Бідна або винна: чому побутують стереотипи щодо розлучених жінок

Статистика розлучень у всьому світі показує, що найчастіше саме жінки стають ініціаторками розлучення. Водночас їм доводиться тримати удар через своє рішення.
Розлучення дорівнює невдачі?
За різними дослідженнями у масовій свідомості розлучення асоціюється з невдачею. Саме тому депресія, тривожність чи агресія часто притаманні чоловікам та жінкам, які припинили стосунки. Окрім того, переживання розлучення може викликати гострий стрес та негативно впливає на самооцінку. При чому така ситуація типова для обох статей.
В Україні доволі сильними є патріархальні цінності, коли дівчат виховують з наративами, що їх першочергове становлення і успіх для жінки пов’язані саме з наявністю чоловіка та дітей.
У 2015 році науковці провели дослідження щодо самосприйняття після розлучення.
Так виявили, що є гендерні розбіжності у самосприйнятті розлучених жінок та чоловіків та їх стосунки з найближчим оточенням. Виявили, що самовпевненість жінки після розлучення сприймається оточенням як виклик, що погіршує стосунки з ними. А от демонстрація слабкості, що відповідає канонам статеворольової поведінки жінки якраз і викликає співчуття та підтримку з боку колег та друзів. У іншому ж переживання розлучення проходить приблизно однаково в обох партнерів.
У 76% випадків саме жінки стають ініціаторками розлучення. Це стає важливим чинником для них, що сприяє позитивному самосприйняттю та покращенню самопочуття. Дослідники припускають, що таким чином жінки, які ініціюють розлучення, відмовляються від стереотипного уявлення про те, що життя у шлюбі автоматично надає жінці впевненості в завтрашньому дні.
Розлучення як свято: особиста історія
“Як ти? Господи, як же схудла! Досі переживаєш увесь кошмар розриву?” – такі запитання і ствердження регулярно від оточення чула кропивничанка Євгенія після розлучення з чоловіком.
“Насправді ж я у день отримання рішення суду про розлучення просто стрибала від радості й в календарі для мене ця дата у списку святкових днів”, – зауважує у коментарі “Гречці” жінка.
Євгенія розлучилася із чоловіком майже після 10 років спільного життя.
Навколишні завжди бачили награну картинку щасливого родинного життя, навіть не підозрюючи, що відбувалося за закритими дверима.
“Ми вже тривалий час жили як чужі люди. З часом навіть присутність один одного в одній квартирі нас почала дратувати. Під час кожної сварки підіймалося питання про розлучення. Але стихали крики – питання відкладалося. Хоча в одній із розмов ми-таки дійшли висновку, що рано чи пізно цей момент таки настане”, – згадує кропивничанка.
Позов на розлучення подала Євгенія. Говорить, що основним поштовхом стало навіть не зради чоловіка, а те, що вона помітила як дитина стала все більше закриватися у собі й віддалятися.
“Я бачила, що донька страждає. Їй практично щоденно доводилося чути гучні сварки або бачити нашу байдужість одне до одного”, – розповідає Євгенія.
Жінка розуміла, що далі так точно тривати не може. Страхів, які її зупиняли зробити, було дуже багато.
Старше покоління намагалося розказувати, мовляв, кому ти треба із дитиною.
“А з чого ви взяли, що мені й моїй дитині ще хтось треба?” – обурювалася вона на такі закиди.
А ще намагались нав’язати думки:
- дитині потрібен батько;
- тобі вже майже 30, як життя заново починатимеш;
- “не осоромся”, бо що люди скажуть;
- а чи ти сама потягнеш дитину на свою зарплату, він он як гарно заробляє.
“Після поданих до суду документів розлучили нас аж за три місяці. Чоловік ще довго вважав, що я “схаменуся” і все буде як раніше. А я з нетерпінням чекала цього дня, коли ми нарешті не будемо навіть під одним дахом”.
Дійсно жінка тоді схудла, але не від страждань, а тому, що сама цього хотіла, давно мріяла про стрункішу фігуру.
“А мені якраз почало житися прекрасно. Я пропрацювала психологічні травми від подружнього життя (зауважу саме від життя, а не розлучення) із психологом. Почала займатися спортом, зайнялася самоосвітою. А головне – донька тепер бачила мене усміхненою та спокійною. Вона також все більше сміялася, стала веселішою, краще почала навчатися, в очах знову зʼявилися іскорки”, – підкреслює Євгенія.
