Масове проведення флюорографії не завжди ефективне і порушує права пацієнтів – лікар-онколог

Після зниження уваги до диспансерної роботи в 90-х роках, почався значний ріст захворюваності на туберкульоз, та смертності від запущених стадій раку легенів, це призвело до того, що флюорографія стала обов’язковим щорічним методом обстеження при диспансеризації населення.

Постановка точного діагнозу відіграє вирішальну роль в успішності подальшого лікування. На сьогодні в Україні гостро стоїть проблема з доступністю якісного, сучасного діагностичного обладнання, через що несвоєчасно віявлені захворювання вже набувають важкого, а то і незворотного характеру.

Метод флюорографічного дослідження вперше був продемонстрований в 1896 р, американським вченим Блейером, який сконструював перший фотофлюороскоп. У 1924р. в Ріо-де-Жанейро був відкритий перший флюорографічний центр для виявлення туберкульозу легенів. В свій час метод міцно зайняв провідне місце в діагностиці захворювань легень, причому не тільки туберкульозу, а й інших нозологічних одиниць, зокрема професійних захворювань і раку легенів. Але за останній час ставлення фахівців до флюорографії як ефективного діагностичного методу дуже змінилося.

Традиційна плівкова флюорографія — з першого погляду дешеве і швидке дослідження, але має високу дозу опромінення і низьку інформативність дослідження. Згідно статистики, біля 15% знімків, зроблених на флюорографічних апаратах забраковуються. І про це стає відомо не відразу, а після проявлення плівки.

Щоб запропонувати альтернативу флюорографії, з 1996 року провідні розробники рентгенівської техніки вивели на міжнародний ринок медичного обладнання цифрові системи для діагностики захворювань легенів, засновані на різноманітних методах отримання рентгенівських зображень. Порівняно з плівковою флюорографією такі системи дають можливість значно зменшити променеве навантаження, при цьому з поліпшеною якістю зображення, яка необхідна для точної діагностики.

Через свою роздільну здатність, рентген є якісною альтернативою флюорографії. На рентгенограмі легенів можна розрізнити тіні розміром в 2 мм, при флюорографічному дослідженні – не менше 5 мм.

Рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я традиційна плівкова флюорографія не рекомендована через її підвищений радіаційний вплив на пацієнта. Однак через почастішання спалахів туберкульозу в останні роки значення масових флюорографічних обстежень, як методу профілактики, зросло. У розвинених країнах ця проблема сприяє активному пошуку шляхів вирішення, найефектівніший з яких — оновлення технологічного оснащення державних медичних установ.

Хоча на практиці не можливо отримати жодну медичну довідку або пройти медкомісію без флюорографії, на сьогодні не існує жодних нормативно-правових актів, де згадується про профілактичні рентгенологічні обстеження органів грудної клітки.

Згідно з Наказом №327 («Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз»):

2. Медичні огляди включають:

1) опитування особи або її законних представників, які звертаються за медичною допомогою;

2) фізикальне обстеження особи: огляд, перкусія, пальпація, аускультація, вимірювання маси тіла;

3) рентгенівське обстеження за результатами опитування та фізикального обстеження;

4) бактеріологічне дослідження мокротиння на наявність збудника туберкульозу за результатами опитування та фізикального обстеження;

5) обстеження дітей з використанням специфічних внутрішньошкірних тестів за результатами опитування та фізикального обстеження.

Це означає, що згідно чинних нормативно-правових актів з протидії епідемії туберкульозу в Україні не передбачено проведення масових профілактичних рентгенологічних обстежень органів грудної клітини. Також не на боці флюорографії і статистика: при флюорографії виявляється менше ніж 40 % захворювань на туберкульоз та менше ніж 20 % раків легень, тоді як при рентгенографії діагностується близько 50 % цих захворювань, при томосинтезі — понад 70 % (зараз в Україні практично не використовується), та при компютерній томографії — понад 90 %.

Крім того, середня ефективна доза плівкової флюорографії становить 1,1 мЗв (мілізіверт — одиниця вимірювання дози при медичних діагностичних процедурах), а це порушує Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», оскільки річна ефективна доза при профілактичних дослідженнях, згідно Норм радіаційної безпеки України, має бути менше 1,0 мЗв. Середня ефективна доза цифрової рентгенографії органів грудної клітки — 0,2 мЗв. Крім того флюорографія є малоефективною з точки зору економічної доцільності — так, в 2000 році у Києві за допомогою флюорографії було виявлено біля 30% захворювань на туберкульоз, в той час як витрати склали біля 50% загального обсягу коштів спрямованих на виявлення цього захворювання.

Будь-яке радіологічне дослідження має бути обгрунтованим, і призначатись згідно клінічної ситуації пацієнта. Займаючись діагностуванням онкологічних захворювань, я часто стикаюсь з ситуацією, коли рак легень виявляється на останніх стадіях, а флюорографія його своєчасно не показала. Тому на даний момент при наявності будь-яких тривожних симптомів потрібно одразу звернутись до кваліфікованого спеціаліста, який призначить ефективне дослідження. Лікарі не мають підстав вимагати профілактичних досліджень органів грудної клітки без показань, але вони можуть проводитись на добровільний розсуд та на сучасному діагностичному обладнанні, яке забезпечить інформативність та незначну дозу опромінення.