У Львові батьки за власною волею зробили з дітей інвалідів (ФОТО)

Ще недавно у нас на всі лади смакували деталі життя-буття у «врадіївському концтаборі», де всесильні міліціонери-нелюди як попало знущалися над земляками, безкарно гвалтували й вбивали будь-яку з симпатичних землячок. Селище Врадіївка розташоване у «зоні впливу» Партії регіонів, на Півдні України. Безмір у Прибужжі, отже, можна легко списати на «недалекість» місцевого люду. Позаяк той стабільно голосує на кожних президентських виборах за якогось двічі судимого політика.

В Українському ж П’ємонті, як здавна називають Львів, донезмоги політизована громадськість. Всюдисущі ЗМІ, як прийнято вважати, «врадіївський синдром» розпізнали б ще на початковому етапі.

Однак після того, як Україну вразила історія братів-мауглі 6-річного Юри і 14-річного Любомира Кучумових, стало очевидним, що хвалені «продвинутість» і «європейськість» Львова – не більше ніж міф.

“МІЙ ДІМ — МОЯ ФОРТЕЦЯ”
Знайдені у занедбаному приміщенні неподалік від центру Львова здичавілі, немиті і зарослі діти не вміють ні ходити, ні розмовляти, ні самостійно їсти – тільки повзають і мукають. У обох 50-відсоткове відставання від відповідної їх віку ваги, ознаки ураження педикульозом (тобто вошивістю), залишки корости. Хлопчиків ніколи (!) не стригли. Єдина обнадійлива деталь: внутрішні органи не пошкоджені і всі аналізи нормальні.

– Хлопці надійшли до нас у жахливому стані, – каже головлікар міської клінічної дитячої лікарні Дмитро Квіт.

– Я таких запущених діток давненько не бачив. Хоча на самому початку своєї лікарської кар’єри оглядав дитину, доведеного до такого ось стану. Але то було в глухому селі, не в центрі цілком європейського міста…

На дикунів – при живих батьках – хлопчики перетворилися у батьківському домі у Львові. Схожому скоріше на звалище для побутових відходів. Ні владці, ні лікарі, ні міліція довгий час на цей жах просто не звертали уваги. Після того як про нього розповіли ЗМІ, і ті, і інші, і треті взялися виправдовуватися, мовляв, ми весь час намагалися відвідати житло проблемної сім’ї; нам жодного разу не відкрили двері, а порушувати недоторканність житла ніхто не ризикнув, ви ж розумієте, який галас підняла б громадськість, преса знову ж…

Щодо преси кореспондент “Гречки” згоден: більш «зубастої», ніж у Львові, немає, напевно, в жодному місті України. Знову ж: проходити кільканадцять разів у пошуках чергових сенсацій древнє місто вздовж і впоперек, і не виявити за десять років з гаком років тієї самої здичавілої сім’ї, – для цього, напевно, хваленим західноукраїнським репортерам треба добряче постаратися!..

Про “мауглі” соціальну службу у справах сім’ї та молоді повідомив якийсь «свідомий громадянин».

Очевидно, ця людина спостерігала за «нестандартною» сім’єю не один рік. Можливо, той чоловік був у числі сусідів Кучумова, які неодноразово рекомендували горе-батькам хоч іноді виводити дітей на подвір’я на прогулянку. Відповідь Наталії Кучумової не відрізнялася оригінальністю: «Ви краще за собою слідкуйте, а моїм дітям свіжого повітря вистачає, кватирки в будинку постійно відкриті».

Сім’я Кучумових проживає у маєточку на вулиці Новознесенській у районі Підзамче. Колись Любомир та Наталія Кучумови жили в упорядкованій квартирі в самому центрі Львова. Мати навчалася у престижній Львівської комерційної академії, батько був приватним підприємцем.

Первісток Любомир з’явився на світ Божий 14 років тому з невтішним діагнозом – ДЦП. Було від чого прийти у відчай. Лікарі, втім, запевняли: у наш час медицина здатна на багато що, аби батьки не лінувалися.

Мама дитини-інваліда начебто дослухалась їхніх рекомендацій. Всілякі фізичні вправи (виснажливі як для дитяти, так і для його мами), масажі з гідромасажами принесли перший обнадійливий результат: дитинка почала ходити! На одній з фотографій Любомир сидить на дитячому триколісному велосипедику, на вигляд йому приблизно 2 рочки.

Приблизно в ці роки родина Кучумових отримала спадщину – кам’яний будинок на вулиці Нововознесенській, до якого їзди трамваєм від центру Львова якихось чотири зупинки.

Жителі сусідніх будинків, як вони зараз зізнаються, одразу запідозрили: у переселеній до кам’яниці родини «щось не так».

Чому у жінки стався душевний надлом, сказати складно. Знання, отримані у виші, вона явно не використовувала. Про плановані раніше поїздки на острів Балі, де, як вважається, діток-церебральників допомогою застосування дельфінотерапії запросто ставлять на ноги, в будові на Нововознесенській давно ніхто не заїкався. Господиня кам’яниці ніде не працювала. Навіть змести пил у власному будинку хоча б раз на тиждень не спромагалася. На вулицю жінка не виходила, книжок не читала. Можливо, валялася цілими днями на єдиному ліжку, дивлячись у стелю.

