У кав’ярнях зустрічатимуть українською?
Минув майже місяць, як у Кіровограді активісти громадського руху “Не будь байдужим” долучилися до всеукраїнських походеньок кав’ярнями з метою дізнатися, а дізнавшись – проаналізувати і виправити ту ситуацію, що склалася в нашому українському місті у сфері громадського харчування і взагалі у сфері обслуговування громадян.Минув майже місяць, як у Кіровограді активісти громадського руху “Не будь байдужим” долучилися до всеукраїнських походеньок кав’ярнями з метою дізнатися, а дізнавшись – проаналізувати і виправити ту ситуацію, що склалася в нашому українському місті у сфері громадського харчування і взагалі у сфері обслуговування громадян.
Так троє активістів вирушили поїсти. “Гречка” під виглядом таємного агента рушила слідом.
Ось як це виглядало збоку: молоді люди замовляли щось поїсти або попити в одній з кав’ярень, що потрапила до їх віртуального списку (цього разу їх було вісім!). Замовляли сік, тістечка тощо. Зовні все, як завжди – звичайний заклад харчування, звичайні дівчата. Проте є одне “але”! Всі вони говорять державною мовою. Натомість у кав’ярнях – не завжди. Один з учасників моніторингу розповідає:
“Говорять здебільшого російською, лише в одній кав’ярні працівниця відповіла українською, ще в одній кафешці гарною українською написане меню, а в інших – російською або вперемішку.
Попоївши, дівчата попрямували до стенду, який повинен бути в кожному закладі громадського харчування, і взяли звідти книгу скарг і пропозицій для того, щоб вписати всі свої пропозиції та зауваження. Акцентували увагу на мові спілкування персоналу: чи українською написане меню, вивіски, підписи на вітринах.
“Ми взагалі не казали, що будемо скаржитися, і на початку писали, що у вас все добре, але: ..і тут вже писали по суті. В одній піцерії офіціантки й адміністратор страшно занепокоїлися, коли ми попросили книгу скарг та пропозицій, і почали розпитувати: “А што такоє, какіє у вас жалоби?”
“Та нічого, – кажемо,- ми вам побажання напишемо”.Так щось вони перелякано забігали, але таки дали ту книгу. “Я пишу – пишу, а тут – бах – у них світло пропало! Написали, віддали їм та і все“. – розповідає Оленка.
У кінці скарги дівчата залишали свою поштову адресу і номер телефону, адже розраховували хоч на якусь відповідь з боку адміністрації. В одному з випадків довго чекати не довелося – буквально за кілька хвилин після того, як полишили заклад харчування, пролунав дзвінок адміністратора. Той таким безапеляційним, нахрапистим тоном:
– Ви сначала посмотрітє на нашого Прємьєр-міністра і послушайтє, как он гаваріт, а потом уже пішітє і пішітє єму пісьма, а нє нам!
Зібравши необхідну інформацію, всі троє споживачів вирушили захищати порушені права до відділу захисту прав споживачів міста та області. І коли в міськвиконкомі мовчки взяли заяву (щоправда, відповіді досі не надіслали), то в “області” відмовилися брати останню навідріз. Навіть “Гречці”, яка була при цьому присутня, довелося втрутитися.
Спеціаліст відділу заявила, що українська мова у сфері обслуговування – це не їхній профіль і це не є порушенням прав споживача. На аргумент “Гречки”, що хочеться якось у своїй країні отримувати оплачені послуги рідною – державною мовою, а не іноземною і малозрозумілою, відповіли, що ще невідомо, яка мова іноземна, адже більшість (на думку спеціаліста відділу захисту прав споживача) послуговуються російською і без жартів порадила звернутися у відділ освіти.
Це щось фантастичне, але нині в державі все, що стосується захисту прав української мови чи то історії, як у випадку з незрозумілим затриманням у Києві директора Національного музею жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” при Львівському УСБУ Руслана Забілого, у структур, що покликані захищати наші з вами права, виникає тиха істерика. Очевидно, мають протилежні задачі..
Так от, для тиску на скаржників було залучено юриста відділу, який намагався порозповідати щось на зразок того, що і їх працівник. Як підсумок, було поставлено вимогу: або приймайте скаргу, або пишіть відмову! Всі “пристрасті” одразу вщухли і заяву прийняли.
За місяць було отримано наступну відповідь:
Що ж, будемо бачити, як це допоможе працівникам закладів громадського харчування опанувати українську. Наразі вирушаємо далі досліджувати мовне середовище кіровоградських закладів громадського харчування. Ви говорите недержавною? Тоді ми йдемо до вас!
