Відновлення, спілкування та мотивація: як у Кропивницькому розвивають адаптивне самбо для ветеранів
У Кропивницькому створили першу в місті секцію інклюзивного самбо: тут навчитись боротьби можуть ветерани, які зазнали поранень та мають інвалідність внаслідок війни. Самі ветерани зазначають, що це допомагає не тільки у фізичній реабілітації, а й повернути віру у власні сили та знайти нових друзів. Як займатися самбо на протезі, як спорт допомагає повернутися до цивільного життя та як ветеранам долучитися до тренувань у Кропивницькому — розповідає «Гречка».
Перекид через протез
«Зазвичай я Сергія перекидаю, оскільки в мене вага більша — щоб не було великого навантаження на його ногу після поранення. А іноді відстібаю свій протез і відпрацьовуємо партер, тобто з позиції на колінах, лежачи чи сидячи», — пояснює ветеран Сергій Ринжук, заходячи у спортклуб у Кропивницькому.
Він разом із Сергієм Василюковим — перші ветерани в місті, які почали займатися інклюзивним самбо. Тренуються тричі на тиждень.
У залі раз по раз чутно глухий звук удару об мати — підлітки у самбовках вже встигли розімʼятися та почали відпрацьовувати вправи.
Ветерани, перевдягнувшись, виходять на борцівський килим, вітаються з юнаками, перекидаються жартами.
Тренер Володимир Долгіх коротко пояснює, з чого сьогодні почнуть: ветерани відпрацьовують партер, а юнаки — перекати.
Потім спортсмени переходять до кидків з тренувальним манекеном та спарингів. Серед них — і Сергій Ринжук, для якого ці тренування стали частиною відновлення після поранення.
Не спорт «після травми», а спорт як повернення до себе
Сергію Ринжуку 34 роки. До великої війни він працював на Інгульській шахті — був підземним гірничомонтажником. До війська пішов у 2022 році, хоча, каже, раніше не був ані військовим, ані строковиком. Служив у 92-й окремій штурмовій бригаді, був стрільцем, гранатометником, кулеметником.
За час служби дістав три поранення. Після третього залишився без ноги.
По поверненню додому, згадує Сергій, довелося проходити довгий період відновлення і звикання до нових побутових умов.
«На одній нозі, на милицях, оббігати всі інстанції, лікарні… Коли на вулиці ожеледиця, а на милицях треба ходити. І падав, і на таксі постійно витрачався. Та навіть до того самого таксі треба ще дійти з милицями», — розповідає він.
Наразі Сергій має протез і каже з усмішкою — тепер треба схуднути, бо «піднабрав зайвого».
Спортом Сергій Ринжук займався ще у шкільні та студентські роки: пробував себе у карате, волейболі, Був чемпіоном України з гирьового спорту серед студентів вишів. Але потім — сім’я, робота, інший ритм життя. Спорт відійшов убік.
Після поранення та реабілітації він працює в тренінговому центрі Нацполіції, де ділиться бойовим досвідом і навичками з поліцейськими. Там і почув про можливість спробувати себе в інклюзивному самбо.
«Запропонували спробувати. Сподобалося — то пробуємо займатися, розвивати, залучати інших людей», — каже він.
За його словами, в секції зараз небагато людей, але хотілося б, щоб їх ставало більше. Згодом до тренувань доєднався ще один ветеран — Сергій Василюков.
Повернення до спорту після фронту
Поставивши свій ціпок біля стіни, Сергій Василюков бере манекен для відпрацювань кидків.
Йому 43 роки, він також із Кропивницького. До війська долучився у 2022 році, служив у 110-й бригаді. Під час бойових дій дістав важке поранення ноги. Тепер у нозі встановлені титанові пластини.
«Нас девʼятеро при тому штурмі було. І тоді я відчув, наскільки важлива гарна фізична підготовка: мені довелося повзти з пробитою ногою. Я, як бойовий медик, знав, як самому собі надати допомогу. Інший бойовий медик, яки був тоді з нами, теж зазнав поранення. Тож ми “латали”одне одного, поки дочекалися евакуації», — розповів він.
