Сергій Жадан: „Ворошиловоград” – роман про захист своїх принципів від зовнішнього тиску.
22 вересня в рамках всеукраїнського туру Сергій Жадан презентував в Кіровограді роман „Ворошиловоград”.
Зустріч відбулась в Обласній науковій бібліотеці імені Д.Чижевського.
Ще до пресконференції сталася просто історична зустріч: в фойє бібліотеки зустрілися та познайомилися Сергій Жадан i наш земляк, письменник Олександр Жовна.
На прес-конференції Сергій перш за все відповів на запитання, яке цікавить зазвичай і пересічного читача і літературознавця – про що книга?
„Як мені здається, книга справді відрізняється від моєї попередньої прози: роман вийшов більш меланхолійний, більш ліричний, більш наповнений усілякими соціальними реаліями, у ній доволі суттєвий соціальний контекст. Розповідати, про що книга — справа невдячна.Цероман із купою персонажів, з купою усіляких подій-перипетій… Скажімо так: він про невеличке містечко на сході України, про українсько-російський кордон і про людей, котрі на цьому помежів’ї намагаються якось облаштуватися, дати раду собі, своєму минулому й своєму майбутньому. Головного героя звати Герман Корольов, це людина, якій за тридцять, яка вже фактично сформувалася, яка має своє громадське, політичне, соціальне й особисте життя, у якої ніби все гаразд у житті, але на яку раптом звалюється купа проблем. І він намагається ці проблеми вирішити, а для цього йому потрібно повернутися в те маленьке містечко де він народився і виріс — фактично, це таке собі повернення в минуле, повернення в порожнечу, потрапляння в часову діру, звідки він намагатиметься вибратися. Фактично, це роман про пам’ять, про важливість пам’яті, про безперервність пам’яті, про те, що потрібно пам’ятати все, що з тобою було, і це тобі дозволяє якось формувати своє майбутнє. Роман про те, що потрібно захищати себе, своїх близьких, свої принципи, свою територію, своє минуле, своє майбутнє. Це роман про опір, роман про протистояння, про захист своїх принципів від зовнішнього тиску.”
Автор застеріг: “Мені здається, що “Ворошиловград” не припаде до душі тим, хто уподобав “Депеш мод”. Є категорія читачів, які читають ”Депеш мод” і більш нічого не читають. Як правило, це люди, які реагують на гумористичні ситуації в літературі, на кількість ненормативної лексики… Звичайно, було спокуса після “Депеш мод” продовжувати писати в такому ж фарватері, але мені здається, що це шлях найменшого опору, мені це нецікаво. Себто я розумію, що відсікаю частину читачів, не йдучи назустріч їхнім смакам, але принаймні мені так цікавіше. Я спостерігаю, що зараз на презентації приходить частина публіки, якій цікаво почути якісь гумористичні, веселі ситуації, а тут нічого смішного немає. І вони такі розчаровані йдуть, говорять, що було нецікаво. Цей роман — він не гумористичний, він більше меланхолійний, більш ліричний, тому я думаю, шанувальникам “Депеш мод” він, можливо, не сподобається. Але нічого не поробиш! Принаймні з мого боку це чесно.”
Хоча для старшого покоління ненормативної лексики і в новому романі було цілком достатньо. Вічливо і тактовно бібліотекарі пропонували Сергію замінити матюки і сленг, на щось мелодійніше. А дехто з присутнiх взагалі звинуватив автора в „поганому впливові на молодь”.
„Не я вчу молодь матюкатися. Я швидше відображаю певні прошарки суспільства, з вуст яких мова Олеся Гончара звучала б нереалістично”- пояснив Жадан.
На зустрічі автор зачитав кілька сторінок з нового роману і власні вірші, відповів на всі питання, на скільки це дозволяв час.
А бібліотека, що офіційно закривається о 19.00 залишалась відкритою аж до 20.00.
„Гречка” як вдячний читач дякує Сергію за візит!
А своїм читачам обіцяє аудіоверсію уривку роману і трохи відео з презентації.
