«Ваша дитина не зіпсована»: як батькам реагувати на прояви жорстокості у підлітків

Поведінка, яка має насторожити

Психологиня зазначає: усі діти тою чи іншою мірою стикаються зі свідченнями жорстокості — у школі, на вулиці, в соцмережах. Але важливо — як дитина це переживає. Якщо підліток починає копіювати агресивну поведінку, це може проявлятись у ставленні до тварин, молодших дітей, батьків, а також у відео, які він поширює або дивиться в Тікток чи інших соціальних мережах.

Серед ознак, що потребують уваги:

• підвищена агресивність, дратівливість;
• зневажливий або відсторонений тон у спілкуванні з батьками;
• втрата емпатії, байдужість до страждань інших;
• замкненість або навпаки — виклична поведінка;
• участь у підозрілих, деструктивних компаніях.
  

Якщо є можливість, зверніть увагу на те, який контент переглядає ваша дитина у соціальних мережах.Алгоритми соцмереж працюють так, що підсовують той контент, який подібний іншим, які зазвичай людина довше дивиться і лайкає. Тому якщо вашій дитині часто попадається у потоці коротких відео ті, які подають жорстокість, приниження як щось веселе, цікаве — це є тривожним дзвіночком.

«Стиснуті зуби та кулаки як реакція на прохання чи зауваження. Друзі, які закликають когось “загнати” чи побити — це все привід довірливої розмови з дитиною. Не забувайте, що за стосунки між батьками й дітьми завжди несуть відповідальність дорослі», — зауважила психологиня.

Перш за все — стосунки, а не контроль

Подекуди побутує думка, що підлітки начебто вже є достатньо самостійними і повністю сепаруються від батьків. Інга Кузнєцова наголошує: це міф. 

«Це не правильний підхід, що підліткам не потрібні батьки, що вони для них нудні та нецікаві. Є така річ, як привʼязаність. Підлітки так само потребують підтримки і особливо потребують розуміння. І якщо помічаєте жорстокість за дитиною — значить, потрібно думати, як покращити стосунки», — пояснила фахівчиня.

Тож підліткам від батьків потрібні підтримка, довіра і… межі. Варто тримати баланс між авторитарним стилем спілкування і занадто ліберальним. Авторитарний, це коли батьки лише диктують  правила та наказують. Занадто ліберальний — це коли батьки стають як друзі своїм дітям, і перестають бути тими, хто встановлює межі, несе відповідальність та є надійною опорою.

«Тому оцей баланс треба тримати. Старатися тримати зв’язок між вами з дитиною, знаходити свої “фішки”, жарти, спільне дозвілля — що вас поєднує. Дивитися на свій стиль спілкування при цьому», — порадила психологиня.

Важливо не залишати дитину саму і не боятися йти на контакт.

«Підліток завжди шукає точки дотику. Варто ловити моменти, коли дитина відкрита до розмови — і використати їх, щоби будувати зв’язок між вами, довіру», — додала вона.

Якщо ваша дитина стала учасником булінгу або жертвою

У випадку булінгу проти неї дитина не винна. Це — ознака хворого колективу. Самостійно впоратися з цим неможливо — потрібне втручання дорослих.

«Булінг — це не просто сварка. Сварки трапляються, і бувають різними. А булінг — це системне цькування, яка впливає не лише на жертву, а й на всіх учасників та свідків цього. Тому важливо лікувати не окрему дитину, а весь колектив», — каже Інга Кузнєцова.

Якщо ваша дитина зазнала булінгу, важливо підтримати її, не ігнорувати та не соромити. В такому випадку дорослі мають розбиратися з дорослими. Тобто слід звернутися до батьків дітей, які цькують, або ж до педагогічного колективу школи — якщо булінг є у школі. 

Якщо ж ваша дитина виступила в ролі агресора у ситуації, потрібно засуджувати не її особистість, а її вчинок. Тобто казати не «ти поганий», а «так робити — погано», «такий вчинок неприйнятний».

