Історичні таємниці будівлі міської друкарні на Кіровоградщині (ФОТО)
На Кіровоградщині Олександрійська міська друкарня на вулиці Шевченка, 81 зберігає чимало таємниць. Одну з них не так давно виявила директор цього комунального підприємства Ольга Гринер.
Виявилося, в цьому будинку є приховані від зовнішнього очі свідоцтва історії міста. Наприклад, старовинний винний льох, пише «Олександрійський тиждень».
Вхід в нього знаходиться у дворі друкарні. Спустившись сходами, що ведуть вниз, можна потрапити в далеке минуле. У двох невеличких кімнатах з округлими склепіннями висотою приблизно 2м 20 см, викладених розкришити від часу цеглою, збереглися стрілчасті ніші для поличок з вином і навіть система вентиляції. Здається, в погребі досі витає винний запах. Ззовні, з боку двору, на самій будівлі друкарні збереглася ще частина кам’яної кладки фундаменту – можливо, ровесниці винного льоху. Видно, що будівля добудовували або перебудовували в більш пізній час.
Що було в цій будівлі раніше? Багато хто думає, що тут і до революції була друкарня, але це не так. Друкарня Райхельсон, дійсно, розташовувалася на одній вулиці з теперішньою, але через дорогу – приблизно там, де зараз стоїть будівля редакції газети «Вільне Слово». У переліку пам’яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва національного та місцевого значення в Кіровоградській області, затвердженому розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації 28 грудня 2004 року №792-р, будівля по вулиці Шевченка, 81, не значиться.
В адресній книзі Олександрії 1941 року вказується, що ця будівля колишнього Громадського зібрання (Громадські зібрання, що працюють в багатьох містах царської Росії, – це дозвільні організації для зустрічей, спілкування, відпочинку). А в плані міста Олександрії Херсонської губернії 1872 року за виданням Н.І.Борісова, надрукованому, до речі, в друкарні Райхельсон, сказано, що Громадські збори (клуб) розташоване на вулиці Соборній, 118.
Тобто, в різних джерелах містяться різні відомості. Ні про цей будинок згадок і у олександрійських краєзнавців. У книзі Федора Мержанова «Олександрія до Жовтневої революції 1896-1919 років» читаємо лише про те, що вулиця Шевченка до революції називалася Центральною:
«Коли наше місто складався з трьох вулиць, розташованих уздовж річки, то ця вулиця, як середня між двох, і була названа Центральної ».
У історика і краєзнавця А.Помятунова в книзі «Історія міста Олександрії» написано:
«Про Олександрію середини XIX століття в« Новоросійському »календарі, виданому в 1858 році в місті Одесі від Рішельєвського ліцею кажуть, (…) винних погребів – 6».
В цьому ж «Новоросійському» календарі А.Ф.Коваленков в своїх «Нарисах Олександрійського повіту» зазначає:
«Фабрик і заводів значних у нас в повіті немає, виключаючи винокурних, яких по повіту вважається 17. викурювали кількість вина простягається до 300 тис. Відер щорічно, чиста користь заводчиків від цього промислу доходить до 809 тис.руб. сріблом ».
Тобто, виходить, винний льох в дореволюційній Олександрії був не один, і побавитися вином жителі нашого повітового містечка були не проти. І все-таки цікаво було б дізнатися, хто був господарем винного льоху в будинку сучасної друкарні, і в якому році цей льох був побудований.
До речі, в друкарських стінах час від часу відбуваються таємничі і незрозумілі речі. Наприклад, самі відкриваються щільно закриті двері, з’являються невідомо звідки взялися, як ніби акуратно налиті кимось калюжі води. А ще якось співробітники друкарні, прийшовши з ранку на роботу, виявляли в закритому на ніч приміщенні мокрі сліди босих ніг. Але це вже зовсім інша, містична історія …
Олена Карпачева
