Чотирилапі цілителі: як собаки в Чернівцях повертають дітям віру в добро
Коли психологи безсилі, на допомогу приходять собаки. У Чернівцях на базі “Міста добра” працює кабінет каністерапії, де спеціально навчені чотирилапі допомагають дітям, що пережили насильство, малюкам з особливими потребами та всім, хто потребує підтримки. На Буковині це один із небагатьох центрів, де застосовують цей метод терапії.
Про це пише чернівецьке видання BUK media.
Уявіть дитину, яка після пережитого закрилася від світу. Не розмовляє, не дивиться в очі, не йде на контакт. Психологи застосовують різні методи – не допомагає. А потім хтось випадково розсипає собачий корм на підлогу. І раптом у дитячих очах з’являється іскра цікавості. Собаки починають збирати корм, малюк усміхається – і от вже перший крок до одужання зроблено.
Каністерапевт Ігор Роздобудько працює з собаками сім років. Перше заняття завжди починається з діагностики – як дитина реагує на тварину, чи є страх, наскільки вона відкрита чи закрита. Особливо це важливо для тих, хто пережив насильство.
Дивовижно, але навіть сама присутність собаки в кімнаті вже допомагає. У людини знижується рівень кортизолу – гормону стресу. Собака не вимагає, не оцінює, не засуджує. Вона просто є поруч.
Для дітей з ДЦП заняття з собакою – справжня знахідка. Коли малюк годує собаку з рук, відкривається спастика, розслаблюються затиснуті м’язи. З дітьми-аутистами собаки допомагають по-іншому – малюки дивляться, як тварина виконує команди, і хочуть повторити. Починають наслідувати, і це запускає важливі механізми розвитку.
Іноді поведінка дитини з собакою розкриває те, про що вона не може розповісти словами. Якщо малюк намагається вдарити тварину – це тривожний сигнал. Зазвичай це означає, що вдома є насильство.
“Дитина не знає, як упоратися з болем, і шукає тих, хто слабший за неї. Тоді ми починаємо вчити, що собака жива, їй боляче. Через неї вчимо любові”, – розповідає каністерапевт.
У притулку “Місто добра” працюють п’ять собак: Лайма, Бренда, Боня, Аліса і Леся. Усі вони колись самі потребували допомоги – їх знаходили на вулицях, деякі були поранені, пережили жорстоке поводження. Професійний кінолог відновлював їм психіку, повертав довіру до людей. А тепер вони самі лікують дитячі душі.
Кожна собака виконує свою місію. Одна вміє виконувати купу трюків, і діти в захваті. Інша дуже спокійна – допомагає зняти тривожність. А дві маленькі працюють з тими, хто боїться великих собак.
Робочий день щільний. Діти з паліативного відділення лікарні, малюки, які постраждали від насильства, сім’ї з проєкту “Мама шиє”. Але більше семи дітей на день Ігор не бере – це межа, яку комфортно витримує собака.
Чому Ігор обрав цей шлях? Тому що сам колись був у глибокій кризі. Переживав важкі психологічні травми, закрився від світу. І саме собаки витягли його з того стану.
“Через особисту травму я тепер допомагаю іншим. Собаки показали мені шлях”, – зізнається він.
Війна зробила роботу складнішою. Люди живуть у невизначеності, і це найважче. Навіть терапевт перебуває в тому ж стані, що й пацієнт. Але собаки допомагають – хоча б на годину забути про страхи, повернути відчуття безпеки.
Під час занять діти малюють, складають пазли, грають – і все це поруч з чотирилапими друзями. Звучить просто. Але за цією простотою – глибока робота, яка змінює життя.
Ігор каже, найкраща нагорода – коли дитина, яка тижнями не посміхалася, раптом сміється від душі, дивлячись, як собака ловить м’ячик. Або коли мама пише: “Вперше за місяці спокійно заснув”. Саме ці маленькі перемоги і є справжнім зціленням.
