Опозиція не домовилась, а її противники таврували фашизм

Проте, як владі вдалося вийти на оце співвідношення, оповідь окрема. 

Українська міліція, – треба віддати їй належне – до 18-травня підготувалася на славу. Управління ДАІ у ближніх і далеких від Києва регіонах розробили безвідмовну систему розпізнання “свій/чужий”. Мікро-та великогабаритні автобуси з потенційними “крикунами” з табору опозиції без зволікання “завертали” ще при виїзді на автостраду, що веде до Стольного Граду. Натомість “правильні” машини з “політично свідомими громадянами” пропускалися до Києва моментально. Мовляв, фашистів в Україні не люблять ще з 1941-го!..

Ще більш жорстко «просівали» потяги «Укрзалізниці».Чимало приміських складів у день мітингу застигали, мов укопані, в півтора-двох годинах їзди до станції Київ-Пасажирський. Хоча, крім тих, хто бажав помітингувати, в електричках знаходилися і байдужі до долі Батьківщини пенсіонери, діти і просто відпускники. У Львові, як повідомили «Гречці» мої тамтешні колеги, потяги до столиці відправляли 17 травня заповненими на 10-12 відсотків, при тому що черги біля квиткових кас стояли величезні. Люди дивувалися: чому їх приймають за «бандерівців», мовляв, їдемо ж заради пересадки на потяги до Росії (на заробітки) або до Криму…

ДО 6 ЧЕРВНЯ У НОМІНАЦІЇ “ВОРОГИ ПРЕСИ” З’ЯВЛЯТЬСЯ НОВІ ІМЕНА
Тих із «неправильних» громадян, які все ж дісталися до місця проведення опозиційної акції, очікував «сюрприз» у вигляді кількох добре організованих груп накачаних молодиків-«антифашистів». Обіцяної членам бійцівських клубів «брудної роботи», як невдовзі з’ясувалося, було замало. Тому самодіяльні ентузіасти східних єдиноборств, прагнучи виправдати щедро виділений на них “чорний кеш”, «відірвалися» на журналістах, які знімали їхні не спотворені надмірним інтелектом обличчя. Серед побитих бритоголовими виявилася парламентський кореспондент «5 каналу» Ольга Снісарчук і досвідчений фотокор газети “КомерсантЪ» Влад Содель. Втім, останній був … надзвичайно радий. Тому що на диво не фотогенічні бойовики пощадили його апаратуру вартістю понад півтора десятків тисяч доларів…

На Михайлівській площі тим часом опозиційні лідери готувались оголосити декларацію до майбутніх президентських виборів-2015.

Подейкують, ніби після того, як повний текст документа доставили до Адміністрації Президента України, там тричі перехрестилися і полегшено зітхнули. Про єдиного кандидата-суперника Віктора Януковича в декларації не було ні слова. Отже, зі згодою в таборі української опозиції, як і раніше, напружено…

Багаторічний соратник ув’язненої за укладення “газової угоди” з Росією Юлії Тимошенко Олександр Турчинов зачитав присутнім досить заплутаний текст. З нього, не без певних зусиль над собою, можна було зрозуміти наступне: «… якщо режим Януковича властивим йому способом продавить перехід до обрання Президента в один тур,«УДАР», «Батьківщина» та “Свобода” визначать єдиного кандидата вже в першому турі». При цьому Олександр Валентинович пояснив: шанси поборотися з Віктором Федоровичем зберігаються і у Віталія Кличка, і у Арсенія Яценюка, і у Олега Тягнибока; тому «…ми будемо узгоджувати дії на всіх етапах кампанії з обрання нового глави держави – починаючи з закону про вибори і визначення оптимальної стратегії кампанії, і закінчуючи спільним контролем за підрахунком голосів та встановленням дійсних результатів народного волевиявлення. Тільки узгоджені дії всіх опозиційних сил дають шанс перемогти таке зло, як чинний режим. При збереженні існуючого порядку обрання Президента кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде у другий тур, і кожна буде працювати на його перемогу з повною віддачею і тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і буде належати до іншої політичної сили».

ПАРТІЯ РЕГІОНІВ УДАВАЛА, НІБИ МАЄ В КИЄВІ ШАЛЕНУ ПІДТРИМКУ
Куди зрозуміліше пересічному обивателю бачився захід Партії регіонів. Ефектна тусовка (незважаючи на невиплату її організаторами частини грошей жителям сусідніх з Київщиною областей, через що ошукані «антифашисти» вдалися до часткового блокування автотрас Київ-Бориспіль та Київ-Житомир) завершилася одностайним схваленням резолюції, що засуджує «махровий фашизм», що нібито стрімко набирає силу.

Як повідомила «Гречці» прес-служба Партії регіонів України, в резолюції проголошується “категоричний протест проти деструктивних і провокаційних дій радикальних політичних сил, які у своїй діяльності сповідують принципи нацистської ідеології, сприяють розпалюванню міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі в Україні”.
Мета ж прийнятої вчора резолюції – звернути увагу міжнародної громадськості на ту небезпеку, що її несе з собою відродження фашизму.

“Ми не маємо права залишати без належного реагування підбурювальні дії і заяви радикальних націоналістів, давати їм можливість безкарно продовжувати свою антигуманну діяльність“, – йдеться у резолюції.

Упорядники резолюції закликають громадян бути пильними і не піддаватися на провокації націоналістів, а лідерів опозиції – “визначитися, що вони підтримують насправді: принципи демократії, на яких побудована сучасна Європа, або печерну ідеологію фашизму?“. Учасники суботнього мітингу закликали європейське співтовариство “засудити дії тих політичних сил, які сприяють відродженню нацизму в Україні”.

… Нещодавно член Верховної Ради генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль скерував до міністерства юстиції депутатський запит: чи існує в сучасній Україні партія або рух, яка сповідує принципи/ідеологію фашизму?
Відповідь Мін’юсту була негативною.

Ось і виходить, що фашистів у нас немає, зате антифашистів, судячи з масовості їх суботнього заходу, влада старанно “вирощує”. За наші ж гроші.

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА
Директор аналітичного центру “Політика” Ігор Попов:

– Останнім часом в суспільстві дуже часто використовують слова “фашизм”, “фашисти”, “антифашисти”. Насправді це банальний маніпулятивний прийом наклеювання ярликів на політичного опонента, які йому зовсім не властиві.
Реальний фашизм є абсолютним злом. Це визнав світ. Так само наші громадяни не сприймають фашистів, пов’язуючи їх, звичайно, зі злочинами нацистських окупантів.

Слово “фашизм” застосовували до тоталітарних режимів 20-х – 40-х років минулого століття. Спочатку до режиму Беніто Муссоліні, потім Гітлера, потім їх сателітів і союзників (які наплодили цих фашистських режимів по всій Європі, в тому числі у Східній Європі). Після ж Другої Світової війни справжніх фашистів не залишилось. Проте політики продовжують обзивати один одного “фашистами”, “комуняками”, іншими нехорошими словами.
Ознака класичного фашизму – це, окрім всього іншого, побудова імперії, захватницькі війни, це наявність вождя (вожді зазвичай подаються як “над-істоти”, яким поклоняються, яких вважають навіть не людьми, а напівбогами).
Жодна політична сила в Україні цього не робить, і це, звичайно, добре.
Інша справа в тому, що фашизм виник в Італії, а потім завоював всю Європу в умовах, які нагадують нинішню ситуацію в Європі і, можливо, в Україні та подібних до неї країнах. Зараз це – економічна криза, безробіття, корупція. Громадяни розчарувалися у демократичних інститутах, у виборах, тому що партії у нас при владі перебували мало не всі, проте жодна не принесла щастя звичайним людям.

В Італії на такому ж фоні Муссоліні запропонував начебто легкі й прості рішення для складних проблем. Для початку партія Муссоліні перемогла на виборах, а потім почала змінювати закони, конституцію “під себе”, залишаючись при владі досить довго. 

До чого привела така ідеологія, такий хід подій у Німеччині, знають усі.

Всі взаємні звинувачення й образи політиків у парламенті, під час дебатів у засобах масової інформації, що ми постійно їх чуємо, – від лукавого. Насправді маніпуляції потрібні для того, аби відвернути увагу від нагальних соціальних проблем. Ні влада, ні опозиція (яка тільки вчора була владою) не показали, що в змозі забезпечити реальне покращення життя людей. Саме для того, щоб громадяни не об’єдналися і не прогнали корумпованих політиків, й потрібно нас, громадян, розділити за мовною ознакою і стравити між собою.

Олег БАЗАК