“Газпром” виписав Україні семимільярдний штраф

«Газовий прорив» на швейцарському гірськолижному курорті справді трапився.

Підписаний у присутності Президента України і прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте документ підтверджує принципи розподілу продукції: сланцевого газу, який всесвітньо відома компанія Royal Dutch Shell видобуватиме … під боком у Росії, на території Харківської та Донецької областей.

Юзівське родовище, власне, вже розробляється. Першу свердловину в Харківській області Shell почала бурити ще наприкінці минулого року, не чекаючи рішень Донецької й Харківської обласних рад про погодження проекту угоди про розподіл вуглеводнів. Після того як депутати обох облрад дали «зелене світло», проект угоди з Shell був одноголосно схвалений на засіданні уряду України.

В даний час Україна купує конче потрібний для її економіки енергоносій у Росії не від хорошого життя. Родовища традиційного газу, що колись забезпечували, крім УРСР, ще пів-Союзу, збідніли. Тому вкрай необхідно розпочати реалізацію проектів з освоєння запасів газу нетрадиційного: сланцевого газу, газу ущільнених колекторів та шахтного метану.
Після 2025 року обсяг видобутого з цих покладів газу може скласти 25 мільярдів кубічних метрів. Розмір інвестицій, в залежності від результатів розробки, повинен скласти кілька мільярдів доларів. При цьому інвестор (в даному випадку Royal Dutch Shell) зобов’язаний закуповувати послуги і товари українського виробництва, а також створювати й облаштовувати систему місцевих доріг.

Пікові обсяги видобутку газу на Юзівській площі імовірно будуть досягнуті через 25 років. До того часу в регіоні працюватимуть кілька тисяч бурових установок, які інвестор може виробляти в Україні.

Інвестор також зобов’язується створити в Україні кілька тисяч нових робочих місць.
До того, як проект почне окупатися, держава отримуватиме від 31 відсотку добутої продукції. Коли ж проект стане прибутковим, Україна отримуватиме вже більше 60 відсотків продукції від рівня рентабельності, досягнутого на піку видобутку вуглеводнів. Відповідальність за якість робіт ляже на Shell, яка бере на себе жорсткі зобов’язання щодо охорони навколишнього середовища.

Інвестор гарантує повний обсяг фінансування проекту і буде отримувати свою частину продукції тільки у разі виконання всіх узятих ним раніше зобов’язань.
Переговори з урядом України компанії Shell і Chevron ведуть вже впродовж кількох місяців. Проте через небажання облрад Західної України наражати на небезпеку природу мальовничого карпатського краю Олеське родовище, що на кордоні Львівської та Івано-Франківської областей, все ніяк не може перейти в руки Chevron. Місцеві територіальні громади не впевнені в дотриманні екологічних стандартів при розробці родовищ сланцевого газу. Внаслідок такої «впертості» Shell отримує можливість вийти в лідери, тобто першою розпочати активну реалізацію проекту.

Несприйняття Chevron Corporation депутатами Львівської та Івано-Франківського облрад, де провідну роль відіграють члени ВО «Свобода», може бути викликано не стільки побоюванням отруїти підгрунтові води, тим самим скоротивши середню тривалість життя західноукраїнських чоловіків до 44 років (як це вже відзначають в промислово розвинених регіонах Південного Сходу України), скільки підозрами у крайній зацікавленості у сланцевому газі Сім’ї № 1. Зв’язок Віктора Януковича з менеджментом Chevron Corporation почав простежуватися задовго до відвідин Віктором Федоровичем в Нью-Йорку офісу компанії (штаб- квартира Chevron Corp. розташовується у Сан-Рамоні, штат Каліфорнія – авт.) Спеціально створену під «сланцевий проект» компанію «Надра Олеська» очолив Максим Шишлов. Бізнесмен пов’язаний з компанією “Танталіт”, яка володіє обширною територією головної резиденції Президента Януковича «Межигір’я». У 2007 році Шишлов працював директором департаменту фінансових інвестицій НАК “Надра України”, коли нею керував Едуард Ставицький. Саме тоді ця державна компанія запустила процес відчуження “Межигір’я” на користь Януковича.

До слова, «давоський договір» із Shell від імені України підписував все той же Едуард Ставицький. Колишній глава держслужби геології та надр, віднедавна – міністр енергетики та вугільної промисловості в «омолодженому» уряді Миколи Азарова.

Щодо фінансових претензій російського газового монополіста, то можна нагадати про усні домовленості українських керівників з ВАТ «Газпром». Законтрактовані на початку 2009 року в присутності тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та її російського колеги Володимира Путіна 52 мільярди кубометрів, що їх «Нафтогаз…» взяв зобов’язання щорічно закуповувати для потреб хімічної та металургійної промисловості, цілком можливо, не є для нас оптимальним варіантом, надто за теперішньою високою ціною в $421 (і вище) за тисячу кубів. Немовби передбачаючи умонастрої наступників Юлії Володимирівни, чотири роки тому в документі позначили мінімум, нижче якого «Нафтогаз України» не в змозі «змінювати умови договору». Гучно оголошуючи про двократне зниження закупівель російського газу (зі щойно згаданих 52 мільярдів кубометрів до 27), екс-міністр палива і енергетики Юрій Бойко домовився про те, що обсяги нижче задекларованого мінімуму в 33, 86 млрд. будуть «компенсовані» австрійським мільярдером українського походження Дмитром Фірташем. Тобто, Дмитро Васильович сумлінно викуповуватиме «недобрані» «Нафтогазом України» 6, 86 млрд. кубічних метрів палива і розпоряджатиметься ними на розсуд Ради директорів Групи компаній DF. Яку сам же й очолює.
До кінця тижня, що минає, схема працювала справно…..    
                                                                  
Експертна оцінка

Богдан Соколовський, екс-радник Президента України Віктора Ющенка з питань енергетичної безпеки:

–    Факт підписання угоди з компанією Shell в разі успішної реалізації проекту відіграє позитивну роль для енергетичної незалежності України. Навіть не стільки факт видобутку, скільки доказ такої можливості стане серйозним аргументом у переговорах з Росією.
Видобувати сланцевий газ або не видобувати, враховуючи екологічні загрози і, в цілому, прозорість експертиз, – це справа наступних років. Але доказ можливості промислового видобутку буде серйозним аргументом «за» в переговорах з Росією про новий контракт із закупівлі газу після 2019 року. Саме за цей час, до настання 2019 року, компанії Shell треба встигнути зробити все необхідне, щоб довести до промислового видобутку сланцевий газ. Виходячи із зарубіжного досвіду, це займає від 5 до 7 років.

– Як довго Україна зможе видобувати власний сланцевий газ?
– Найточніші дані, якими я володію: його поклади на Юзівській та Олеській площах становлять від 2 до 32 трильйонів кубометрів. Хочете вірте, хочете ні, але ці дані в бутність моєї служби у Секретаріаті Президента В. Ющенка надані … Австро-Угорщиною. Карти з написами німецькою мовою тієї давним-давно не існуючої держави містили позначки, де саме у нас джерела. Вони (геологи Австро-Угорщини – авт.) виконували контракт для тодішніх Польщі та Росії. Згодом геологорозвідувальні партії СРСР все це підтвердили, відшукали родовища.

– Наскільки процедура підписання «давоського контракту» відповідає нормам ведення бізнесу?
– На підписання угоди з бізнес-структурою Shell з нашого боку був уповноважений міністр, який вважається політичним державним діячем, а не бізнесменом. У цивілізованій країні з бізнес-структурою, навіть такою солідною, як Shell, угоду підписували б представники бізнес-структур. Але в наших умовах це цілком виправдано. Адже всі бізнес-структури повністю підпорядковані державним правилам, які часто зводяться до елементарного адміністрування з боку чиновників. Тому серйозні західні компанії воліють мати справу з першоджерелом, а не з маріонетками.

– Чи буде Україна платити по виставленому «Газпромом» рахунку $ 7 млрд.?
– Виставлення рахунку, в першу чергу, означає, що ніякі домовленості на рівні міністра Бойка, прем’єра Азарова і навіть Президента Януковича, попри їхні обіцянки, для російської сторони не грають ніякої ролі, якщо вони не закріплені легітимно в письмовому вигляді.

Звичайно, Україна нічого не платититиме. Можна очікувати, що російська сторона звернеться до Стокгольмського арбітражу з приводу порушення пункту угоди про недобір газу. Але це найбільш сумнівне положення газової угоди. І немає жодної гарантії, що російська сторона виграє в арбітражі.

Для нас зараз це вигідний поворот подій. Особливо в умовах світової кризи, яку, без перебільшення, можна інтерпретувати як форс-мажорні обставини. Ми отримуємо шанс довести всьому світові, що політика «Газпрому» спрямована в нікуди, в минуле. Але цим шансом потрібно вміло скористатися. А на це потрібна політична воля й відповідна сміливість.

Олег БАЗАК