11 запитань до демобілізованого вояка з Кіровоградщини
44-річний мешканець Олександрії, який воював рік в зоні АТО, розповів чому відразу після демобілізації потрапив у госпіталь, чого не вистачає на війні, і як на вокзалі не хочуть возити по довідці.
Інтерв’ю у бійця вз’яла “Моя Олександрія”.
Ілля Соколенко (ім’я змінено на прохання бійця) був мобілізований в травні 2014 року в 34-й батальйон. Служив у роті матеріального забезпечення. Демобілізувався в травні 2015-го.
– Ілля, вітаю з поверненням. Як себе почуваєш, чим займаєшся?
– Погано себе почуваю, а чому – в двох словах не поясниш. І морально, і фізично. Перебуваю в кіровоградському госпіталі з гайморитом і ще купою болячок. Наприклад, стрибнув у бронежилеті з повним боєкомплектом, – заробив міжхребцевих грижу. Потім жив у посадці, воно загострилося – і гайморит, і грижа.
– Тебе в АТО повісткою забрали чи як справа була?
– Пішов добровільно у військкомат у березні, залишив свої дані. Потім в травні викликали повісткою на мобілізацію.
– Куди відразу направляють мобілізованих?
– Начебто в учебки, я точно не знаю. У мене ж частина формувалася з чистого листа, в квітні тільки вийшов наказ про її створення. У травні проходило формування, в червні – підготовка тактична, вогнева, – це все в Канатово під Кіровоградом було, – а 13 липня виїхали на Горлівку.
– Коли збирався на фронт, що взяв з дому? І чого не взяв, а воно згодилося б?
– Я тобі перерахую, що треба мати. Якщо це літо, то тапочки, спортивні труси, дві пари трусів, дві пари шкарпеток, дві футболки, мило, зубна паста, приладдя для гоління і блок сигарет. Каску, бронежилет, берци, форму – все це видає держава і не треба акцентувати на цьому увагу, бігати і переживати. Лежало це все, валялося, ніхто його не носив.
З приводу того, чого не взяв, – я був у роті матеріального забезпечення, то мені не вистачало інструментів. Але ж все не врахуєш, щоб це здогадатися взяти заздалегідь.
– Як іде розподіл після учебок, – всіх на війну?
– Ну, що значить “всіх на війну”? Безпосередньо воює близько 20 відсотків, так, щоб з автоматами в руках. А всі інші, хоча і знаходяться в зоні АТО, зайняті іншим. Тримають кругову оборону, займаються забезпеченням, сидять по “секретам”. Тобто, якщо тобі прийшла повістка на мобілізацію, це не обов’язково війна. Хтось машину водить, хтось її ремонтує і так далі.
Мені доводилося брати участь лише в одній операції. Один раз бойовик розстріляв українську машину ДАІ з екіпажем, і ми їздили його затримувати. Нас чоловік десять було на чолі з комбатом, він – один, переховувався у дев’ятиповерхівці. Відстрілювався, але потім ми його взяли.
– Яких правил потрібно дотримуватися, щоб залишитися живим?
– Головне, не пиячити. А взагалі, я не дам тобі раду. Тому що армія – це доля. Куди потрапив, там і краще. Не потрібно нічого вишукувати, підгадується краще місце. Просто довірся долю, і все.
– Якщо брати озброєння, підготовку особового складу – чия армія сильніша?
– Ну, по-перше, наші зараз не ведуть наступальних дій, сидимо в обороні. Загальних оцінок їх армії і нашої я дати не можу, але ми сильніше однозначно – хоча б у духом. Я наведу такий приклад. Взимку ми сидимо в землі, а сепаратисти живуть в місті, в квартирах, з повіями і наркотиками. І ось поміркуй сам, у кого в такій ситуації дух сильніший? Там бувають випадки, коли вільнонайманий солдат-росіянин приїжджає і бачить ці борделі, він відразу не про війну думає, а починає мучитися думками як його попало сюди потрапити.
– Чи доводилося тобі спостерігати випадки дезертирства або дострокової відправки воїна додому?
– Дезертирство – не доводилося. А по дострокової – так. Різні випадки бувають. І через хворобу, і після поранення. Було, пам’ятаю, три випадки, коли люди на фронт потрапили з трьома дітьми. Їх повертали.
– Скільки в середньому отримує мобілізований? Чи відпустки додому?
– Відпустки є. В середньому, 5-10 днів один раз на два місяці можуть відпустити без проблем. По грошах я отримував 7-8 тисяч, вони нараховуються на картку.
– Куди тебе зарахували після повернення додому?
– Зарахували в перший список з припискою до того підрозділу, в якому проходив службу. Якщо раптом знову вирішать нас закликати, – а такі чутки ходять, – піду одним з перших і знову туди ж, де був.
– Як Батьківщина зустріла? Статус отримав?
– Та який там статус? Наскільки мені відомо, з 34-го посвідчення учасника ще ніхто не отримав. Я ось їхав в Кіровоград 31 травня, приходжу на наш Олександрійський автовокзал, так мені по довідці безкоштовний квиток не дали, змусили платити. Хоча раніше було безкоштовно. Та й зараз, хлопці кажуть, у Кіровограді дають по довідці безкоштовно. Ось такі справи.