Спортом Сергій Василюков займався ще в дитинстві, а повернувся до нього вже під час реабілітації у госпіталі, коли йому в ногу вставили титанові пластини. Тоді його друг, який займається самбо, познайомив його з Володимиром Долгіх — тренером і керівником осередку Кіровоградської обласної федерації самбо.
«Він підтримав мене і дав можливість тренуватися», — каже Сергій Василюков.
На запитання, що йому дає спорт після поранення, відповідає просто: це і фізичне відновлення, і можливість не залишатися наодинці.
«Зі свого досвіду скажу: це важливо, щоб не замикатися у собі. Тому закликаю приходити на тренування: це і спілкування, новий досвід, і фізичний розвиток», — каже він.
У цьому залі важлива мета
Володимир Долгіх тренує вже понад 18 років — і дітей, і дорослих. Згадує, що коли до нього на заняття приблизно пів року тому вперше прийшов Сергій Василюков, то він побачив його сильну мотивацію займатися боротьбою.
«Коли тренуватися просто так, заради тренування — то інтерес швидко згасне. Потрібна мета, до якої поступово, крок за кроком йдеш. І у Сергія я побачив, що він має вмотивованість — навіть більшу, ніж в деяких юнаків, що у мене тренуються», — поділився тренер.
Тоді Володимир Долгіх почав шукати інформацію про адаптивне самбо, щоб вивчити досвід інших. Вчився на відео з чемпіонатів України з адаптивної боротьби, відеоуроки тренера з самбо, який сам має протез ноги.
«Показував це відео хлопцям — що ось чемпіонати є, тож давайте підготуємося та теж візьмемо участь. Якогось геть окремого специфічного підходу тут немає: тренуються, як всі. Частину елементів відпрацьовують у партері, частину — в стійці, але з урахуванням поранень, ампутацій», — розповів він.
І додає, що базові принципи у тренуваннях залишаються тими самими: потрібні мотивація, системність і розуміння мети.
Згодом до тренувань доєднався і Сергій Ринжук. Вони тренуються поруч із молодшими спортсменами, іноді працюють із хлопцями 17–20 років, коли підходить вага й безпечно відпрацьовувати прийоми. І в цьому, каже тренер, теж є важливий ефект:
«Вони і самі жвавішають при спілкуванні з молоддю. Наче повертають ту частину себе, якими були ще у студентстві», — посміхаючись, додає Володимир Долгіх.
Що дають такі тренування — і як долучитися
Обоє Сергіїв говорять не лише про фізичне навантаження. Для них це ще й режим, спілкування, можливість виходити з дому, знайомитися з іншими людьми, бути в команді.
Сергій Ринжук каже, що спорт зараз допомагає йому відновлювати форму, а ще — тримати тіло в роботі. Сергій Василюков додає, що для багатьох ветеранів це може бути способом знову відчути рух і силу в тілі, та позбутися відчуття, наче ти лишився сам на сам з проблемами і ніби життя проходить повз.
У Кропивницькому ветерани вже брали участь у показових виступах — у госпіталі та під час відкриття інклюзивного спортзалу «Динамо» у Кропивницькому. Там, зокрема, показували, що після поранення можна займатися не лише тренажерами, а й адаптованими єдиноборствами.
Заняття для ветеранів у секції самбо — безоплатні. Тренування проходять у центрі міста, по вулиці Віктора Чміленка. До участі запрошують ветеранів та людей з інвалідністю внаслідок війни, військовослужбовців.
Записатися на тренування та дізнатись деталі можна за телефонами:
- 050-698-72-95 (Володимир),
- 098-832-62-45 (Сергій).
Раніше «Гречка» розповідала, як у Кропивницькому відбувся етап змагань «Сильні України» для ветеранів і військових.
Фото: Сергій Ковальов