Знайомі дізнавалися про розрив родини поступово. Тому кожного разу, коли це для когось ставало новиною, то вони намагалися “підтримати бідну Євгенію” та поспівчувати, а ще висунути свої варіанти причин розлучення.
Сама ж жінка говорить, що за роки після розлучення жодного разу не пожалкувала про своє рішення. І на “співчуття” їй так і хотілося викрикнути: “Краще привітайте”.
Чому жінки не йдуть?
Згідно з дослідженням, в якому взяли участь 140 українок, від розлучення жінок утримують:
- негативне ставлення до розлучення оточення, зокрема батьків;
- стереотипне сприйняття того, що бути самотньою жінкою соромно;
- фінансова або побутова незабезпеченість;
- небажання травмувати дітей, які люблять обох батьків
- кохання.
Серед причин розлучення ж називали:
- алкогольну чи наркозалежність, порушення норм поведінки – 19,9%;
- зраду – 19,9%;
- емоційну чи сексуальну невдоволеність – 18,6%;
- насильство в сім’ї (у тому числі й психологічне) – 17,2%;
- матеріальні та побутові проблеми – 11,4%;
- поява почуттів до іншого – 8,8%;
- неможливість мати дітей – 4,2%.
Частими причинами для збереження родини, окрім вимог суспільства, є страх за дітей та за те, чи може жінка сама забезпечити себе (нагадаємо, що існує так званий гендерний розрив в оплаті праці й часто жінки заробляють менше за чоловіків), як поєднувати материнство і роботу, чи зможе справитись сама з побутом, адже часто в українському суспільстві діти й всі відповідальність за них покладається на матір, а батько долучається лише сплативши аліменти.
Саме фінансова залежність часто стає причиною того що жінка не йде від кривдника, адже просто немає куди йти.
Як пережити розлучення: поради психологині
15% опитаних жінок зазначили, що негативних переживань після розлучення взагалі не було, а їм стало лише комфортніше.
Однак більшість, навіть попри те що виступали ініціаторами розлучення, все ж мали важкі емоції після розлучення, адже кардинальні зміни у житті даються важко.
Що допоможе пережити розлучення більш екологічно? Кілька універсальних порад дає психологиня безпечного простору «Затишно space”, що є проєктом БФ «Схід СОС» Єлизавета Кулешина:
1.Дайте собі час на горювання
Не вимагайте від себе бути на тому ж рівні активності, як до розлучення. Дайте собі час на те, аби “переварити” всі негативні емоції.
Дуже важливо встановити собі так званий дедлайн для суму. Пообіцяйте собі, що через тиждень ви потроху почнете повертатися до соціально активного життя. Але знову ж таки – не завантажуйте себе справами зранку до вечора. Робіть все поступово і у комфортному темпі.
2. Соціалізуйтеся
Зустріньтеся з подругами, сходіть на літературний вечір чи просто випийте чаю в улюбленій кавʼярні. Після розлучення є велика спокуса закритися від навколишнього світу і дати негативним емоціям поглинути вас. Дайте собі час і на таке (пункт 1), але по завершенню цього періоду – виходьте в люди й трохи більше спілкуйтеся та соціалізуйтеся.
3. Надихайтесь книгами й фільмами
Коли людина переживає розлучення, здається, що вона одна у цілому світі. Але це далеко не так.
Психологиня рекомендує книгу “Знову вільна” (Темзен Фадаль) та фільм “Їж. Молись. Люби” (знятий за однойменною книгою Елізабет Гілберт). Ці твори мистецтва, створені за реальними подіями, наочно показують, що після розлучення життя продовжується.
4. Йога і дихальні вправи
Щоб зменшити рівень стресу та тривоги, рекомендую ввести у щоденну рутину дихальні вправи та відвідувати заняття з йоги. Так ви не лише покращите моральний стан, а й попіклуєтеся про власне здоровʼя.
5. Зробіть щось приємне для себе
Ваше життя починається з нової сторінки. І я рекомендую почати його з чогось приємного – змініть зачіску, купіть гарну сукню і поводитися на побачення. З ким? З собою! Приділіть час тій людині, яка потребує цього найбільше – собі.
Матеріал був створений завдяки підтримці недержавної організації NESEHNUTI в рамках Програми трансформаційного співробітництва Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.