«Воплі Відоплясова» відсмалили у філармонії(ВІДЕО)

Відразу попереджаю: ні екскурсу, ні ракурсу в культурну і творчу спадщину гурту «Воплі Відоплясова» в цій статті не буде, рівно як і оцінювання ролі їхніх новітніх пісенних набутків у контексті розвитку людства.
Будуть широко розплющені очі людини, яка вперше бачила Скрипку на сцені.
Слухати – слухала. Ще змалечку, ще відколи пішки під стіл ходила. А точніше, сиділа, захована тим столом від усіх, на підлозі біля телевізора і серед ночі дивилася дивовижну передачу «Двадцятка BIZ-TV», де поміж такими геніальними речами, як «Unbreak my heart» від Тоні Брекстон, «Discotheque» від U2, «It’s Just Me» від Bon Jovi та «Еlegantly wasted» від INXS на повну силу буяла «Весна» від українського гурту «Воплі Відоплясова»! Це був 1997 рік. «Весна» дійшла тоді до 11 місця – і це був прорив на світовий подіум. Відтоді у спогадах «ВВ» назавжди залишилися як група-легенда.
І ось нарешті – легенда у Кіровограді!
16 квітня, якраз на другий день великодніх святкувань, у наше місто завітав найвесняніший з усіх українських гуртів із концертом, присвяченим 25-річчю своєї музичної діяльності! Дуже символічно, радісно і святково. Ну як тут не піти?
Ціни? Останні ряди коштували 80-100 гривень, із наближенням до сцени ціна на квитки відповідно зростала до 200 і аж до 350 гривень (перші ряди). Що тут можна сказати?.. На Red Hot Chilly Peppers – значно дорожче.
Концерт розпочався із запізненням у 20 хвилин. І за це від щирого серця хочу висловити учасникам гурту свою велику вдячність.
У нашій філармонії – все, як у людей, але не зовсім. Із розрахунком на те, що концерт «Воплів», як і завжди всі концерти в усі часи і народи, починається о 19.00, я о 18.17 ще знаходилася вдома на Попова і фарбувала око. Раптом зателефонувала подруга і повідомила радісну звістку, що початок о 18.30. Друге око я так і не нафарбувала. Далі була купа нервів у маршрутці і обсміяна зустрічними малюками й обгавкана собаками пробіжка Ковалівським парком. Щойно встигли зайти і захекано плюхнутися на наші кріселка – як тут на сцену вийшли і «Воплі Відоплясова».
За день до цього бачила Скрипку– в прямому ефірі на каналі «1+1», де він статечно і славно возсідав у якості зіркового тренера та одного з членів журі на проекті «Голос країни»: адекватний, виважений дядько, який вміло і досвідчено продюсує своїх учасників, і ніщо в ньому не видає творця рядків «ху-ху-хулігани, гади, вбили коня».
Перші три-чотири пісні хлопці спокійно стояли і співали: могутньо ревли баси, чітко лупили барабани, аж три гітари на сцені чарували своєю красою і кожним акордом запевняли: український рок із нот дед! Хлопаки ще й вистроїлися в один ряд із тими гітарами і геть точно, як ото роблять на своїх концертах «Скорпіонс», давай лабати в один ритм! Гарно… Але в якийсь момент Скрипка зробив плавний космічно-кармічний рух рукою – і до урочистого звучання року приєдналася дика і нестримна енергія небесних світил, пропущена через самого Скрипку. Коли в хід пішли такі ж плавні рухи ногами й танці живота – Клаус Майне залишився далеко позаду.
Ну хто б міг подумати, що на сцені лідер гурту «ВВ» перетворюється на нестримно-запальне створіння, для якого не існує жодних рамок? Ані простір сцени не зміг його втримати – Олег Юрійович час від часу спускався в зал і там «без зазрения совести» ходив із піснею на вустах прямо по кріслах, не помічаючи, як хлопаються в обморок працівниці філармонії (ті ж бо весь концерт ревно слідкували, щоб усі залишалися на своїх місцях згідно з вартістю куплених квитків, в результаті чого біля сцени позалишалася купа вільних місць, – за це й поплатилися); ані неприступні стіни філармонії не стали на заваді бентежному духу – Скрипка таки видерся на одну з них і прийняв там красиву позу, якій позаздрив би і Людина-Павук; ані логіка самих виступів не зупиняла співака – на пісні «Розмова з Махатмою» він ні з того ні з сього впав у глибокий транс і кілька хвилин гундосив собі під ніс дивний звук… (а може, то так було задумано?)
Хтось, можливо, назве Скрипку модним сьогодні словом «епатажний». Я би погодилася, якби тим самим словом не називали, скажімо, «Quest Pistols» – групу однієї пісні (і та вже набридла), чи Сергія Звєрєва (там взагалі жодної пісні, голий епатаж), чи Нікіту Джигурду… Епатажність лише тоді має сенс, коли за нею стоїть талант, коли за нею стоять роки важкої праці, коли за нею стоїть наповнена змістом музика, яка залишиться у серці після того, як досить швидко розвіється враження від яскравих костюмів і кумедних театральних «па».
Я би радше назвала Скрипку САМОБУТНІМ – людина, яка може дозволити собі БУТИ самим СОБОЮ.
Глядачам нічого не лишалося робити, як шаленіти від такого шаленства. У свою програму «Воплі» включили як нові пісні зі свого майбутнього альбому, так і добрі-любі хіти – «Юра», «Трава», кавер українською на Цоєву «Пачку цигарок», «Таємні сфери», «День народження», «Їхали козаки», «Галю, приходь», «Горіла сосна»… Скрипка змінював гітару на саксофон, саксофон – на баян. Порадував кавер на наутіловську «Ален Делон не пьет одеколон», виконану в стилі французького шансону і французькою ж мовою («Alain Delon bois pas l’eau de Cologne») – свіжо і цікаво.
Як і завше буває на концертах, на початку в’яла та інертна публіка під кінець уже гоцала, горлала і стрибала. Абсолютно логічно насамкінець прозвучала «Весна». Ну звісно ж, на такій висхідній ноті, як «бу-бу-буй, бу-бу-бу-бу-бу-буй», концерт закінчити практично нереально, тому глядачі одноголосно викликали групу «на біс»: «ВВ» заспівали для нас іще «Були на селі» (зал стояв на вухах), а потім, щоб утихомирити особливо збуджених, ще одну свою спокійну пісню, назви якої я, на жаль, не запам’ятала. Бо хотіла «Танці». Їх усі хотіли, стояли і скандували, поки не увімкнулося світло в залі. А вони «Танців» так і не заспівали.
Та може, воно й на краще. Бо якби були ще й «Танці», то я би тоді вночі зовсім не спала – танцювала би.
Надія Паливода
Фото: Артем Дубовик, звідси
Відео: Генадій Зорін