Діти ж – Любомир і народжений 6 років тому Юра – росли під замком. Як виявилося, обидва не в змозі були самостійно пересуватися. Прогрес, досягнутий з Любомиром у перші роки його нелегкого життя, через припинення спеціальних занять з дитиною швидко зійшов нанівець. М’язи ніг, що так-сяк вдалось розвинути, – атрофувалися. Хлопчик цілодобово лежав на підлозі, дивлячись, як і мама, в одну точку…
Ненабагато більше уваги мама приділяла молодшому, Юрі. Годувала дитину тільки коли він аж надто голосно кричав. Іноді мама міняла йому підгузки. Пелюшки сушила прямо в будинку, над газовою плитою. Сусіди, які звикли до постійно розвішаної білизні на подвір’ях інших молодих тат і мам, намагалися інколи заговорити з новоприбулими. Потім махнули рукою: навіщо, мовляв, нам чужі проблеми, – своїх вистачає…
Глава сім’ї Любомир весь цей час як ні в чому не бувало торгував замками на одному з ринків, на зароблені гроші (що лишалися від придбання спиртного) купував продукти для домашніх. Йдучи вранці на ринок, Кучумов-старший замикав сім’ю у будинку; хвіртка на подвір’я теж була на замку.

КОЛИ СИНІВ ВИНОСИЛИ З ДОМУ НА НОШАХ, ЇХНЯ МАМА БЕЗТУРБОТНО ТЕРЕВЕНІЛА ПО МОБІЛЬНОМУ

Як вони довели дітей до такого «нелюдиноподібного» стану, батьки пояснити не можуть. “Їсти я їм давала, сини були завжди ситі, у квартирі було завжди свіже повітря”, – меланхолійно говорила горе-мати, коли її дітей виносили з дому на ношах, щоб скоріше доставити в дитячу лікарню погодувати … сумішами для немовлят. Їсти щось більш відповідне їхньому віку хлопчики не в змозі: не вміють тримати ложку.
За словами головлікаря Дмитра Квіта, діти важать наполовину менше, ніж повинні у своєму віці. Вони сильно відстають у розумовому та фізичному розвитку від своїх однолітків. Медики також не виключають у них генетичних захворювань.

“Старший брат Любомир відмовляється спати на ліжку, вперто йде на підлогу. Ми постелили йому матрац“, – розповідає медсестра Львівської ДКЛ. Молодший, Юра, намагається повзати і видає якісь незрозумілі звуки.

Стараннями медперсоналу дітей позбавили від педикульозу (схоже, завошивленими обидва були багато років поспіль…), пролікували шкірні захворювання. Любомир з Юрою нарешті пострижені, помиті.
Прогнози лікарів песимістичні – швидше за все, діти залишаться інвалідами на все життя. З дитячої лікарні їх переведуть до психіатричної лікарні.

У міськраді Львова виправдовуються. Мовляв, не знали про існування дітей-мауглі. Сім’я проживає в приватному будові, комунальні послуги там не надаються. За соціальною допомогою на дітей батьки до міськради або в райраду ніколи не зверталися.

Сусіди ж запевняють, що волали до совісті дільничного педіатра Ігоря Дребіта. Доктор парирує: Кучумови йому ніколи не відкривали двері.

Відповідно до настанов медичної реформи, що нині крокує Україною, сімейні лікарі зобов’язані у подібних ситуаціях звертатися по допомогу до правоохоронців. Раптом дитини й в живих вже немає?

Та й за «дореформеними протоколами» педіатр разом із патронажної медсестрою мав оглядати кожного новонародженого малюка по досягненні ним місячного – піврічного – річного віку і далі. Зазвичай батьки приносять своїх чад до поліклініки без нагадувань; але якщо дитини давно не бачили в кабінеті дитячого лікаря, той був зобов’язаний сам йти в будинок, де живе маленький пацієнт. Для середнього медперсоналу в Україні теж існують, – ще з радянських часів – так звані календарі щеплень. В разі якщо не прищепили якогось малюка в обумовлений строк, – патронажна медсестра тут же повинна провідати його.

Прокуратура Личаківського району, швидше за все, «цапом-відбувайлом» зробить вищезгаданого Ігоря Дребіта. Дільничний ескулап, як невесело жартують його колеги, останні півмісяця проводить на допитах більше часу, ніж на своїй основній роботі.

Батьків дітей-“мауглі” позбавлять батьківських прав. Прокуратура порушила проти них справу за злісне невиконання батьківських обов’язків. За це їм загрожує від двох до п’яти років в’язниці. “Крім цього, Любомира і Наталію Кучумових скерують на психіатричну експертизу”, – сказали «Гречці» у прокуратурі Личаківського району Львова.

Олег БАЗАК

На фото Юра і Любоми Кучумови і квартира, де вони жили