Боєць з Кіровоградщини Петро Патлатий: «Війну можна було зупинити ще в минулому році» (ФОТО)
Напередодні Великодня до офісу Кіровоградської міської організації ВО “Свобода” завітав боєць 17 окремого мотопіхотного батальйону, старший сержант, член ВО “Свобода” – Петро Патлатий. І хоча вдома чекають любі донька Поліна та дружина Ганна, яка до того ж при надії, він прийшов розказати побратимам про свій вклад в боротьбу з московською навалою.
– Друже Петре, розкажи про мобілізацію і перші місяці служби.
– Ще в березні 2014 року я подав документи до Кіровоградського військкомату, а вже 24 квітня того ж року мене мобілізували. З травня по жовтень проходив навчання в м. Мелітополь. Нашим завданням було охороняти місцевий аеропорт. Безпосередньо в зону бойових дій потрапив уже 29 жовтня 2014 року. Ніс військову службу в Луганській (с. Станиця Луганська, с. Євсуг, с. Гірське) та Донецькій (с. Курдюмівка) областях.
– Який стан справ з матеріально-технічним забезпеченням, харчуванням?
– Технікою ми були забезпечені в повному обсязі відразу, хоча практично вся вона була ще «совєцького» зразка. Бронижелети видали в жовтні, каски видавалися вже під час служби. Каска у мене спочатку була 1947 року виробництва, а потім, щоправда, подарували нову. Набоїв та зброї було достатньо. Харчування було одноманітним, але голодувати не доводилося. Всім забезпечила держава. Окрема подяка дзержинським волонтерам, які готували для нас, прали нам речі, возили до лікарів. Вони були для нас надійним тилом та величезною підтримкою.
– Які завдання доводилося виконувати безпосередньо на навчаннях?
– Основним нашим завданням було стояти на посту і спостерігати за виділеним периметром, після – відпочинок в “комфортабельних” землянках. Нас дуже підтримували дитячі листи і малюнки та звістки з дому й від побратимів. Це схоже на ковток свіжого повітря, який надихав на подальшу боротьбу, адже новини до нас доходять з величезним запізненням.
– Що скажеш про службу після навчань? Чи зустрічався лицем до лиця з загарбниками? Які настрої у місцевих жителів?
– В Луганській області люди говорять українською, навіть більший відсоток, ніж в Кіровограді. В Донецькій області (с. Курдюмівка) близько 70% людей підтримували політику Кремля, але після того, як домівки багатьох з них зруйнував ворожий град, змінили свою думку і почали підтримувати українську армію. Що стосується росіян, і це є ще одним підтвердженням присутності військ сусідньої держави у нашій країні, то в м. Мелітополь ми затримали одного російського розвідника. Його подальша доля мені не відома, ми передали цього загарбника відповідним службам.
– Друже, а чи маєш статус учасника АТО? Є сподівання на пільги від держави?
– Документів на руках в мене немає, але вони, начебто, існують. Спочатку їх направили в Одесу, а потім в Дніпропетровськ. За земельну ділянку ще не дізнавався. Я приватний підприємець. Чув, що для вояків українськогї армії передбачаються деякі пільги, але деталями ще не цікавився. Я не з тих людей, які відразу підуть оббивати пороги владних кабінетів. Для мене зараз важливіше просто побути вдома,з родиною.
– Коли, на твою думку, можна буде закінчити цю неоголошену війну?
– Війну можна було б зупинити ще влітку 2014 року, не треба було оголошувати перемир’я, адже під час нього віддали Горлівку та Донецьк. Керівництву треба діяти рішучіше, бо як сказав Конфуцій: “Не можна перемогти, якщо армія не маневрує”.
– Дякую за щире спілкування. Щасливого Великодня тобі і твоїй родині!
Прес-служба Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»
