Шість кілометрів по університетах: як у Кропивницькому пройшов Чемпіонат з орієнтування у приміщеннях
Цими вихідними, 21 та 22 лютого 2026, у двох кропивницьких університетах можна було побачити людей віком від 10 до 77 років, які з ліхтариками та мапами в руках бігали по коридорах і прискіпливо заглядали у закутки. Це Чемпіонат України зі спортивного орієнтування у приміщеннях, який вже вдруге проводять в країні та вперше — у Кропивницькому. Як відбулися змагання, в чому особливість їх організації та чим поділилися учасники і учасниці — розповідає «Гречка».
«Як швидко ти пробіг?»
«За скільки ти пробіг?», — запитує Ігор з Маріуполя у Андрія з Харкова, який сперся на підвіконня у «старому» корпусі університету імені Володимира Винниченка. Цю трасу протяжністю у три кілометри по трьох корпусах кропивницького вишу Андрій пробіг за 24 хвилини, а Сергій — за 22.
«Ми з Ігорем давно дружимо, він мій постійний суперник, адже ми в одній віковій категорії — зараз це вік 50 років. Він потужний спортсмен, організатор, тренує дітей», — усміхається Андрій.
Навколо — десятки таких же розмов. Хтось порівнює час, хтось аналізує помилки. У приміщенні університету змагання виглядають інакше, ніж у лісі: замість дерев — сходи і переходи, замість просік — коридори з однаковими дверима.
Чемпіонат України зі спортивного орієнтування в приміщеннях тривав у Кропивницькому з 20 по 22 лютого. Перший старт 21 лютого приймав Центральноукраїнський національний технічний університет, де траса загалом склала 3,2 кілометри, другий день — Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка. За даними організаторів, участь узяли близько 270 спортсменів і спортсменок із 12 областей України. Насправді планувалося більше, проте за збігом обставин в ці ж вихідні в столиці проходять змагання зі спортивного орієнтування на лижах.
Як працює орієнтування в приміщеннях
Перед стартом учасники отримують персональні чіпи, які чіпляються на вказівний палець для зручності. На самому старті видають карту з відміченими пунктами: їх потрібно послідовно пройти, і на кожному пункті відмітитися чіпом. Маршрути різні і залежать від вікової категорії. Важливо послідовно пройти всі пункти, адже якщо якийсь пропустити — результат не зараховується. Тож переможуть ті, хто послідовно відмітився на всіх пунктах свого маршруту, за найкоротший час.
«Молодець! Клади мапу і йди зчитуватися», — такими словами на фініші зустрічає учасників і учасниць голова відокремленого підрозділу Федерації спортивного орієнтування в Кіровоградській області Елеонора Геращенко.
Учасники кивають, відхекуються, та віддають свої чіпи організаторам, які спеціальним обладнанням зчитують з чіпу час та послідовність проходження всіх пунктів та видають роздруківку з результатами.
Мапи з позначками складають у мішки з назвами своїх областей.
Тут же, поруч з фінішем, стоїть монітор, в якому постійно транслюються списки прізвищ з результатами за два дні змагань.
«Окремим викликом в організації для нас було розмістити всіх спортсменів з інших міст. Адже в Кропивницькому у нас немає, наприклад, хостелів, щоб було зручно для команд. Та ми справилися», — додає Елеонора Геращенко.
Співорганізаторка змагань у Кропивницькому Антоніна Зарубіна зауважує, що у місті почалося все з невеликих «стартів» у 2019 році.
«Тоді на базі університету виник бренд “Універ-О” і слоган “бігай по коридорах”. Потім була перерва через карантин і початок повномасштабної. Та ми не спинилися, і ось — ми доросли до чемпіонату України», — з гордістю каже Антоніна Зарубіна.
Коридори замість лісу
Спортивне орієнтування традиційно асоціюється з лісом. Однак у приміщенні дистанція вибудовується інакше: спортсменам потрібно одночасно враховувати поверхи, літери корпусів, переходи між будівлями та розташування контрольних пунктів.
Президентка Федерації спортивного орієнтування України Тетяна Уфімцева пояснює, що це окрема специфіка:
«Тут треба дуже швидко тримати в голові сходи, поверхи, номери контрольних пунктів. Кількість інформації значно більша, ніж у лісі. Це інше логічне мислення».
