійсно базується на заміщенні, але слід зазначити, що препарати, які призначаються для проведення ЗПТ, незважаючи на те, що вони відносяться до групи опіоїдних анальгетиків (тобто – є наркотичними) – суттево відрізняються впливом на органзм людини від вуличних, нелегальних наркотиків.

Тобто – кожна свідома особистість має право вирішувати для себе – лікувати наркозалечних наркотичними ліками – це добре або ні? Я вважаю, що це метод лікування – прояв гуманізму до людей, які хворі на невиліковну хронічну, рецидивуючу, смертельну (*за визначенням ВООЗ) хворобу. Це заради того, щоб залежність не вбила особисть в людині, не зруйнувала її життя повністю.

Замісна терапія в Україні, як багато речей в нашому суспільстві та законодавстві, потребує вдосконалення. Потреби хворих, які лікуються замісними препаратами, особливо не вивчались та враховувались. Згодна, що справжній успіх лікування – це повна свобода від вживання хімічних речовин, але не всі наркозалежні мають сили на такий крок, як повна відмова від наркотичних препаратів, особливо в умовах української ЗПТ – питома частина пацієнтів живуть з ВІЛ, гепатитами, циррозом, туберкульозом, виразками – тобто, часто мають больовий синдром, ЗПТ допомагає його здолати. Самий гострий момент недосконалості ЗПТ – це необхідність щоденного відвідування медичного закладу для отримання препарату та його прийому в присутності медичного працівника. Уявіть, є в Україні такі учасники лікувальної програми – які вже по 8 років кожного ранку їдуть в лікарню, коли неможливо поспати в неділю зайву годину, коли треба контролювати свої відрядження та переїзди (можна планувати поїздки тільки в населенні пункти, де є  кабінет ЗПТ з необхідним тобі препаратом, а в село до бабусі – тільки на півдня можна поїхати). Майже всі країни, крім деяких пострадянських –  практикують видачу ліків замісної терапії на руки пацієнтам, які мають стабільну прихильність до лікування. Спільнота людей, що є клієнтами ЗПТ та громадські організації  виступають за впровадження рецептурної видачі препаратів ЗПТ, щоб пацієнти, якім необхідно – могли без перешкод працевлаштовуватись, лікуватись, їздити в інші міста. Маємо надію, що завдяки спільним зусиллям – вже з жовтня-листопада цього року – в Кіровограді теж можливо буде отримати препарати ЗПТ за рецептом.

З надією, що життя має бути прекрасним для кожного –
Регіональний координатор програм замісної теріпії в Кіровоградській області –
Вікторія Лінцова