Найкращий у військовій академії, де навчався Черчилль: як спецпризначенець провів рік у Британії (ФОТО)

Призначення знайшов випадково

У родині Антона не було військових. Хлопець із Кобеляк, що на Полтавщині, добре вчився у школі і думав вступати на навчання до Полтави чи Івано-Франківська. Але за кілька тижнів до початку вступної кампанії вирішив стати військовим і вступив до Одеської військової академії.
«Мати була звісно трішки проти, але я вирішив. Тому, що військовим бути перспективно», – каже він.

У військовій академії юнака забезпечили всім необхідним, і мамі на довелось шукати гроші на навчання і проживання сина як у цивільному виші.

В одну мить хлопець став цілком дорослим і відповідальним сам за себе.

Оскільки не було з ким порадитись, спершу вступив на спеціальність з продовольчого забезпечення. Провчившись там рік потрапив на навчання до британської військової академії.

Спершу пройшов відбір в одеській академії: іспит з англійської мови. За його результатами став другим. Проте у хлопця, який отримав кращий результат була погана фізична підготовка, тому саме Антону запропонували здати IELTS – сертифікований тест на знання англійської, який визнають закордоном. З першого разу, у квітні 2018, здати не вдалось – забракло балів і на престижне навчання поїхав інший кандидат від України – студент Львівської військової академії.

Але вже у грудні 2018 Антону зателефонували і запропонували таки поїхати на навчання до Королівської військової академії в Сандгерсті. Але реагувати треба було швидко: навчання починалось у лютому.
«У мене навіть не було закордонного паспорту. Тому всю свою грудневу відпустку я провів в академії, готуючи документи», – згадує він.

Таким чином Антон потрапив до когорти студентів, які приїхали до академії за три місяці до початку безпосереднього навчання, щоб підтягти рівень знань мови.

Академія, де навчались британські принци

Королівська військова академія в Сандгерсті заснована у 1947 році. Тут проходять навчання всі британські офіцери, у тому числі і ті, хто хоче отримати вище звання. Вінстон Черчилль, принци Вільям і Гаррі Уельські навчались тут. Сюди приїздять і висок чини з інших країн для підвищення кваліфікації.

З 1997 року академія приймає на навчання іноземних студентів з різних країн світу. Щороку від України туди відправляється один курсант військового вишу. Фінансує таку можливість для майбутніх українських військових Посольство Великої Британії. Такі навчання сприяють міжнародній співпраці і злагодженню, адже випускники вже знають як працюють колеги, вільно володіють англійською.

«Я сприйняв це як велику можливість вивчити мову і подивитись як живуть інші люди, побачити інші країни, і перебрати досвід їх жителів. Відверто скажу, якби не ця можливість, можливо і за кордоном за все своє життя я і не побував», – каже Антон. Зараз у нього є друзі, які кличуть в гості у різні куточки світу. В планах вже є і перша подорож – до Шрі-Ланки.

День прасувальної дошки та обіди у смокінгу

«Прилітаю в аеропорт Лондон-Гатвік. Весь на емоціях, бо ж перший політ літаком. Потім розумію, що треба брати валізу. Підходжу до цієї «каруселі», а мого багажу немає. Пересилив себе, почав розпитувати працівників аеропорту», – згадує Антон.

Виявилось, хтось переплутав валізи: його забрав, а свою залишив в аеропорту.

Без грошей, одягу та зубної щітки, після чотирьох годин безуспішних пошуків і уточнень в аеропорту хлопець вирушив до військової академії, до якої навіть дороги не знав.
Кілька пересадок в метро, а далі залізниця.
«Англійську я ще розумів погано. Їду в потязі і думаю: «Оце перший день! Оце приїхав!». Нема ні валізи, ні чистих шкарпеток», – згадує хлопець.

Валіза знайшлась за кілька днів. А до того довелось трохи почервоніти. Адже в академії суворі вимоги до зовнішнього вигляду. Перед приїздом їх попередили, з собою має бути костюм, краватка, туфлі, адже саме в такому вигляді треба відвідувати їдальню.
«Їдальні там дуже вишукані. Як у нас у кращих ресторанах і дрес-код, – згадує хлопець. – Спершу я прийшов на сніданок у чому був – джинси, кросівки – вони дуже ввічливо кажуть: «Сер, у нас так не можна». Але увійшли в моє становище. Чекаю-чекаю, а валізи немає. Пішов купив костюм. Приходжу в костюмі і кросівках – знову на мене дивляться здивовано».
Меню теж було ресторанне.

«Коли приїхав, я був 77 кілограмів, а повернувся – 90», – каже хлопець.

Безпосереднє навчання у самій Королівські академії починається із Дня прасувальної дошки. Бо всі мають приїхати з прасувальною дошкою і напрасувати свої речі.

Тижні польових навчань і командна робота

Перші три місяці вчились особливої військової термінології англійською, інших особливостей, з якими довелось потім стикатись у навчанні і яких не було в Україні. Також навчали працювати з картою, прокладати маршрути у горах в Уельсі.
Проводили навчання на командну роботу.
«Зроблена з пластику гора. Всередині зовсім темно і різні лабіринти. Перший раз зайшли і ознайомились із тим самі, потім у зв’язці з одною людиною, а потім зв’язана вся команда. І треба було пробратись нагору вузькими проходами не використовуючи світло», – згадує Антон.