І обов’язково з’ясувати, яку потребу дитина намагалася задовольнити. Вона може проявити жорстокість заради того, щоб бути прийнятою в компанії. Або ж у відповідь на цькування, щоб захиститися. Або ж у прагненні до визнання, щоб привернути на себе увагу того чи тієї, хто подобається.

І памʼятати, що вчинки бувають різні, а потреби зазвичай хороші.

«Ми обговорюємо конкретні вчинки. Віра у свою дитину — це дуже важливо. У те, що вона по суті своїй хороша людина. Вона хотіла хорошого, але не знала, як це втілити, як цього досягти. Тому помилилася і обрала не той шлях», — підкреслила вона.

Тоді варто допомогти підлітку знайти інші шляхи закрити необхідні потреби. Пояснити, що жорстокість — хибний шлях, який нашкодить і йому чи їй, й іншим. І не приведе до бажаних результатів.

Якщо підліток потрапив у погану компанію

За словами психологині, підлітки віком 12-14 років вже мають потребу у своїх компаніях. При цьому зазвичай вони обʼєднуються не за спільними цінностями, а для проведення спільного дозвілля, або за спільними заняттями — якщо ходять в один гурток, наприклад.

Батькам варто не ігнорувати і заохочувати своїх дітей, коли вони розповідають про своїх друзів та знайомих, з якими проводять час. При цьому не варто лише критикувати друзів, адже тоді підліток може просто перестати ділитися, щоб не нарватися на чергову «нотацію».

Якщо друзі підштовхують дитину до протиправних дій або агресії — втручання батьків є необхідним.

«Іноді компанію треба просто розігнати. Дорослі мають сказати прямо: “Ви погано впливаєте одне на одного. Ви не будете бачитися, поки не зміниться поведінка”. Психіка підлітка ще не сформована, тому вони легко можуть потрапити під вплив і зробити страшні вчинки», — розповіла психологиня.

Варто також звертати увагу і на ставлення до жорстокості у власній родині. Якщо приниження, побиття у родині використовують як, наприклад, вид покарання за поганий вчинок, тоді й дитина сприйматиме жорстокість як норму поведінки.

Коли варто звертатись до психолога

Причинами для звернення можуть бути:

• різкі зміни у поведінці;
• жорстокі вчинки непоодинокі, стають тенденцією;
• різка зміна поведінки.

«Дослухайтесь і до своєї інтуїції. Ніхто не знає краще за вас дитину, і ми можете вловити зміни у характері, реакції, поведінці. Тому якщо відчуваєте, що щось не так — скоріш за все, так і є», — підкреслила вона.

Інга Кузнєцова порадила не соромитись поспілкуватися з іншими людьми з оточення підлітка. Наприклад, запитати педагогів з його школи, тренерів з гуртків, батьків його друзів, бабусь чи дідусів — чи не помітили якісь зміни. 

«Якщо є сумніви — не соромтеся запитати інших дорослих з оточення дитини, чи не помітили чогось. Щоб оцінити з різних сторін, що відбувається», — пояснила вона.

Якщо підліток не хоче йти до психолога, можна пояснити, що це ви просите у нього допомогти вам. Що це не він «зіпсований» і його треба «лікувати». А що це ви, батьки, зі своєї сторони хочете покращити стосунки — тому хочете звернутися до фахівця чи фахівчині та просите у дитини підтримати вас у цьому і піти разом. 

Як запевнила Інга Кузнєцова, психолог не «ремонтує» дитину, а допомагає усім учасникам процесу знайти спільну мову. Іноді допомога потрібна не лише підлітку, а й мамі чи татові.

«Можу заспокоїти батьків — навіть якщо ваша дитина вчинила жорстоко, це ще не означає, що все, вона “зіпсована” і буде жорстокою все життя. Є певні ситуації, є певні обставини чи люди, які впливають на поведінку. Вірте у свою дитину», — закликала вона.

Раніше «Гречка» публікувала пояснення психологині, як і чому проявляється підліткова жорстокість і що варто з цим робити громаді.