Молодіжний журнал «шТОПОР» прорубує кіровоградцям вікно в культуру
На сучасному медіа ринку більшість молодіжних газет і журналів орієнтовані більше на розважальний, а не пізнавальний аспекти. Журнал «шТОПОР», що з’явився у Кіровограді лише пару місяців тому, незважаючи на свою розважальність, все ж таки орієнтує молодого читача у власних захопленнях, смаках і знайомить з різними культурними явищами як Кіровограда, так і України загалом.
Як записано в пабліку журналу назва «шTOPOR», поєднує в собі ніби два поняття – штопор і топор, тобто сокиру. Штопором читачам відкривають, себто відкорковують, маловідомих поетів, прозаїків, музикантів зі всієї України і зокрема Кіровограда. А «топором» (сокирою) намагаються прорубати Україні, та і самим кіровоградцям, вікно в кіровоградську (і українську) культуру: літературу, кіно, театр, музику. Видання є не просто культурно-літературним, а й інформаційним, адже повідомляє про те, що відбулося і що варто відвідати.
Для того, щоб більше дізнатися про сам журнал, ми не лише його прочитали, а й поспілкувалися з головним редактором, студентом КДПУ ім. В. Винниченка, учасником рок-гурту «Мойте руки» Кирилом Поліщуком.
• Коли і як в тебе виникла ідея створити журнал такої тематики?
– Ідея виникла у мене та у співзасновниці журналу Вікторії Нетребенко цим літом. Збентежені літературною ситуацією в місті ми вирішили, що треба щось змінювати. Почали влаштовувати університетські «Поетичні Батли», проект «Розстріляне коло», виникало і безліч інших ідей, серед яких створення електронного журналу такого типу. Взагалі сторінка журналу, і власне сам журнал в електронному форматі – то дві різні речі. В пабліку ми ділимось різними новинами, записами, музикою, відео. На сторінках журналу ведемо окремі тематичні рубрики.
• Чому саме культурно-літературний?
Спочатку хотіли зробити лише культурний. Потім було вирішено нахил зробити більше в літературний бік. Так і працюємо.
• Чи є ще якісь аналоги журналу у нашому місті?
– Здається немає. Електронних журналів точно не зустрічав.
• «шТОПОР» вважається факультетським/університетським журналом чи загальноміським?
– «шTOPOR» загальноміський журнал, і з університетом має лише той зв’язок, що ми навчаємось в університеті. Але нас читають і в інших містах України.
• Чи маєте якусь ціль? Можливо вийти на всеукраїнський рівень? Чи це все ж таки спосіб самовираження?
– Цілі наші не пов’язані з долею журналу. Ціль – окультурити місто. Журнал лише одна із запчастин механізму.
• Після того як журнал з’явився, не було ніяких коментарів, вражень (принаймні у групі). Те ж 
саме сталося і з другим номером. Вам не цікаво чути відгуки? Чи ви просто не плануєте змінюватись?
– Критика може вдосконалити ідею, тобто журнал, а може і вбити. З нашим успіхом це точно буде друге. Тому краще не випробовувати долю. Але якщо хтось має побажання – може писати.
• Ініціативу часто проявляють чи ви вишукуєте авторів, матеріали для публікації?
– Вишукуємо, випитуємо, випрошуємо. В принципі, на інше і не розраховували.
• Журнал на даний момент не містить ніяких критичних матеріалів. Це не передбачено ідеєю чи просто ще не встигли втілити в життя?
– Критика не передбачена, але є елементи: анотації на книжки, концерти, інші заходи.
• Ще не було обіцяного грудневого матеріалу. Творча криза?
– Скоріше за все причиною стала сесія. Грудневий випуск буде, але разом із січневим, який теж, напевне, вийде на початку лютого.
• Які труднощі/проблеми виникають при створенні журналу? Що треба зробити, щоб їх вирішити?
-Труднощі – брак часу та журналістів. Вирішення – більше часу та журналістів. Все просто.
Спілкувалася Світлана Дубина
