Втрачені мільйони. Чому не працює тендерне забезпечення на Кіровоградщині

Однак і ця конструкція не була сталою та поступово обростала новими правилами, доповнення та доопрацюваннями. Якісь були вдалими, якісь вимушеними. Десь впровадження нового забезпечило відкритість та економію, десь створило проблему для ефективного моніторингу. 

Навіть під час повномасштабної війни завдяки Prozorro та законодавству, що регулює закупівельні процеси, бюджетні кошти витрачались хоч і далеко не завжди ефективно, однак з можливістю пофіксити, “підремонтувати” проблемні напрямки.

І все ж якою б продуманою не була система, завжди варто зважати на людський фактор, відсутність розуміння замовників та бажання учасників торгів використовувати всі наявні механізми страхування від невиконання взятих на себе договірних зобов’язань. В межах області ціна цього ризик-фактора – понад мільйон гривень. 

Як державні замовники можуть захиститись від недобросовісних постачальників

Уявіть ситуацію. У вашому помешканні зламався диван. Ви вирішуєте його замінити і придбати новий, адже на старому тепер не поспиш. Він рипить, скрипить, від нього відпадають якісь деталі. Незручно та й зрештою навіть небезпечно. 

Тож ви оперативно їдете шукати щось на заміну. Оглядаєте кілька варіантів, які підходять вам по бюджету, параметрам кімнати, кольору і тому подібне. Обираєте економічно найвигідніший варіант, серед тих що підійшли й замовляєте товар. Вам обіцяють, що диван привезуть вже завтра, тож ви вирішуєте, що ще одну ніч можна поспати на старому. 

Однак минає день, два, три, тиждень, а диван так ніхто і не везе. Ви не витримуєте і починаєте видзвонювати продавцеві, запитуючи де замовлений товар. На що вас ще кілька днів годують обіцянками, а потім таки визнають – дивану не буде, щось, десь не склалось. Ви наче й не втратили гроші – чи то мали заплатити при отриманні, чи вам їх повернули, не так важливо. А що важливо так це те, що ви втратили час. Кілька тижнів спали то на розваленому дивані то на підлозі, а тепер, коли потрібно знову шукати новий диван виявляєте, що за цей час ще й ціни зросли. 

Для звичайного громадянина у переважній кількості випадків це закінчиться неприємною розмовою з безвідповідальним продавцем та й усе. Однак в публічних закупівлях законодавець продумав механізм захисту від подібних ситуацій. 

Мова йде про “забезпечення виконання договору”. Відповідно до чинного закупівельного законодавства, а саме ЗУ “Про публічні закупівлі”, озвучений вище термін означає наступне – “надання забезпечення виконання зобов’язань учасником перед замовником за договором про закупівлю”. 

Стаття 564 Цивільного кодексу України вказує на те що, забезпечувати взяте зобов’язання можна неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. 

Є з чого вибрати, погодьтесь. Тим паче, коли мова йде про закупівлі за бюджетний кошт, які можуть сягати десятків, а то й сотень мільйонів гривень. 

Що ще варто запам’ятати, так це те, що розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору. Тобто при підписанні контракту на мільйон гривень учасник торгів надає замовнику банківську гарантію на 50 тисяч гривень. Якщо надалі замовлення не буде виконане з вини підрядника – банк виплатить ці гроші замовнику як відшкодування збитків.

Сума не так щоб надто велика, однак все ж дисциплінує, адже втрачати гроші за просто так не погодиться жодна фірма чи ФОП.

Хто та через кого втрачає гроші

Стаття 27 Закону України “Про публічні закупівлі” встановлює що кошти, які надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю та не були повернені учаснику торгів підлягають перерахуванню до відповідного бюджету. Тож замовник таким чином отримує якщо не замовлений товар, роботу чи послугу то хоча б грошову компенсацію втраченого часу. Це звісно в ідеалі, однак що на практиці? 

А на практиці ми бачимо здебільшого нерозуміння замовниками своїх прав та можливостей. Ми дослідили тендерну документацію кількох сотень відкритих торгів та відкритих торгів з особливостями, які були оголошені та проведені замовниками Кіровоградської області в період з 2024 по 2025 рік включно. За результатами усіх цих тендерів було підписано відповідні договори. Однак в частині випадків, а точніше в 31-му,  реалізації замовники так і не дочекались. І що важливо, не дочекались саме з вини підрядників. Могли б отримати принаймні “компенсацію”, однак не передбачили цього в тендерній документації. 

