На суді над Юлією Тимошенко трощили меблі та кінцівки депутатів ВР

Відсутність самої підсудної, Юлії Тимошенко, головуючу в засіданні нітрохи не бентежила. Вона вказала, що неодноразово надавала можливість Тимошенко бути присутньою в суді: 6 і 7 лютого в рамках відеоконференції. Згодом, 13 лютого, було дано дозвіл доставити Тимошенко до суду. “Проте остання не бажала бути присутньою в суді. Тож за клопотанням протилежної сторони суд вирішив проводити допит свідка за відсутності Тимошенко”, – заявила Царевич.

Запрошення прийти о 14.00 до Печерського суду і підтримати Юлію Тимошенко у її протистоянні з «донбаським паханатом» на електронну пошту кореспондента «Гречки» почали надходити ще зранку.

Журналістів до зали суду пускали вкрай неохоче, притому що процес не є закритим. Ймовірно, організатори дійства передчували: без скандалу вчорашнє засідання не провести і «витік інформації» буде досить недоречним.

З народних депутатів, що входять до фракції Об’єднаної опозиції «Батьківщина» і прибули морально підтримати свого лідера, особливо проявляли активність Володимир Яворівський (він, до речі, був депутатом Верховної Ради СРСР ще при Михайлові Горбачові), Сергій Пашинський, Тетяна Слюз, Людмила Денисова (в уряді Юлії Тимошенко – міністр праці та соціальної політики), Олександра Кужель та Сергій Соболєв.

Суддя-слідчий спочатку не піддавалася на провокативні репліки цих політиків, за віком набагато старших, ніж сама пані Царевич. Пристрасті стали загострюватися після того як головуюча оголосила про рішення оштрафувати відсутню в Києві Юлію Тимошенко на тисячу неоподатковуваних мінімумів (тобто більше $2 тисяч). Мовляв, підсудна, відправляючи з Харкова факс з поясненням причин своєї відсутності, виявила неповагу до суду. Джерело в київських правоохоронних органах уточнило для «Гречки»: на врученому Тимошенко під розписку судовому документі Юлія Володимирівна власноручно написала: «Ви – не суддя, а Ваше засідання – фарс». Доречно нагадати: згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення, п. 3 ст. 185 («прояв неповаги до суду») тягне за собою накладення штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів (до 1700 гривень). Себто, тисяча неоподатковуваних мінімумів – це вже особиста ініціатива пані Царевич. На що їй не забув вказати адвокат Тимошенко Сергій Власенко.

Ви будете сміятися, але Царевич образилася на цього члена українського парламенту до такої міри, що винесла рішення про накладення на нього штрафу … в тому ж розмірі. Тобто 17 тисяч гривень. Обидва штрафи необхідно сплатити в строк до 3 місяців, інакше сума зросте рівно вдвічі.

Ось тут-то все і почалося!

Почувши в залі обурені вигуки народних депутатів, Оксана Царевич постановила видалити їх із залу як злісних порушників порядку на судовому засіданні. До зали увійшли співробітники «Грифону». Спочатку їх командир спробував по-доброму вмовити парламентаріїв. Переконавшись у непокорі цих VIP-персон, офіцер віддав команду на силове витіснення державних діячів.

На нетривалий час міліціонерів відвернула від мордобою вимога Сергія Пашинського надати йому письмове рішення суду із зазначенням прізвищ депутатів, що підлягають видаленню.

Друга спроба міліцейського натиску, що почалася о 16 годині, була більш результативною. «За компанію» з народними обранцями до коридору виштовхали і журналістів. Після того як мої колеги взяли коментарі у людей, чия парламентська недоторканність щойно була брутально порушена, назад їх вже не впустили. Мотивуючи заборону … прагненням забезпечити особисту безпеку кожному з представників ЗМІ. 

КОГО ДРУГИЙ ДЕНЬ ПОСПІЛЬ ДОПИТУЄ ОКСАНА ЦАРЕВИЧ?
У справі за обвинуваченням Юлії Тимошенко у «замовленні» депутата Верховної Ради 2-го демократичного скликання Євгена Щербаня фігурують декілька так званих «професійних свідків». Принаймні двоє з них начебто володіють украй потрібною для суду компрометуючою інформацією на колишнього прем’єра Павла Лазаренка та його землячку-дніпропетровчанку Юлію Тимошенко. При більш уважному читанні показань цих свідків з’ясовується: обидва дійсно колись щось чули про гроші, нібито перераховані бригаді кілерів з рахунків керованої в 90-х роках Тимошенко корпорації «Єдині енергетичні системи України».

У цивілізованій державі подібний рівень «свідчень» спричинив би гомеричний регіт.
Проте в Україні віднедавна свідчення третіх осіб суди зобов’язані приймати як незаперечні докази вини підсудного/підсудних. Стаття 97 нового Кримінально-процесуального кодексу допускає посилання свідка на нібито підслухані розмови і підглянуті іншими (!) людьми документи.

Незважаючи на це, особливої небезпеки в показаннях таких персонажів захист Юлії Володимирівни не вбачає. Притому що найцінніший «секретний» свідок 1956 року народження (можливо, його ім’я та прізвище Ігор Мар’єнков – авт.) виглядає старшім і респектабельнішим, ніж старанно «розкручуваний» син розстріляного депутата парламенту, Руслан Щербань.

Коли колишньому прем’єру України Павлу Лазаренку переказали суть претензій цієї молодої людини, той лише знизав плечима. Мовляв, навіть якщо його зустрічі зі Щербанем-старшим дійсно мали місце, бути присутній на них дитині просто не дозволила б Держохорона прем’єра. Позаяк має досить строгі інструкції.

