“12 балів” і жодної “Кукарачі”
Цього року обласне телебачення змінилося. Серед іншого, з ефіру зникли передачі „Варіант 14 – 20” й улюблена з дитинства „Кукарача”. Але з’явилось нове шоу – „12 балів”, яке сьогодні привертає до екранів дитячу аудиторію. Завтра , в суботу, відбудеться останній ефір першого сезону.
„Гречка” вирішила “рознюхати” що до чого і розпитала про те, що цікавить, Наталю Устименко – автора сценарію і редактора програми, Юлію Головкіну – кастинг-директора, Володимира Крутоуса – ведучого і керівник проекту «12 балів». „Гречка” пишається тим, що для нас вони просто Наталка, Юля і Володя.
– Де і чому зникла „Кукарача”?
НАТАЛКА: Я вважаю, що “Кукарача” не зникла, вона просто дещо трансформувалася і зараз це інша програма. Мабуть, це було на часі, бо 15 років для телепрограми – це забагато. Ми переформатувалися у шоу для школярів, на кшталт „Найрозумніший”, але воно має відмінності, звісно ж.
Телевізійна студія „Кураж” залишилася. Навантаження на дітей дещо зменшилося. Вони від цього страждають , безперечно. Бо для них головне – бачити свою роботу в ефірі. Зараз займаємося тим, що знімаємо маленькі дитячі анекдоти – спрощений „Єралаш”. Вони заповнюють перерви у програмі „12 балів ”. Старша ж група працює помічниками ведучого і журналістами на цій програмі : виконують дуже велику частину роботи.
– Володю, а тебе досі діти на вулиці зустрічають і називають „кукарача”?
ВОЛОДЯ: Так, мене ще асоціюють з „Кукарачею”. Але після того, як наш стиліст Наталка Горбачова вигадала мені такий імідж з волоссям , я вже „ патлатий кукарач”.
НАТАЛКА: Пан Ляпка.
ВОДОДЯ: Ну, діти називають пан Ляпка, хтось ще якось, але взагалі-то перебудова в образі відбулася. „ Кукарачу ” згадують, але і „12 балів ” своє місце вже знаходить в обласному телерадіомовленні.
– Ви починали колись разом з „ Куражу ” і об’єдналися зараз. От чи студія „ Варіант ” від цього постраждала?
ЮЛЯ: Я б не назвала когось постраждалим. Студія розпустилась і все. Кожен пішов своєю дорогою. Діти пішли шукати себе.
ВОЛОДЯ: Юля, Наталка і я – всі ми починали з програми „Кукарача”, а „Кураж” з’явився на 5 років пізніше. Зараз ми в тому ж складі.
ЮЛЯ: Все розвивається по спіралі і виходить на новий виток.
– Кому взагалі в голову прийшла ідея робити таке дитяче шоу? Це була виробнича необхідність?
ВОЛОДЯ: Сталося так, що попередній формат себе вичерпав. Нове керівництво запропонувало новий проект, і в Наталки з’явилась ідея шоу. Так було створено „12 балів”.
ЮЛЯ: Спочатку була ідея „Шоу відмінників”. Це була робоча назва. Залишити її ,звісно, не можна було, адже люди думали б, що це програма для тих, хто дуже добре вчиться. А нашим завданням було створити шоу, у якому участь могли б брати всі. Звичайно, більшість приходила тих, хто добре вчиться. Але траплялося так, що відмінники вилітали в першому турі, а ті, хто гірше вчиться , доходили до фіналу. Бо тут важливо не скільки людина знає, а як швидко вона може мобілізувати знання у потрібний момент.
– А звідки взагалі беруться ці діти?
ЮЛЯ: По-перше, йде реклама про кастинг. По-друге, ми розмістили оголошення практично у всіх школах міста. Також самі ходили по класах і заохочували дітей, часто нам допомагали і підтримували директори.
– Але такого піару, як у „Ранкової кави” і „Зроби собі шоу”, у вас не було. Чомусь вас так “обійшли”… Щось на зразок „ми воду налили, а ви вчіться самі плавати”.
ЮЛЯ: Десь так і було (сміється). І цьому є два пояснення. Перше – ми такі розумні, що самі справимося. Друге – є проекти більш цікаві з точки зору реклами.
ВОЛОДЯ: Я вважаю, що найголовнішим є те, що нам дали волю і ми «випливли».
– А як відбувався відбір учасників, що було визначальним на кастингу?
ЮЛЯ: Діти із заповненими анкетами щосереди приходили в бібліотеку Гайдара. А кастинг.. Ну, це голосно сказано. Ми для себе перевіряли рівень амбіційності учасників і можливість зібратися із силами.
– От ви собі придумали таке шоу і у вас усе одразу вийшло?
ЮЛЯ: Ні-ні (сміється). У нас були великі проблеми з прасувальними дошками.
– Тобто?
ЮЛЯ: От в студії на першому шоу, щоб дітям було зручно писати стоячи, замість столів закупили прасувальні дошки. Пофарбували в біле. Були діти,які, помітивши це, казали: „Я прасувати не вмію, чого я сюди прийшов?”. Усе робилось в останній момент. На першому ефірі фарба ще липла. Від дошок потім відмовилися. Інакше виходило шоу домогосподарок.
– Скільки дітей взяли участь у проекті?
ЮЛЯ: Близько двохсот . Наступного року ми плануємо залучити інші міста області і села, адже зацікавлені вже телефонували.
ВОЛОДЯ: Але хотілося б, щоб і більше місцевих шкіл долучилося, бо цього сезону учасники були лише з 10 шкіл. А їх у нас 40!
– А є можливість вийти на всеукраїнський рівень?
ЮЛЯ: Це не від нас залежить. Але що стосується творчості і техніки – ми готові.
– Що буде нового в наступному сезоні?
ВОЛОДЯ: Зміняться завдання. Розробиться нова прозора і чітка система.
ЮЛЯ: Можливо, перші відбіркові ігри будуть командні. А ще ми хочемо зробити гру для вчителів…
– Що ж, будемо дивитися суботній ефір і чекатимемо новинок у наступному сезоні. Успіхів вам!
Записали Валерій Лебідь, Настя Дзюбак
Фото: Наталії Устименко