Замовляли за результатами цих трьох десятків тендерів безліч всього: паливо, запчастини, електроенергію, послуги технічного обслуговування та медичного огляду. 

При цьому Загальна очікувана вартість тендерів, в яких замовник не передбачив умов забезпечення виконання договору, скала 30,87 мільйона гривень. Договорів підписали на дещо меншу, та все ж вельми суттєву суму 22,17 мільйона. 

Оскільки з вини підрядників усі ці контракти виконані не були, не важко підрахувати, що замовники могли б отримати згадане “забезпечення”. Загалом трохи більше 1 мільйона гривень. Могли б, але так і не отримали. 

Варто зауважити, що очолюють трійку замовників перед якими “завинили” підрядники бюджетні організації Кропивницького. По 4 невиконанні контракти без забезпечення мають у своєму пасиві комунальні підприємства Кропивницької міської ради “Теплоенергетик” та “Електротранс”. Ще 2 таких замовлень в Управління освіти міськради. 

Серед тих хто не убезпечив себе та двічі мав проблеми з підрядниками – Володимирівський заклад дошкільної освіти “Малятко” Петрівської селищної ради і Територіальне управління Державної судової адміністрації України. 

Є свої “рекордсмени” і серед підрядників. Зокрема по три нереалізованих та розірваних контрактів мають ТОВ “Західмаркет” і ТОВ “Краяни”. Ще по два у ПП “Нафтоагросервіс”, ПП “Інтелект-право2” і ТОВ “Портал-арена”. Про найцікавіші приклади поговоримо детальніше. 

Три приклади невдалих закупівель на Кіровоградищні

Приклад №1. Демпінгуй до кінця

Контракти ПП “Нафтоагросервіс” це приклад надзвичайно агресивного демпінгу та умілої роботи фірми з Антимонопольним комітетом.

У серпні минулого року Володимирівський заклад дошкільної освіти “Малятко” оголошує відкриті торги з особливостями для пошуку підрядника, що поставить навчальному закладу вугілля. Очікувана вартість досить суттєва – 258,3 тисячі гривень. 

На торги приходять одразу три учасники: ПП “Бонум кредо”, ФОП Щербаков Дмитро Андрійович та вже згадане ПП “Нафтоагросервіс”. 

Аукціон відбувається надзвичайно жваво і своєю початковою заявкою Дмитро Щербаков падає в ціні до 72,28 тисячі гривень  за всю партію товару. Ціна “Бонум кредо” вдвічі вища – 146,98 тисячі, а “Нафтоагросервіс” взагалі стартувало з 258,3 тисячі гривень. 

Три раунди торгів і  “Нафтоагросервіс” знижує ціну до 2 тисяч 100 гривень. Саме так. За 21 тонну вугілля фірма запросила 2,1 тисячі гривень. На 256,1 тисячі менше від своєї початкової пропозиції.

Звісно, подібна ціна була аномально низькою, тож замовник витребував у підприємства пояснення і отримав його. Фірма, мовляв закупилась вугіллям на розпродажі залишків ТОВ “Енерго восток антрацит” за ціною 50 гривень за тонну. Тож запропонована навчальному закладу ціна “Нафтоагросервіса” є цілком прийнятною.

Звісно дитсадок постава під сумнів вірогідність такої інформації та відхилив пропозицію учасника. Але “Нафтоагросервіс” вирішив боротись за контрат до кінця і оскаржив це рішення до Антимонопольного комітету. Останній, розглянувши надані сторонами аргументи вирішив – пропозиція  “Нафтоагросервіса” цілком легітимна, тож повертайте її назад.

У підсумку сторони таки підписали. Однак товар, як і очікувалось, поставлено так і не було. 

Практично аналогічна ситуація, лише без участі АМКУ відбулась і з закупівлею вугілля для Рівнянської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради. 

Очікувана варість на рівні 1,67 мільйона гривень. Дев’ять учасників, шалений торг і нереальна пропозиція від  ПП “Нафтоагросервіс” – 152 тонни вугілля за 30,4 тисячі гривень. Звісно, що і цього разу товар замовник так і не побачив. 