– «Відкопаний з нагоди» Генеральною прокуратурою Руслан Щербань неабияк потішив і нас, адвокатів з «групи підтримки» Лазаренка, – говорить адвокат Євгена Колодій. – Хлопець раптом узяв і згадав, як нібито в зовсім юному віці був присутній на всіх бізнес-зустрічах свого батька, і про те, що вбити того напевно наказав Павло Лазаренко. Тільки ось яка заковика. Те, що зараз поширюється від імені Щербаня-молодшого, жодним словом не увійшло до протоколи цієї справи! В той же час в них повторюється сентенція: «Я тоді був дитиною і мало що розумів…».

Пані Колодій до «відкопування» решти подібних свідків відноситься із зрозумілим скептицизмом: «Через 16 з гаком років після розстрілу в Донецькому аеропорту нові достовірні дані навряд чи з’являться. Звідки ж сьогодні візьмуться свідки, зі стовідсотковою впевненістю готові показати, що особисто вони бачили в 1996-му?!».
Адвокат Є. Колодій, ознайомлена з матеріалами нової справи проти Юлії Тимошенко, впевнено заявляє: жоден зі свідків, які будуть запрошені для дачі показань проти Юлії Володимирівни, в минулому не говорив про яку-небудь причетність Тимошенко до вбивства Щербаня.

Скептично оцінює поспіх в Київському апеляційному суді і професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань:
– Виходить, що Генпрокуратура зуміла розібратися з тим, що в точності відбувалося в середині 90-х років; чому ж у такому разі її співробітники не в змозі з’ясувати, яким чином в Інтернет просочується відео з камери, де утримують Ю. Тимошенко, та з палати у ЦКЛ-5 міста Харкова?..

На думку відомого українського політолога, кінцева відповідальність за просування цієї «дутої справи» ляже на Президента Віктора Януковича. Не на першого заступника Генпрокурора Рината Кузьміна і не на його боса Віктора Пшонку. 

ДЕРЖАВНЕ ЗВИНУВАЧЕННЯ ТРИМАЄ «В РУКАВІ» Й БІЛЬШ СЕРЙОЗНИХ СВІДКІВ
Авторитетні експерти, з якими довелося поспілкуватися журналісту «Гречки», називають одного-єдиного свідка, який вправі звинуватити Ю. Тимошенко у фінансуванні проекту з фізичної ліквідації Євгена Щербаня. В даний час цей свідок перебуває на території США. Його прізвище Кириченко, звуть Петром. Саме ця людина, у минулому радник і бізнес-партнер Павла Лазаренка, була ключовим свідком звинувачення в тривалому процесі над злодійкуватим високопоставленим українцем у Сан-Франциско.

З досьє «Гречки» Петро Кириченко жив в УРСР до 1989 року, коли він виїхав у тривале відрядження до Угорщини. Потім його перевели до Варшави у торгове представництво СРСР, де він прожив майже 5 років. З 18 років і до розвалу Союзу був членом КПРС. У 1990 році, проживаючи в Польщі, створює у Дніпропетровську корпорацію “Агропостачзбут”, яка займається торгівлею широкого профілю – від продуктів харчування (алкоголь, пшениця) до металів і гербіцидів – в Україні, Росії та Польщі. В даний час власником “АПЗ”, яка все ще працює в Україні, є американська компанія Brancross. У грудні 1993 Кириченко вперше приїхав до Каліфорнії. Його сім’я переїхала до Сполучених Штатів у травні 1994 року. У 1996 році отримав посвідку на проживання в США. Як пояснює Кириченко, йому подобається, що в Америці “чітко працює закон, я не боюся за свою сім’ю, чітко працює банківська система”.

Чи постачав Кириченко американську Феміду забійним компроматом на Юлію Тимошенко? Чи знає він, хто насправді «замовив» депутата Верховної Ради України Євгена Щербаня?

“Більш повні відповіді на ці запитання міг би дати генерал армії України Володимир Радченко, – заявив в ефірі одного з українських телеканалів президент Центру стратегічних досліджень та аналізу, доктор технічних наук, професор Ігор Смешко. – Адже у 1996 році, коли сталося вбивство депутата Щербаня , а також у пік розслідування цієї справи у 2000-2002 роках і на момент суду в Луганську 2003-го року, Службу безпеки України очолював саме Радченко. Але і я, посідаючи у 1996 році пост голови Комітету з питань розвідки при Президентові України, знав про це справі. Справа в тому, що з 1997-го по 2000 рік Головне управління військової розвідки, яке я також очолював, надавало необхідну допомогу слідчій групі Генеральної прокуратури щодо контактів у цій справі спеціальними службами Сполучених Штатів”.

Колишній глава СБУ генерал-полковник І. Смешко нагадав, що свідчення проти Юлії Володимирівни дав у США у квітні 2001-го саме Петро Кириченко. Вони були використані під час судових слухань у Луганську проти банди Кушніра 2003 року.

“У рішенні суду Луганська по банді Кушніра присутнє посилання, навіть у вироку, на свідчення від квітня 2001 Кириченка. На допиті в присутності американських правоохоронців він заявив про те, що Юлія Володимирівна Тимошенко причетна до фінансування скоєння вбивства депутата Щербаня”, – уточнив пан Смешко, нарікаючи на те, що Юлія Володимирівна ще жодного разу не дала відповідей на питання правоохоронців.

“Я не хотів би зараз бути захисником або обвинувачем Юлії Тимошенко, але вона жодного разу не дала відповіді на питання, які задавали їй правоохоронці починаючи з 1990-х. Шкода, справа Щербаня впливає і на становище України у світі, і на внутрішню ситуацію” , – сказав колишній шеф української таємної служби.

Олег БАЗАК