На його курсі були студенти з Тайланду, Афганістану, АОЕ, Катару, Кувейту, Йорданії, Конго, Шрі-Ланки. Хлопці і дівчата навчаються на курсі разом і мають однакові вимоги.
«Якщо марш із рюкзаком 20 кілограмів, то рюкзак однаковий у всіх. Лише у дівчат трохи інші нормативи», – каже Антон.

Навчання в академії відрізняється від українського тим, що набагато більше польових виходів. Полігони постійно міняються. Ночівля під час польових навчань – в окопах.
«Виривається окоп, є невеличкий тент від дощу. На тобі постійно бронежилет, каска і зброя. Навіть в окопі. Щоб звикали до реальних бойових умов», – каже він.

До речі, окоп копається не так як це роблять в Україні. Перед початком охайно знімається і скручується шар трави. Потім копається окоп, вирита земля розрівнюється і на неї стелиться трава. Все для того, щоб зі сторони важче було помітити окоп на рівнині.

Топографічні змагання – теж частина навчань, де ти маєш знайти низку точок. Відслідковували рух студентів по GPS-трекеру.
Найважчими були перші п’ять тижнів.

«Спиш по дві-три години. Постійно треба щось робити. Сидиш на лекції, а тебе хилить у сон. А тут же інша мова, яку треба сприймати», – каже Антон.

Але ставлення до курсантів гідне – як до майбутніх офіцерів.

Крайні польові навчання, наприклад, проходили на полігоні в Німеччині. Умовним супротивником були кадети із США.
«Прилетіли в Німеччину все було добре, не було ніякого коронавірусу. І тут, через півтора тижні на полігоні нам кажуть про коронавірус. Повертаємось до Британії: все закрито, два метри дистанції. Повернулись до геть іншого світу», – згадує Антон.

Безліч можливостей і барна культура

Перші три місяці вивчаючи мову курсантів возили на екскурсії країною, аби потім вони практикувались і розповідали про побачене.

Окрім навчань він представляв Королівську академію на міжнародних змаганнях із баскетболу у Латвії та Нідерландах. А ще тренував команду з боксу, оскільки його рівень був зависокий, аби змагатися з іншими курсантами.

У вільний час курсанти могли піти в бар. На території академії їх сім і працюють вони до 23.00. Головне, щоб наступного дня на навчаннях ти був у пристойному стані і вигляді.

Каже, це типовий спосіб провести час для британців і частина їх культури. Навіть по завершенню навчання неформальні співбесіди із представниками різних родів військ, куди можуть піти на службу випускники, проходять у барах, за келихом чогось міцного.

У той час інтернаціональні студенти все ж старались витрачати вихідні на подорожі.
«Після кожного семестру нас відправляли на так зване «пригодницьке тренування». Так ми їздили в Австрію за кошт академії, щоб ми навчились кататись на лижах. Ходили в гори Уельсом», – згадує він.

У кінці семестру визначається найкращий взвод, найкращий британський та іноземний студент.
«Інтернаціональних студентів відзначають двома нагородами: одна з них довгий меч, а інша – кортик із золота. Я отримав цей іменний кортик», – каже Антон. Це відзнака для закордонного випускника за показниками військової, академічної та практичної підготовки.

Перспективи професії

«Як мінімум до полковника», – каже про свої кар’єрні цілі Антон.

У Британії професія військового дуже престижна. Є цілі династії військових. Найпочеснішим вважається служба в британській королівській гвардії. Це ті знамениті караульні в червоних мундирах, які стоять біля Букінгемського палацу. Але насправді вони не просто несуть варту біля резиденції Королеви, а є повноцінним бойовим підрозділом. Якийсь час ти несеш варту під палацом, а далі відправляєшся на ротацію в Афганістан чи на Кіпр. У такий підрозділ не візьмуть просто-так, а вивчатимуть весь твій рід.
Антон вважає, що престиж військової професії зростає і в Україні. На відміну від деяких однокласників, яким не вдалось досі знайти роботу, у свій 21 рік у нього є професія з можливостями та перспективами.

Каже, одна з важливих навичок – англійська мова. Знати важливо всім, але для офіцерів це невід’ємна річ.
«Інші країни вже давно об’єднуються для міжнародних навчань. І ми теж почали. І потрібні знання мови, щоб спілкуватись з іншими. А ці навчання проводяться, щоб отримати бойове злагодження між різними підрозділами і структурами», – каже він.

Нові можливості для Антона з’явились і після навчання закордоном. Йому пропонували ще один курс, як піхотинцю, але він вирішив повернутись в Україну і перевестись на напрямок Сили спеціальних операцій. Вдома довелось доскладати академрізницю.

«Я вже побув в полях. Зрозумів, що це моє, а не тилова посада», – каже він.

У липні цього року Антон прийшов служити до 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Обрав його як один з передових, знаючі про постійні міжнародні навчання і те, що один з загонів частини вже пройшов оцінку НАТО. Нині чоловік готовий до служби в одному з найкращих бойових підрозділів України.

Настя ДЗЮБАК
Фото надані військовослужбовцем