А враховуючи, що в тендерній документації були відсутні запобіжники, які хоча б мінімально страхували від подібних випадків, постачальник просто витратив купу часу навчальних закладів.  

Єдиним власником столичного приватного підприємства “Нафтоагросервіс” є Олександр Яловчак, а керівницею Валерія Рижеголова. За даними аналітичного порталу YouControl фірма фігурує в кількох кримінальних та господарських справах. Так за результатами досудового розслідування Нацполіція підозрює посадових осіб  “Нафтоагросервіса” та ще 5 підприємств в організації злочинної групи, яка діючи у змові з керівниками держпідприємств здійснюють заволодіння бюджетними коштами під час проведення державних закупівель вугілля. 

До слова, серед цих підозрюваних підприємств є і ТОВ “Західмаркет” Сергія Глухова, яке тричі за ці два роки безкарно уникало своїх зобов’язань по поставці товару замовникам Кіровоградщини. 

Приклад №2. Проблемні деталі для “Електротранса”

Не пощастило з постачальником і комунальному підприємству Кропивницької міської ради “Електротранс”, яке влітку 2025 року підписало одразу три угоди з ТОВ “Краяни” на загальну суму 691,23 тисячі гривень. Поставити комунальникам мали запасні частини та мотори до транспортних засобів підприємства.

Враховуючи, що очікувана вартість замовлень сягала 1,69 мільйона гривень контракти видавались більш ніж вдалими. Але як і у випадку з постачанням вугілля, в тендерній документації замовник не передбачав забезпечення виконання договору. 

За першим договором, який сторони підписали у червні, “Електротранс” навіть встиг отримати і оплати частину товару. Загалом на 129,49 тисячі гривень. Однак потім почались проблеми. 

Представники ТОВ “Краяни” почали ігнорувати заявки комунальників на постачання запчастин. Замовлений товар чекали з липня аж по кінець жовтень, але безрезультатно. У підсумку КП “Електротранс” в односторонньому порядку розірвав усі три договори, два з яких лишились взагалі без виконання, а за одним зобов’язання підрядника були реалізовані менш ніж на половину. 

Що варто зауважити – кропивницькі комунальники виявились більш підготовленим за освітян з районів, та передбачили в контракті пункт відповідно до якого на найближчі 3 роки фірма не зможе співпрацювати з “Електротрансом”.

А от з комунікаціями у комунальників не надто складається. За стаціонарним номером телефону на наші дзвінки так ніхто не відповів. Дещо кращою виявилась розмова з контактною особою “Електротранса” Станіславом Ніколаєвим. Щоправда, почувши наше питання посадовець зсилаючись на зайнятість попросив перетелефонувати пізніше і… більше на дзвінки не відповідав.

Власником та керівником дніпровського ТОВ “Краяни” є місцевий підприємець Сергій Ранюк, якому також належить ТОВ “Прима-Інк”, ТОВ “Альфагрін”, ТОВ “Доступ-2020” і ПрАТ “Молокотехсервіс”. Раніше “Краяни” вже мали проблеми з непоставкою обумовлених контрактом товарів. За інформацією ЗМІ цьогоріч фірма отримала штраф у розмірі 160 тисяч гривень, який мала сплатити  на користь Служби зовнішньої розвідки України за порушення умов контракту на постачання програмного забезпечення для радіостанцій Motorola.

Приклад №3. Навчальні засоби на мільйони

Не можемо не згадати й про неприємний досвід Управління освіти Кропивницької міської ради, яке наприкінці минулого року замовило у приватного підприємства “Інтелект-право2” навчальних засобів і обладнання для кабінетів біології та географії  на понад 6 мільйонів гривень.
У випадку з матеріалами для кабінету географії підприємство взагалі не мало конкуренції на відкритих торгах, тож без проблем отримало контракт на суму 3,33 мільйона гривень. А от за кабінет біології “Інтелект-право2” змагалось з ТОВ “Вектор-СТМ” і ФОП Юшак Ольгою Михайлівною. Оскільки ТОВка не надала зразків товарів, які того вимагав замовник, контракт на 2,999 мільйона дістався вже знайомому нам “Інтелект-право2”.

В середині листопада Управління освіти підписало з фірмою обидва контракти. Але замовленого товару так і не побачило. Тож вже за півтора місяця, в останні грудні, в односторонньому порядку розірвало обидва договори.

