Заокеанські бувальці Павла Босого: думки про життя та окремо про долю репертуарного театру(ФОТО.ВІДЕО)

Рядок «Кар’єра (радянський період, перше десятиліття Незалежності)»

Працювати почав у 1986 році старшим науковим співробітником методичного відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, а з 1987 по 1991 – заступником директора з наукової роботи. Крісло директора зайняв у 1992 році.  Отже, трохи застав часи неймовірного історичного парадоксу. Наприлад, динамічна панорама «Кривава неділя» (1905 р.) польського художника-баталіста Войцеха Коссака тривалий час перебувала у запасниках Третьяковської галереї з міркувань ідеологічної недоцільності. Самостійний протест народних мас вітає священик на передньому плані. Фігуру попа у розметаній рясі виведено  з особливою дбайливістю, ідеалізовано. До Кіровограду ця робота потрапила, зважаючи на достатні площі та умови експонування у приміщенні Преображенської церкви, де якраз створювали картинну галерею. До слова, поляки розшукували цю роботу як видатний зразок своєї національної живописної традиції. Згодом фонди художнього музею остаточно було перевезено до будівлі колишнього міського пасажу.

Трохи знав Ільїна особисто, як директор музею брав участь у описі і науковій обробці його колекції після смерті у 1993 р. По-моєму, він свідомо назначив собі таку місію – вишукувати твори мистецтва, рідкісні речі штучного виробу у її випадкових (тобто, не здатних їх належно оцінити або ж забезпечити фізичну неушкодженість) власників для свого зібрання.  Інше його не обходило. Стосунки підтримував строго у мережі «взаємно корисних людей» – колекціонерів, скупників старовини, реставраторів, духовних осіб високого рангу і, – легко можу припустити правдивість такої версії, – деяким кримінальним елементом. Можливо, підміняв щось із колекцій музеїв і церков своїми підробками:  Ільїн знався на литві і карбуванні металу, реставрації різних видів, в тому числі іконопису. Однак, із часом, його сліпа любов до збиральництва наскочила на рифи безглуздого плюшкінкінкізму: картини зберігалися напхом, підставленні всім віконним протягам та плісняві з горища,  срібло роботи Фаберже можна було побачити просто у мийній раковині…

Рядок «Освіта. Кар’єра. Захоплення (Незабаром)

Паралельно тривала робота над дисертаційним дослідженням на тему «Бізнес Роберта Ельворті як фактор розвитку міста», в якому у порівняльно-історичному аспекті, на основі аналізу архівних джерел різних країн, здійснено системний опис запроваджень британських підприємців, у тому числі й у соціальній сфері: особливості нарахування заробітної плати, створення навчальних майстерень та лазаретів, побудова житла для робітників, функціонування пенсійної схеми і т. ін. На величезних просторах Російської імперії англійцям вдалося заснувати одне із перших акціонерних товариств. Наймані працівники, як власники якоїсь акційної частки, дістали право представництва серед керівництва крупної промислової організації. Активно функціонував праобраз сьогоднішньої профспілки – «Союз металістів».

Робота була успішно завершена, проте на захист не пішла   через раптову смерть наукового керівника і улюбленого вчителя, професора історії Володимира Крутікова. Перебуваючи на посаді проректора із зовнішніх зв’язків у Кіровоградській педагогічній академії, взяв участь і став переможцем у міжнародному конкурсі Джорджа Сороса за есей із проблеми виділення цивілізаційних відмінностей Азії та Заходу – таким чином, на кошти призового гранту, дістав можливість стажуватися у США. Наприкінці  90-х – триває моє стажування у Букінгемському університеті (Англія) за європейською програмою «ТАСІС», що опікувалося освітніми програмами і малим бізнесом у країнах колишнього соціалістичного табору. Трохи раніше, на початку 90-х, приватно познайомився і дружив із прямими нащадками родини Ельворті  –  братами Майклом та Роджером. У 1999 році вийшла друком моя книга під назвою «Іноземні підприємці в Україні», написана на основі опрацьованих документів меморіального архіву Роберта Ельворті. В обох книгах відображена й історія родоводу Ельворті.

Поділитись: