“Закликаю активізувати допомогу армії спільними зусиллями” – фермер Сергій Савченко

Чоловік активно допомагає автівками, обладнанням та фінансами ще починаючи від 2014 року. З моменту повномасштабного вторгнення постійно підтримує зв’язок з “військоматом” та волонтерами, аби оперативно дізнаватися про потреби армії та по можливості долучатися до їх виконання. Як сам зазначає: “Якщо я маю таку змогу, то це мій обов’язок перед країною!”

Родинний бізнес крізь роки

Сергій Савченко наразі очолює родинний бізнес. Це підприємство було започатковане ще близько сотні років тому. Господарству довелося переживати нелегкі часи від колективізації, повного руйнування у часи Другої світової війни і до відновлення в період буремних 90-х років.

“Підприємство створене ще до червоного перевороту. Сім поколінь нашої родини проживали на території Олександрівщини. Я цікавлюся історією своєї родини, знаю хто і де із моїх пращурів похований – дуже пишаюся своїм родом. Мій прапрадід на це підприємство возив зерно з села Вищі Верещаки. Коли владу захопили комуністи, діда «колективізували», розграбували та фактично розбили. Потім підприємство знову спробували відновити, однак прийшла Друга світова і його знову зруйнували. Після війни частково змогли відновити, створивши якісь елементарні польові склади та елеватор. Однак це все було в жахливому стані, всі ж розуміють що таке «совок».

З 90-х років підприємство очолював батько, а Сергій на той час працював в Олександрівській адміністрації заступником голови.

“Я зрозумів, що це не моє, бо я занадто люблю справедливість, а на той час в органах державної влади це було великим “мінусом”. Тому звільнився і почав займатися родинною справою. Починав із посади агронома, потім був заступником, а тепер вже й став директором.”

В роботі підприємства задіяно багато рідних Сергія тому цей бізнес можна вважати як класичний приклад родинного підприємства.

«Більшість членів нашої родини працюють на підприємстві на різних посадах. Для нас це принциповий підхід, адже бізнес так форматувався з самого початку і тепер важко собі уявити, щоб ключові рішення приймали тут люди ззовні. Звісно це не виключає гарячих дискусій під час прийняття управлінських рішень, тим більш нестандартних. Однак саме завдяки тому, що під час прийняття цих рішень задіяні рідні люди, які мають максимальну мотивацію, ми і можемо працювати ефективно. Крім того, сім’я – це повсякчас підтримка одне одного, а це дуже важливо, особливо в кризові моменти. Саме завдяки взаємодопомоги рідних людей, підприємство й проіснувало понад століття».

Наразі сільгосппідприємство Сергія Савченка має пайовиків у кількох селах громади: Соснівка, Цибулеве, частково Красносілля та Михайлівка.

Орендар добросовісно сплачує селянам за користування їхньою землею та надає всі послуги, необхідні для їхніх господарств: оранка та культивація городів, посів зернових, підвезення отриманого за паї зерна та інше.

“Намагаємося максимально допомагати своїм пайовикам, адже найперше, це наш обов’язок, а по-друге, навіть з міркувань власного сумління, ми розуміємо, що в селі багатьом скрутно і ми, як орендарі їхніх земель, повинні підтримувати їх у тих питаннях, які нам під силу.”

Кадри забирає війна

Крім того, як відомо, у сільській місцевості надзвичайно гостро стоїть питання із робочими місцями. Чимало людей виїжджають до міст у пошуках роботи, або ж і загалом за кордон. Завдяки діяльності сільгосппідприємства близько 90-та людей мають змогу працювати, нікуди не виїжджаючи. Для села така кількість робочих місць є дуже вагомою.

На даний час, через війну, навіть є дефіцит по окремих спеціальностях. Зокрема, 5-ро працівників з його підприємства зараз на фронті.

“Найважче те, що мобілізували дуже важливих людей. Для прикладу із трьох сушильних майстрів, у нас лишився тільки один. Для розуміння, сушарка – це дуже складний механізм. Аби-кого працювати з нею не можна ставити. Некваліфікована людина може зіпсувати продукцію, або ж собі завдати шкоди, адже робота з газом і при неправильному підході може навіть статися вибух. На чотири комбайна в нас три комбайнери, навіть не повноцінних екіпажів, а просто комбайнери. Зараз я вже почав дуже гостру дискусію з “військоматом”, аби більше не забирали моїх висококваліфікованих працівників. Це люди, які вкрай необхідні і для роботи, і для того аби вони разом з нами могли підтримувати економіку країни, її продовольчий фронт.”

За його словами, буквально на момент запису інтерв’ю, йому зателефонували і повідомили, що на підприємство направили 10 повісток.

При цьому, пан Сергій зауважує, що держава мала б удосконалити підхід до відбору людей для мобілізації. На його думку, тих, хто має роботу, а тим паче таку важливу, і дає цим самим внесок у економіку і продовольчу безпеку, варто максимально лишати на робочих місцях.

Допомогти армії – то наш найперший обов’язок

Як вже згадувалося вище, Сергій Савченко допомагати армії почав ще з 2014 року. Проте від 24 лютого він для себе поставив це завдання на перше місце, чого б це не коштувало.

Фермер говорить, що найперше він подбав про забезпечення мобілізованих працівників його підприємства.

“На момент того як призвали моїх людей, то держава не завжди могла забезпечити касками, бронежилетами, формою. Ті, хто мені повідомив про свої потреби, я одразу ж їм все дістав. До всього на початку повномасштабного вторгнення всі ці речі були великим дефіцитом і за шаленими цінами, тому я розумів, що повинен допомогти хлопцям, яких би зусиль мені це не вартувало.”

Це стосувалося не тільки своїх працівників, а й однопартійців. Пан Сергій колишній депутат обласної ради, наразі депутат Олександрівської селищної ради від партії ВО “Свобода”. За його словами, чимало декілька десятків представників партії з області наразі на фронті, тому він не може лишитися осторонь і від допомоги для них.

Крім того, чоловік, має друзів у 3-му полку спецпризначення ім. Святослава Хороброго. З ними він постійно підтримує зв’язок, аби розуміти потреби військових на фронті та допомагати їм.

Зокрема, неодноразово відправляв спецпризначенцям обладнання, різні необхідні елементи для укомплектування зброї, такі як приціли та інше.

Проте Сергій Савченко говорить, що найнеобхідніше наразі для захисників і захисниць “колеса”, тобто якісні автомобілі.

Від лютого він вже передав на армію 3 вантажівки “КАМАЗ” із автопарку сільгосппідприємства. Віддав військовий автомобіль “ГАЗ-66”, який купував для себе та на момент початку повномасштабного вторгнення якраз довів його до ідельного стану.

“Автомобіль військовий з офіцерським кунгом. Свого часу він був знятий з консервації. Я захоплююся полюванням, тому придбав його для цих потреб. В автівці переобладнали двигун під дизель та повністю довели технічний стан до ідеального. Якраз, як тільки завершили над ним роботу, я ще навіть не встиг сам на ньому поїздити, і почалося повномасштабне вороже вторгнення. Була велика необхідність в техніці, створювалися блокпости, людям не було де жити в таких умовах. Тому я одразу віддав цю машину з кунгом на блокпост до Олександрівки. Потім її десь переправили на потреби тероборони, а потім вже мені говорили, що віддали цю автівку до якоїсь частини. До речі, мої працівники говорили, що бачили як цей “ГАЗ-66″ десь на передовій, проїжджав у колоні. Це було приємно чути, що він став у нагоді нашим воїнам.”

Також він з друзями придбав спеціально для ЗСУ “Volkswagen T4” та віддав пікап “УАЗ “Patriot”, яким до цього користувався агроном його підприємства.

Крім того, пан Сергій обов’язково долучається до фінансової допомоги на купівлю автівок для ЗСУ, коли знає, що в районі почали збір для цього.

“Будучи депутатом, я знаю, що військові частини іноді звертаються по допомогу саме до органів місцевого самоврядування. Тому, коли чую про цю потребу, то звісно ж передаю гроші, коли скільки можу – бувало 20 тисяч гривень, бувало 50 тисяч. Я знаю, що якщо це робити спільними зусиллями, то результати будуть швидше і тоді хлопці швидше зможуть використовувати ці “колеса” для захисту нашої землі.”

Загалом чоловік донатить на армію чималі гроші, які вже вимірюються сотнями тисяч, проте говорить, що не хоче уточнювати суми, адже не то є важливо, а важливо, щоб ці фінанси допомогли наблизити перемогу.

Фермер говорить, що сам отримує задоволення, коли чує, що завдяки саме його допомозі вдалося знищити певну кількість ворожої нечисті і це надихає його не зупинятися.

Для прикладу розповів історію, коли завдяки переданому на прохання його працівника тепловізору наступного ж дня знищили самохідну артилерійську установку росіян.

“Наш сушильний майстер Антон Ніколенко, дуже хороша людина, працівник, а тепер ще й воїн, попросив близько тижня тому тепловізор. Його бригада наразі воює на Херсонщині, там точаться зараз страшні бої і для них постала дуже велика проблема по відсутності цього обладнання. Антон розповів, що напередодні ворожа ДРГ підійшла прямо до окопів, дякуючи Богу, нікого не вбили, але сильно поранили одного бійця. Якби вони мали тепловізор, то змогли б перешкодити удару. Я оперативно дістав обладнання та передав Антону. В перший же день, коли його отримали наші бійці, вночі почули звуки ворожої техніки, через тепловізор просвітили, визначивши таким чином що це САУ і де вона знаходиться. Хлопці схопили РПГ в руки, поповзли, з-за дерева вгатили по ній, знищивши ту нечисть. Мені було дуже приємно чути, що це пішло в діло і допомогло нашим хлопцям.”

Зараз не до політики. Маємо знищити ворога і працювати над цим всім разом

Окрім підприємництва, Сергій Савченко є відомим в області політичним діячем. Вже декілька років він очолює Кропивницьку району організацію ВО «Свобода». На питання, чи змінився якось політичний вектор його роботи, відповідає що наразі партія зупинила свою політичну діяльність.

“Ми активно готувалися до цієї війни. Була налагоджена координація між партійними структурами, тому з початком повномасштабного вторгнення, кожен з нас знав що має робити.”

За його словами, з моменту оголошення воєнного стану ВО «Свобода» зупинило свою політичну діяльність. Понад дві тисячі партійців стали на захист України в складі різних підрозділів. Було сформовано декілька боєздатних підрозділів, таких як 49 окремий батальйон «Карпатська Січ», батальйон «Свобода» (4 Бригада оперативного призначення НГУ).

“Ті хто не пішов воювати, активно займається допомогою війську. На повну потужність запрацювала Волонтерська служба «Свободи». Ми є державницьким об’єднанням, тому в час війни не можемо собі дозволити брати участь у внутрішній політичній «гризні». Зараз не до політики, нам потрібно знищити ворога. Над цим і працюємо усі разом.”

Колаборантів потрібно шукати не тільки там, але й тут

Сергій Савченко впевнений, що допомога армії і країні, це обов’язок кожного фермера, підприємця і загалом всіх хто має бізнес.

“Мене страшенно обурює коли чую, що знаходяться такі люди із бізнесу, які таких як я називають дурнями, бо ми віддаємо своє якесь майно чи гроші для армії. Я просто не розумію і не хочу таких людей розуміти. Країна в страшній біді, люди гинуть. Якщо ми можемо допомагати, то повинні це робити. Іноді навіть задумуюся, що варто було б доходити аж до того, щоб це було обов’язком на державному законодавчому рівні”, – акцентує фермер.

Перші такі висміювання пан Сергій почув ще у 2014 році, коли, навіть не задумуючись, від початку військових дій, віддав “КАМАЗИ” на схід країни.

“Знаєте, я людина емоційна, проте я стримав себе тоді, аби не висказати, що я думаю про тих, хто активно ухиляється від будь-якої участі у допомозі ЗСУ. Пройшло вже стільки років, в Україну прийшло вже стільки горя, а деякі люди і досі не змінили своєї думки. Хтось, на прохання “військомату” дати техніку, говорить – вибирайте, що потрібно, при цьому пропонуючи вантажівки без двигуна, десь без заднього моста чи колес і подібне. Я не говорю, що всі такі. Знаю серед своїх сусідів по фермерству, які також активно допомагають, які самі пропонують ту допомогу. Проте, на жаль, є й такі, що лише сміються з нас. Можливо скажу гучно, але я таких людей вважаю потенційними колаборантами. Бо для них найбільшою цінністю є не Батьківщина, а власні статки. Дуже хотілося б, щоб держава звернула на них увагу! Колаборантів потрібно шукати не тільки там, але й тут.”

Чоловік говорить, що позаяк він є депутатом селищної ради, то абсолютно розуміє, що фінансові можливості держави і громад невеликі. Тому залучати допомогу від бізнесу в такі часи, буквально, життєво необхідно. Навіть елементарно хоча б якісь продукти, дизпаливо, крупи.

“Для підприємців це не такі великі затрати, а нашим воїнам це вкрай необхідно. Моє підприємство на постійній основі переправляє на передову крупи, олію та інші продукти. Коли можемо, то дизпаливом ділимося. Це таке ніби все незначне, але ж і без нього ніяк.”

Таким чином Сергій Савченко закликає всіх активізувати допомогу армії. За його словами, наразі у військових багато потреб, аби мати змогу “додавити цих виродків”.

Не тільки для армії

Свою благодійну діяльність пан Сергій веде вже давно. І це не тільки допомога армії.

Лише за минулий рік, завдяки йому 27 дітей з інвалідністю, які проживають на території Олександрівської громади, отримали інтерактивні планшети.

Фермер постійно бере участь у фінансовій допомозі для Олександрівської лікарні. Зокрема, минулого року допоміг з придбанням металопластикових вікон та дверей для медзакладу, а також у купівлі кисневого концентратора, холодильника для збереження вакцин та електрочайників.

Для Михайлівського ліцею допоміг із ремонтом покрівлі, ремонтом підлоги у деяких шкільних кабінетах. Взяв участь у фінансуванні придбання інтерактивної дошки. Для одного із олександрівських дитсадків допоміг у встановленні нових металопластикових вікон.

Чималу увагу приділяє й досягненням школярів громади, беручи участь у фінансуванні для них премій та спеціальних стипендій.

Чоловік впевнений, що особливо важливо приділяти увагу підростаючому поколінню та давати їм стимули для розвитку. Адже це майбутнє нашої країни.

Не залишається осторонь і при допомозі родинам загиблих воїнів. Зокрема минулого року до Дня матері взяв участь у підготовці подарунків для мами та дружини полеглого Героя АТО Віктора Голого.

З 2018 року Сергій Савченко створив та очолив громадську організацію “Ліга вільних людей”, яка бере активну участь у розвитку державотворчих процесів у районі та області.

Пан Сергій неодноразово отримував нагороди, грамоти та подяки від обласних та районних органів влади. Розповідь про нього навіть увійшла до однієї з книги “Кіровоградщина. Імена та здобутки”

“Щоб змінити світ на краще, треба починати з себе і місця, де живеш”, – переконаний чоловік.