На жаль, замість того щоб отримати від ненадійного постачальника понад 316 тисяч гривень забезпечення, управління освіти отримало лише витрачений час і затримку в доставці матеріалів для навчальних закладів міста. 

А от для харківського “Інтелект-право2” Ігоря Порохняча, порушення договірних відносин з управлінням не мало негативних наслідків. Цьогоріч фірма вже отримала 13 замовлень на 7,13 мільйона гривень. 

Проаналізувавши ж наявні контракти управління за 2025-ий рік ми виявили, що і надалі забезпечення виконання договору в тендерній документації освітян так і не з’являлось. 

За роз’ясненнями ми звернулись до начальниці управління Лариси Костенко, яка пояснила, що рішення управління освіти не застосовувати механізм забезпечення виконання договору було зумовлене сукупністю організаційних, кадрових та ризикоорієнтованих чинників.  

“Ми говоримо про  відсутність практичного досвіду застосування механізму, забезпечення виконання договору. Адже він є складним фінансово-правовим інструментом, що потребує чіткого алгоритму адміністрування, контролю та правозастосування. 

Окрім того, застосування забезпечення без належної експертизи могло створити додаткові юридичні та фінансові ризики, у тому числі – оскарження результатів закупівель та запровадження додаткових фінансових бар’єрів для учасників могло звузити коло потенційних постачальників, що особливо критично для закупівель у соціальній сфері”, – наголосила посадовиця.

Водночас пані Костенко не виключає подальше застосування механізму забезпечення для високоризикових або великобюджетних закупівель, за умови проведення попередньої оцінки ризиків та доцільності. Важливим фактором буде й підвищення кадрової спроможності управління.

Що кажуть експерти про таку ситуацію з закупівлями

Голова правління ГО «Антикорупційний штаб», член правління коаліції “RISE” Сергій Миткалик наголошує, інструмент забезпечення  дозволяє замовнику бути впевненим у результатах оголошеної закупівлі та зменшує ризики невиконання або неналежного виконання договору. Подібний позитивний ефект не варто недооцінювати та ігнорувати. 

На додаток, відсутність вимоги щодо забезпечення може свідчити про наявність неформальних домовленостей між замовником і підрядником. У випадках, коли замовник упевнений, що переможцем стане «своя» компанія, встановлення забезпечення розглядається як зайве обмеження, яке створює додаткові фінансові бар’єри для такого учасника.

Однак є й об’єктивні причини відносно нечастого використання даного інструмента. “Забезпечення передбачає додаткове фінансове навантаження на підрядника, зазвичай у розмірі до 5 % від вартості договору. Для багатьох потенційних учасників це є стримувальним фактором, який зменшує кількість охочих брати участь у такій закупівлі“,  – зауважує Миткалик. 

Погоджується з думкою колеги й Іван Лахтіонов, експерт з питань публічних закупівель, заступник виконавчого директора з реалізації інноваційних проєктів Transparency International Ukraine.

“Забезпечення виконання договору може стати для потенційних підрядників аргументом “проти” в питанні долучення до тих чи інших торгів. Звісно, для замовника це хороший механізм – грошова компенсація витраченого часу, у разі якщо поставка товару чи виконання робіт або послуг не відбулись з вини підрядника. Але для бізнесу це додаткове фінансове навантаження при підготовці до тендеру. 

Тож попри безумовну корисність забезпечення для замовників, його вельми рідко використовують, віддаючи перевагу пеням чи штрафам передбаченим у самому договорі. Ще однією причиною може бути незнання цього інструменту. Як правильно це прописати і застосувати у потрібний момент. Це собі можуть дозволи переважно великі замовники, які не просто проводять закупівлю, а ще й супроводжують укладений договір”, – резюмує експерт. 

То чи вартий механізм забезпечення використання в публічних закупівлях? Безперечно. Хоча й далеко не всюди. Подібний запобіжник не завадить в ситуаціях коли мова йде про великі бюджети та поставку товарів чи виконання робіт/послуг, які є надзвичайно важливими для замовника і не можуть бути відкладені з об’єктивних причин. А враховуючи, що за 11 місяців 2025-го року після проведення відкритих торгів з вини підрядників було розірвано договорів на 1,85 мільярда гривень, компенсація втрат для замовників була б точно не зайва. 

Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії»