Сергій Міщенко: “Від цієї влади Юлія Володимирівна амністії не потребує”

Власне кажучи, спроб переконати парламентську більшість минулої п’ятниці було щонайменше дві.
Спочатку депутати трохи посперечались навколо запропонованого ОО «Батьківщина» законопроекту на підтримку процесу якнайшвидшої інтеграції України з ЄС. До документу його автори (а їм, між іншого, «асистували» аж троє колишніх глав МЗС України – Борис Тарасюк, Арсеній Яценюк та Петро Порошенко – авт.) внесли принциповий пункт із вимогою негайного звільнення екс-прем’єр-міністра та екс-глави МВС, мовляв, без цього Європа нас просто не сприйматиме.

Як альтернативу, супротивники Віталія Кличка, Олега Тягнибока та Арсенія Яценюка внесли ще два схожі законопроекти. Зокрема, Сергій Тігіпко, крім звичних фраз на підтримку європейських устремлінь України, у своєму законопроекті повністю відмовився, як він сам сказав, від «надмірної заполітизованості». Що означало відсутність бодай якоїсь згадки про наявність у пострадянській країні інституту «політичних в’язнів». За часів секретарювання Сергія Леонідовича у Дніпропетровському обкомі комсомолу запроторювання незгодних з політикою правлячої партії (тоді нею була КПРС) практикувалося досить широко.

Четвертий законопроект, що не був внесений у порядок денний, окремо підготував Петро Порошенко. 
Та опозиціонери цього разу вчасно «дали задній хід». Позаяк зрозуміли, що в разі постановки на голосування спікером Володимиром Рибаком жоден з запропонованих депутатами документів не набере достатньої кількості голосів. Проти повернення до законопроекту/законопроектів щодо євроінтеграції України під час перших сесійних днів у лютому ніхто не наважився заперечувати. Часу справді лишилось обмаль: вже 25 лютого має пройти дуже важливий для нашої країни саміт «Україна-ЄС».

А далі про вимогу звільнити Юлію Володимирівну та Юрія Віталійовича заговорили уже «прямим текстом». Причиною цьому був законопроект авторства Миколи Томенка, що, в разі схвалення 226 народними обранцями, міг би пришвидшити довгоочікувану подію. До початку його обговорення було відомо: комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, що засідав напередодні, 10 січня, не підтримав включення до порядку денного сесії законопроекту щодо декриміналізації ст. 364-365 Кримінального кодексу України. «Більшість членів комітету (із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, головою якого є Андрій Кожем’якін. – авт.) проголосували за те, щоб не підтримати законопроект про декриміналізацію. Представники опозиції знову імітують дії на звільнення Ю. Тимошенко, але фактично не бажають цього», – резюмував у розмові з «Гречкою» народний депутат України і член вищезазначеного комітету ВР Володимир Олійник.

Менше з тим, до гостьової ложі парламенту, в розрахунку поспостерігати за поведінкою депутатів під час обговорення законопроекту недавнього віце-спікера, прийшло чимало поважних людей, включаючи співробітників дипломатичних місій провідних світових держав.

«Гречка» відслідковувала подробиці непересічної події не менш уважно. Адже політичний шлях пані Тимошенко у середині 90-х років минулого сторіччя розпочинався саме на Кіровоградщині.

Ось про які речі почули минулої п’ятниці колишні колеги Юлії Володимирівни по депутатському корпусу, а з ними й уся країна.

Олександр Турчинов, депутат ВР, перший заступник голови партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»:
– Ми не скасовуємо 365 та 364 статті, як і решту статей КК України, – ми приводимо Законодавство України, в тому числі й ці статті, до європейських стандартів. Ті, хто мають особистий зиск від службового становища, ті, хто зловживав службовим становищем, катуючи людей або завдав конкретної фізичної шкоди людині, вони відбуватимуть покарання й переслідуватимуться за Законом, як і раніше.

Але стаття, що сьогодні існує у «сталінській» редакції, дозволяє будь-яку людину притягнути за зловживання службовим становищем. Саме тому принципово важливо сьогодні привести Законодавство України у відповідність до європейських стандартів!

Перед чим ВР понад 300 голосами «за» висловила ставлення до законопроекту щодо європейської інтеграції. Мені здається, що більшість присутніх тут, – і праворуч, і ліворуч – реально прагнуть європейської інтеграції, бачать Україну європейською країною. Але ж просто бажання мати рахунки за кордоном, а тут чинити репресії, – так не буде, друзі!..

Володимир Олійник, депутат Верховної Ради від Партії регіонів, заступник голови комітету ВР з питань забезпечення правоохоронної діяльності:
– Виступаючи з цієї трибуни, окремі лідери опозиції говорять про те, що 364, 365 статті КК України є «сталінськими». Хочу вас розчарувати: Кримінальний кодекс у новій редакції був прийнятий у 2002 році, себто жоден Сталін до нього відношення не має. Якщо ж є серед вас сталіністи, які понад 10 років тому голосували в складі фракції БЮТ за цей КК, – розберіться самі…

Ст. 19 Конституції України чітко зазначила, що є правовий порядок. Суть його дуже проста: громадяни України мають право робити все що їм заманеться, окрім того, що заборонено Законом. А посадові особи, органи влади повинні діяти на підставі Закону, в межах Закону і у спосіб, визначений Законом. Такий коридор прописав Законодавець і встановив відповідальність, щоб не було депутатського свавілля.

Якщо йти за принципом «треба звільнити… (когось)», то давайте скасуємо статтю про вбивство і одного депутата повернемо назад (В. Олійник натякає на колишнього члена фракції БЮТ Віктора Лозинського, засудженого за жорстоке вбивство на Кіровоградщині іншого громадянина України на прізвище Олійник – авт.). 
Категорично треба виступати проти зміни Законодавства «під ситуацію»!

Тут критикували редакцію ст. 364 («зловживання службовим становищем»). Шановні, почитайте Конвенцію ООН проти корупції, статтю 19 Конвенції. Диспозиція цієї статті один до одного відповідає статті 364 Кримінального кодексу України. Скажіть, будь ласка, що ви хочете скасовувати?!

Ці статті є «робочими», за ними засуджено більше однієї тисячі посадових осіб. Тож якщо ми не дамо цих меж відповідальності, то чиновники творитимуть свавілля. Прийдете до них реєструвати підприємство, а вам: «Справку!». Потім ще одну довідку, третю, п’яту…

Олег Ляшко, депутат парламенту, лідер Радикальної партії України:
– Я думаю, в цьому залі, як і у всій Україні, немає жодної людини, яка б сумнівалась у тому, що Тимошенко і Луценко є політичними в’язнями. Це очевидно для всіх, незалежно від того, на які б статті дехто не посилався. Але говорити, ніби одна Тимошенко невинно сидить, не буде справедливим. В Україні тисячі людей сидять ні за що! Недавно я отримав звернення від Андрія Шаманова з Донецького СІЗО, який три роки там сидить за те, що перейшов дорогу міліціянтам. Тому ми повинні говорити не лише про звільнення політичних в’язнів, а взагалі про приведення правової системи країни до такої ситуації, коли невинні не потраплятимуть до тюрми.
Тимошенко, я абсолютно впевнений, не треба ні амністія, ні декриміналізація. Їй треба повна реабілітація і негайне звільнення. Але це можливо лише за умови зміни влади в Україні. Тому я рекомендую опозиції зосередити свої зусилля на негайній зміні влади в країні. Все решта – це профанація, це імітація, у тому числі опозиційними «вождиками».

Сергій Міщенко, позафракційний депутат ВР:
– Чим відрізняється ст. 364 від ст. 365? 364-та – це треба обов’язково мати корисливі мотиви, тобто ти отримав гроші, преференції для сім’ї. А 365-та – тут взагалі нічого не треба мати, як у випадку з Юлією Тимошенко. Я вам кажу: приведіть мені будь-якого міністра – і за три дні я порушу щонайменше десяток кримінальних справ проти цього міністра за 365-ю статтею. Тому що Конвенція ООН вимагає наявності корупційної складової, корисливий мотив. А у Тимошенко ніяких корисливих мотивів не було, тому дійсно їй не потрібні ніякі амністії.
Результат голосування за законопроект Миколи Томенка назвати сенсаційним важко. Співпереживають Юлії Тимошенко та Юрію Луценко лишень 161 народний депутат з працюючих нині 445. Решті, перш за все регіоналам та комуністам, здається, ніби обох засудили, відповідно на 7 та 5 років, цілком справедливо. Тож екстравагантний Олег Ляшко таки так має рацію, стверджуючи, що «систему треба міняти». Бажано – негайно.