В університеті імні В. Винниченка дистанція проходила одразу по кількох корпусах. При цьому до одного з них можна було дістатися лише через підземний перехід.
Саме такі особливості, каже президентка федерації, роблять локацію цікавою для чемпіонату. Перевагою є й те, що у Кропивницькому вже не вперше проводять змагання з орієнтування у приміщенні на обласному та міжобласному рівні.
«В інших країнах такі змагання проводять в торговельних центрах, бібліотеках. В Україні так вийшло, що змагання проходять в будівлях університетів. Цьогоріч ми обирали між Камʼянець-Подільським, Києвом та Кропивницьким. Організаторам все добре вдалося. Тож, можливо, і наступного року ми оберемо це місто для змагань», — розповіла Тетяна Уфімцева.
Вона сама з Черкас, а спортивним орієнтуванням займається з 18-річного віку. Цими вихідними вона вперше у Кропивницькому, і звісно ж, теж взяла участь у проходженні трас. Разом з нею по коридорах біг і її син-школяр.
«Спортивне орієнтування корисне для дітей. Після тренувань вони не розгубляться, наприклад, коли треба знайти вагон поїзда за номером, або як правильно поводитися на природі. Цей спорт — це поєднання витривалості й швидкого ухвалення рішень», — додала Тетяна Уфімцева і попросила дати їй час перевдягнутися для фото.
Спотсмени віком від 10 до 77 років
Вік учасників і учасниць цьогорічних змагань — від 10 років і до 70+.
Олександр Циганов, 77-річний кропивничанин, говорить, що займається орієнтуванням понад 40 років.
«Мені подобається рух і робота головою. Я беру участь у змаганнях і взимку, і влітку», — каже він.
До спорту долучився у 30-річному віці під час виробничої спартакіади. З того часу орієнтування стало постійною частиною його життя.
На фініші його наздоганяє 16-річна спортсменка з прикрашеним зірочками обличчям та налобним ліхтариком — так зручніше заглядати у подекуди темніші закутки коридорів та аудиторій під час пошуку контрольних пунктів. Це Вікторія з Києва. Вона вже чотири роки займається спортивним орієнтуванням у столичному клубі «Oxygen».
«Подружка запропонувала спробувати, і мені сподобалося. Мене захоплює, що тут потрібно і швидко рухатися, і швидко думати. У приміщенні з однієї сторони, комфортніше, ніж в лісі: тут тепло, не потрібно рухатися у верхньому одязі. Та з іншої сторони, в лісі немає сходинок», — посміхається вона, розминаючи коліна.
«Це вже стиль життя»
Сергій з Харківщини займається орієнтуванням понад 20 років, а зараз служить в українській армії. Каже, що для нього це давно більше, ніж спорт.
«Це стиль життя. І навички допомагають і в побуті — коли немає GPS чи потрібно швидко зорієнтуватися в незнайомому місті. Звісно, носити з собою паперові мапи незручно. Та в телефоні в мене додаток з офлайн-мапами», — розповідає він.
Та додає, що вміння швидко приймати рішення на місцевості має велике значення під час виконання бойових завдань.
Сергій каже, що знає багатьох «орієнтувальників», які добровольцями долучилися до захисту країни від окупантів.
Фініш і нагородження: що лишається після дистанцій
У другий день, коли обидві дистанції вже позаду, коридори поступово «відпускають» напругу. Не поспішають одразу розходитися: обговорюють, де «зайшли не туди», хто на якому поверсі втратив час, які рішення виявилися правильними. Для цього виду спорту це важлива частина — аналіз, який часто звучить як короткі формули: «тут треба було зрізати», «тут не читав», «тут повірив інтуїції і програв».
Учасників запрошують попити води, перевдягнутися, або ж відвідати локацію психологічного розвантаження. Після цього відбулося нагородження тих, хто показав кращі результати у своїх вікових категоріях.
«Я думаю, що у цього виду спорту є українське майбутнє. І взяти участь у ньому можуть люди різного віку — як новачки, так і досвідчені спортсмени. У нас в планах цьогоріч організувати Кубок Кіровоградщини зі спортивного орієнтування в приміщенні», — додала Антоніна Зарубіна.
Анонси змагань та інші новини зі сфери можна побачити у Facebook-групі «Спортивне орієнтування у Кропивницькому». Спробувати себе у цьому виді спорту та потренуватися можна у Кіровоградському обласному центрі туризму.
Фото Сергія Ковальова
