У Кіровограді відбувся творчий вечір лікаря-онколога (ФОТО, ВІДЕО)
Він стоїть на імпровізованій зі сходинок сцені й щиро усміхається. На ньому одягнені звичайні світло-сині джинси із рваними острівцями на лівому коліні, білій сорочці з довгими рукавами на майку і у звичайних чорних кросівках-туфлях. Він радіє не лише від того, що святкує своє 35-річчя, а й тому, що саме сьогодні відбудеться його перший кулуарний сольник зі сидячими глядачами та окремою залою. Усе це офіційно називається творчою зустріччю лікаря-онколога Андрія Гардашнікова, неофіційно – сімейно-дружня зустріч за кавою та цукерками на честь дня народження співака-аматора, професійного лікаря Андрія Леонідовича, серед своїх просто Андрія.
Він соромиться, коли йому гучно аплодують, із легким вихвалянням розповідає про історії пісень, які він любить і переробляє (як каже сам Андрій Гардашніков, додає чогось свого), червоніє, коли починає співати щось наївне із раннього репертуару й насолоджується тим, що співає і дарує приємні враження й емоції присутнім. Кожна пісня – щирий вияв задоволення й реальних емоцій, нештучне, а живе виконання того, що відчулося серцем.
“Співати люблю з того віку, з якого я себе пам’ятаю. Вчився у музичній школі по класу фортепіано, а пізніше додав ще одну спеціальність – кларнет. Одна із сусідок, знаючи моє захоплення співом вирішила у спадок мені залишити свій акордеон. Тоді я доторкнувся і до цього інструменту. Не став класним акордеоністом, але тим не менш…
Ще в дитинстві, навчаючись у музичній школі, я написав музику до вірша Вікторії Івченко “Журнавлі”. Інколи й до сьогодні роблю спроби написати щось своє (або музику, або слова та музику). Але своїх пісень в мене дуже мало. Більше я люблю заспівати ті пісні, які мені подобаються, які мені стали цікавими. Це можуть бути пісні груп “Машина времени”, “Воскресенье”, “Чиж”, “ДДТ”, ну й так далі..Тут і російський рок, і дещо з естрадної пісні, декілька народних пісень, пісні барда Іллі Вінника, навіть шансон, якщо шансоном обізвати пісні Сергія Трофімова.
Люблю, співаючи ці пісні, трохи вкласти свого бачення. Інколи виходить і не трохи” – пише в автобіографії Андрій Гардашніков.
Він не співає своїх пісень пацієнтам, але все, що він слухає безпосередньо впливає на нього і його переробки. Чого тільки варте блюзове виконання “Куда идем мы с пятачком”, перероблене ще у студентські роки?! Але до професійної співочої діяльності Андрій Гардашніков не тягнеться, незважаючи на те, що часто бере участь у різних музичих конкурсах.
“Музика – це звісно дуже важлива складова мого життя, але я в першу чергу лікар” – говорить іменинник.
У його пісеннику здебільшого пісні про медиків та медицину. Чи так сталося через те, що Андрій працює лікарем, чи ще й високий смисл він бачить у цих текстах, але саме тому репертуар не може не вплинути на слухача, особливо якщо він доповнюється авторськими епіграфами, складеними переважно завдяки життєвому досвіду:
“Пусть кричат – не твое это дело,
Благородство сейчас не в цене.
Не хочу в это верить я слепо!
Быть гнильем – это, брат, не по мне…
Я хочу, чтобы мы сохранили,
Сберегли до скончания века,
Не продали и чтоб не пропили
Это славное звание – лекарь”.
Світлана Дубина
Фото, відео Валерія Лебідя
