Поет важкої долі, але відкритої душі: у Кіровограді відсвяткували 75-річчя з дня народження Василя Стуса
Сьогодні про стійкого і незламного Василя Стуса, який став ще у досить молодому віці черговою жертвою суворого радянського тоталітарного режиму, говорять у літературних колах, у школах і університетах. Втім, говорять про поета не лише у наукових працях.Його літературний доробок, життєвий шлях переосмислюють щирі читачі-шанувальники.
Одним із чергових кроків до переосмислення Василя Стуса стала літературно-музична композиція, присвячена 75-річчю від дня народження поета, «Народе мій, до тебе я ще верну», що відбулася 13 лютого у бібліотеці ім. Д. Чижевського. Ініціаторами та співорганізаторами заходу виступили студенти філологічного факультету КДПУ ім. В. Винниченка.
Завдяки фотографіям, аудіозаписам, відеозаписам, листам до батьків, сина, дружини, друзів поета, і, звісно ж, віршам складалася атмосфера присутності Василя Стуса під час заходу. Студенти намагалися передати ті емоції та почуття, які переживав сам поет під час написання своїх послань і віршів. Під час читань та виступів можна було переглянути унікальні кадри з життя Василя Стуса, познайомитися з ним не як з представником української інтелігенції, а як з людиною, яка не перейняла досвіду зламаного Тичини і не зламалась до кінця. Про це свідчив виступ Василя Стуса під час презентації фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», говорили про наполегливість митця і спроби передати свої зошити з поезіями на волю, і способи протесту, які він використовував під час арештів, за що його неодноразово відправляли до холодного карцеру чи камери-одиночки.
Під час заходу гостей, якими були студенти КНУКіМ та Кіровоградського будівельного технікуму, знайомили з нещодавно відкритими фактами із життя Василя Стуса, найцікавішими поезіями митця.
«Унікальність Василя Стуса насамперед полягає у його життєвій філософії. Філософська позиція Стуса – це позиція тривання на межі, тобто як може людина зберегти своє духовне єство в абсолютно несприятливих для цього умовах. Життєва філософія Стуса дає відповідь на питання, як цікавлять, мабуть, кожного з нас, а особливо тих людей, які намагаються зберегти свою людську гідність. Саме тому Євген Сверстюк, критик і сучасник Стуса, який і сьогодні веде активну громадську діяльність, назвав найкращим твором Стуса його життя» – розповіла доцент кафедри української літератури філологічного факультету КДПУ ім. В. Винниченка Олена Буряк.
За досить таки недовге життя Василя Стуса, половину якого він провів у таборах та засланнях, поет встиг багато чого зробити: вивчитися на історико-літературному факультеті у Донецькому педагогічному університеті, стати редактором газети «Социалистический Донбасс», вступити до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка на спеціальність «Теорія літератури», попрацювати у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро і повчителювати.
Саме як вчителя знає Василя Стуса Кіровоградщина. Протягом 2 місяців у 1959 році випускник педагогічного університету працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Гайворонського району Кіровоградської області, після чого змушений був поповнити лави радянської армії.
Сьогодні творчість Василя Стуса більшою мірою досліджена, видано багатотомне видання поезій митця, але дещо залишається невідомим. Зокрема, останній рукопис «Птах душі», завдяки якому можна було б прослідкувати життя і настрій поета майже перед самою смертю, і досі незнайдений. Якого змісту, емоційного наповнення були ці поезії, нині залишається лише здогадуватись. Проте ніхто не сумнівається, що і ці твори будуть зривати емоційні клапани, як сказала громадський діяч Ірина Фаріон в одному із відеосюжетів присвячених Василеві Стусу, продовжуватимуть змушувати читача замислитися та переоцінити власні позиції і настрої.
Світлана Дубина
