Заокеанські бувальці Павла Босого: думки про життя та окремо про долю репертуарного театру(ФОТО.ВІДЕО)

Рядок «Освіта. Захоплення. Кар’єра  ( Захід близький і далекий)

Безпосередньо під час стажування у Нью-Йорку за напрямом управління у сфері вищої освіти триває також і моє навчання в Інституті філософії та соціології при Польській академії наук. До США вперше поїхав у 2000, а у Варшаві жив узимку 2003-2004 р р.  «New School» (Нью-Йорк) – один із провідних  університетів світу у сфері соціології культури, і , зокрема, відомий тим, що свого часу там викладали Клод Леві-Стросс, Жак Дерріда та Арнольд Тойнбі . Мені також випало жити і дружити з професурою славістичного департаменту Колумбійського університету , зважаючи на сусідство цих двох конкуруючих освітніх закладів. Однак скоро я наважився радикально змінити свій життєвий курс, і – з викладача «перешився» на студенти, цього разу вже театральної аспірантури. Огайський університет, що знаходиться у невеличкому містечку Атенс – Афіни (менш ніж 40 тисяч мешканців, більше з половини з яких – студенти), фактично є осердям всього економічного життя цієї місцевості. Все інше, потрапляє на очі, – верхострахи гір Аппалачі у самому центрі країни.

Моя підготовка велася одразу в трьох освітніх напрямах: «Театральна сценографія», «Постановка

освітлення» та «Створення театрального костюму»; таким чином, я отримав диплом за трьома спеціальностями одночасно. Чим, для прикладу, відрізняється наша система навчання в аспірантурі від західної? Існує перелік спеціальностей, спрямованих на отримання знань та навичок практичного характеру, буквально, в «робочих умовах» інтенсивного навчання. Ідеться про так звані «професійні спеціальності» – із мистецьких дисциплін, бізнесу, юриспруденції та медицини. Точніше це виглядає так: дипломи PhD – отримують фахівці із точних та гуманітарних наук, MD – в галузях медицини,  дипломи ступеню MFA – на  мистецьких факультетах, а MBA – у бізнесі. Всі ці  звання  – так званий «термінал», вміщують поняття про найповнішу щодо обсягу і якості засвоєних знань, вищу освіту; отже, далі вже вчитися немає куди. В системі західної вищої ці звання дають право на професорську посаду, вони  – еквівалент нашого докторату.  Тільки час навчання є різним. На PhD і MD вчаться набагато довше, а на інші ступені курс навчання значно коротший, тому-то складається враження, що рік іде за три. Це справді дуже інтенсивне навчання, що забирає багато енергіі і душевних сил, і може вщент розхитати нерви. І обов’язково має випробуватися твоя здатність вистояти у важких умовах професійної  конкуренції «реального» життя після захисту.

Ми працювали близько дванадцяти годин на добу, якийсь час залишався на дорогу, сон і обіди нашвидку. Навчання іноземців зазвичай ускладнюється штучно, через завантаження різними формами робіт у короткі строки, коли одночасно і у бібліотеці сидиш, і щось намагаєшся писати, бігаєш за лаштунками. А що ж – мусиш довести, що кращий за «аборигенів» – а то ж чому б універ сплачував за твоє навчання? (Я, до речі, отримав так званий «повний сколаршип» , тобто грант на навчання і стипендію, що у сфері мистецтв трапляється нечасто).

Після навчання працював у вищах США,  останнім часом – в університеті Сан-Дієго (Каліфорнія), перед  тим –чотири роки  у Оуклендському університеті в детройті, штат Мічиган.

Поділитись: