Кропивницький лісопарк: земельний дерибан, що не зупинити?

Офіційно чинна влада заявляє, що будівництва у соснах не буде, але водночас особливо не перешкоджає появі там будинків. Зокрема очільник міста Андрій Райкович ще у 2015 році обіцяв — до вирубки сосен нікого не допустять. І дійсно, поки що нової вирубки дерев не було. Проте у січні цього року міська рада Кропивницького почала процедуру виділення «Кіровоградобленерго» ділянки в лісопарку під електростанцію. По суті це може дозволити підключити до електропостачання територію в лісі, яку роздали під будівництво. Водночас на окремих ділянках вже встановлюють паркани і, схоже, готують територію до забудови.

Редакція дослідила історію «дерибану» лісопарку «Сосновий», поспілкувалася з головним архітектором міста й експертом із містобудування щодо перспектив збереження зеленої зони та розповідає, що відбувається з ділянками, де були найактивніші спроби забудови колишнім депутатом-регіоналом, а нині — «улюбленим» підрядником Кропивницької міськради. Розслідування встановило, що попри виявлені порушення та невідповідність містобудівній документації, частина земельних ділянок у межах лісопарку перейшла у власність людей, пов’язаних із місцевою владою, підрядними структурами та депутатським середовищем. У деяких випадках простежуються родинні або бізнесові зв’язки між новими власниками та посадовцями, що ухвалювали відповідні рішення.  

Дерибан і спроби його подолання

— Територія лісопарку ліворуч, якщо виїжджати вулицею Холодноярською з міста, вважається природно-заповідним фондом, по праву — має рекреаційне призначення, — говорить кропивничанин Максим Сінченко. Він був одним з активістів, які адвокатували збереження лісопарку, а також відстежував роботу тимчасової депутатської групи з питань впорядкування природно-заповідного фонду.  

За словами Максима Сінченка, згідно з Генеральним планом міста від 2000 року, територія лісопарку визначалася як зелена зона багаторічних насаджень. Відтак житлове будівництво там не мало б передбачатися.  

Також відповідно до рішення Виконкому Кіровоградської міськради від 16 березня 2007 року, лісонасадження площею 128,9 га по обидві сторони вулиці Холодноярської (до перейменування — Московська) визнавалися лісопарком. Тоді ж управлінню містобудування, архітектури й екології Кіровоградської міськраді в особі її очільника Григорія Литвина заборонялося погоджувати там виділення землі.

Проте, за словами Максима Сінченка, і як показало наше дослідження, надалі низкою рішень міськради землю на лісопарку виділили під забудову.

Найбільш резонансним і масовим за кількістю розданої землі стало «передноворічне» 405-те рішення Кіровоградської міської ради V скликання від 28 грудня 2007 року. Тобто це трохи більше ніж за пів року, як виконком ради заборонив виділяти землю в парках і природно-заповідних зонах.

Як ідеться у протоколі того засідання, доповідав про це рішення на сесії Анатолій Донченко, директор департаменту містобудування та капітального будівництва Кіровоградської міськради. Він закликав депутатів підтримати рішення щодо 2500 заяв на виділення землі. До слова, згодом він очолював відділ будівництва м’ясокомбінату «Ятрань», що належить чинному міському голові Андрію Райковичу. 

— Всі ці земельні ділянки та проєкти рішень по кожній ділянці розглянуті за процедурою, тобто в комісії по вибору, в комісії депутатській і знайшли свою підтримку, — сказав тоді Донченко.

Персонально закликав голосувати за роздачу землі депутат Андрій Кролевець. Попри скандальність того рішення, він постійно при владі. Був депутатом міської ради VI скликання від «Народної партії» і VII скликання від «БПП». Нині входить до виконкому Кропивницької міськради. До слова, дві ділянки в центрі лісопарку належать Тетяні Толмачовій, його бізнес-партнерці.  

«Сьогодні є пропозиція зробити святковий подарунок жителям міста Кіровограда і прийняти в цілому всі питання, які ми вже 1,5 року не приймаємо. По-перше, це зробить святковий подарунок жителям міста Кіровограда, а, по-друге, наповнить міський бюджет, який ми щойно прийняли», — заявив тоді депутат.

Тодішній міський голова Володимир Пузаков оголосив, що рішення прийняте 40 голосами «за» і привітав усіх із прийдешнім Новим роком. 

Членами земельної комісії тоді були депутати Наталія Артеменко, Євген Дементов, Олег Лунгул, Григорій Пілявський, Максим Березкін, Олег Ігуменцов, Олександр Лисов, Андрій Табалов. 

Питання на депутатську комісію виносив депутат Андрій Табалов, як заступник голови комісії, а секретарем була Наталія Артеменко, нинішня керівниця м’ясокомбінату мера Кропивницького Андрія Райковича. Погоджували рішення Андрій Табалов, як заступник голови комісії, а також його дядько Сергій Табалов, як перший заступник міського голови. 

Пізніше медіа повідомляли, що і в Андрія Райковича й у фірм родини Андрія Табалова, теж були ділянки у лісопарку.

Перелік депутатів, які підтримали 405-те рішення — за цим посиланням. Чимало із них зараз при владі — як депутати, або посадовці.

— Номер цього рішення потім був у всіх на устах, — пригадує Максим Сінченко. — Завдяки протестам громади багато чого вдалося досягнути. Зокрема обласна рада у 2009 році визначила територію лісопаркової природно-заповідним фондом. Але річ у тому, що те рішення виявилося не повноцінним. Адже межі цього фонду не встановили.

Далі за словами активіста включилася Кіровоградська обласна прокуратура, яка подала низку позовів про скасування виділення землі. Втім відсудити вдалося далеко не все. Адже судячи з Кадастрової карти, значна територія лісу розділена на десятки ділянок із цільовим призначенням — під будівництво й садівництво.

Згодом у 2013 році міська рада затвердила План зонування — деталізовану містобудівну документацію. За нею лісопарк визначений як зона природно-заповідного фонду (Р-1) і рекреаційна активного відпочинку (Р-2). І житлове будівництво там не передбачене.

Проте, каже Максим Сінченко, це не наблизило місто до встановлення меж природно-заповідного фонду лісопарку, що б убезпечило подальший дерибан. Тому рішення шукали вже депутати міськради VII скликання. 

Зокрема у 2015 році за ініціативи депутата міської ради Володимира Смірнова та за активної участі громадськості при міськраді створили тимчасову депутатську комісію задля впорядкування заповідних територій.

— Результатом роботи цієї комісії були напрацювання проєктів рішень для виконавчих органів задля встановлення меж лісопарку. Але не всі вони врешті втілені. Ніби консенсус був, але постійно щось упиралося в якийсь нюанс, — пригадує Максим Сінченко.

Відтак проєкту землеустрою щодо встановлення меж природно-заповідного фонду (ПЗФ) станом на 2025 рік немає. Причиною цьому, на думку активіста, є власне «вирізані» з території ПЗФ землі під забудову. У міськраді це частково підтверджують. Але доводять — намагаються убезпечити від забудови те, що лишилося. Про це далі.

Першопрохідці будівництва в лісі

Після розголосу, який спричинило згадане 405-те рішення міської ради та позови прокуратури, зносити сосни й щось будувати в лісі особливо не наважувалися. Проте не всі. Своєрідними першопрохідцями у спробах забудови стали власники ділянок в районі провулка Виноградного, який пролягає посеред лісомасиву.

Ще у 2014 році місцеві медіа багато писали, що на ділянці знесли дерева, завезли будматеріали. Дотичним до майбутнього будівництва тоді називали Віктора Ніколаєнка, колишнього депутата Кіровоградської міськради VI скликання, обраного від «Партії регіонів». Після розголосу та уваги ЗМІ на якийсь час будівництво тоді зупинилося.

Проте вже у 2019 році на ділянці знову з’явилася будівельна техніка. Власне, Ніколаєнко особисто приїздив на місце. Він доводив журналістам, що земля виділена під житло, тож ніхто не може заборонити йому будуватися.

Громада тоді укотре відреагувала. Небайдужі містяни влаштували протесну акцію у формі пікніка на ділянці, нагадуючи її справжнє призначення. Забудова знову стала на паузу, проте землю обнесли парканом.

А вже у січні цього року міська рада Кропивницького почала процес виділення «Кіровоградобленерго» ділянку під облаштування електропідстанції та лінії електропередачі поряд з вказаною землею. На питання журналістів і депутатів із чим пов’язане це рішення, в міськраді взялися озвучувати різні версії. 

Спершу казали, що обленерго розвиває свою енергомережу. Потім — що лінія електропередач треба для освітлення лісопаркової зони, де міськрада облаштовує «стежку здоров’я» для реабілітації військових. Зрештою після хвилі обурення містян у соцмережах влада визнала: підстанція буде саме для власників ділянок.

«Один із власників вказаних земельних ділянок звернувся до ПрАТ «Кіровоградобленерго» із заявою про приєднання у встановленому порядку. Їм відмовили у видачі технічних умов на приєднання об’єкта, оскільки територія по провулку Виноградному — рекреаційна зона. Однак власник ділянки звернувся до НКРЕКП щодо правомірності відмови та остання зобов’язала ПрАТ Кіровоградобленерго видати технічні умови», — повідомили тоді на сторінці міськради.

Відтак можна говорити про підготовку до нового витка будівництва. Але чи законне воно і в чиїх інтересах?

На запит редакції у міськраді повідомили, що масив ділянок в цьому місці виділили під житлове будівництво і садівництво рішеннями Кіровоградської міської ради від 2008 року. Втім за Генеральним планом це території зелених насаджень загального користування, а за Планом зонування — рекреаційна зона активного відпочинку (Р-2). 

Так, ділянки площею 0,1 га кожна із кадастровими номерами 3510100000:06:047:0090 та 3510100000:06:047:0091 виділялися згаданому Віктору Ніколаєнку. Поруч дві ділянки з номерами 3510100000:06:047:0092 та 3510100000:06:047:0093 — Аллі Побережець.

Віктор Ніколаєнко був депутатом Кіровоградської міськради VІ скликання від «Партії регіонів», очолював районну організацію партії в місті. У період правління «регіоналів» працював заступником директора департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської ОДА. У 2015 році безуспішно балотувався до міськради від партії «Відродження».

За інформацією з аналітичної системи Youcontrol, Ніколаєнко також працював у будівельному бізнесі. Зокрема з 1996 по 2011 роки був співзасновником ТОВ Фірма «Ексімсервіс». З 2016 року значився головним інженером будівельного підприємства «Енерго», власницею якого вказана згадана Алла Побережець. Це підприємство — давній підрядник Кропивницької міськради. За даними аналітичного ресурсу Clarity Project, з 2016 року ПП «Енерго» підписало будівельних угод з управліннями міськради на понад 18 мільйонів гривень. 

У 2018 році Ніколаєнко заснував ТОВ «Медбудреставрація», що освоює ремонтні підряди від управлінь та медзакладів Кропивницької міськради. Станом на 2025 рік його товариство підписало угод на понад 40 мільйонів гривень. Фірма зареєстрована на тій же адресі по вулиці Набережна, 11, що й ПП «Енерго» Алли Побережець. Власне Віктор Ніколаєнко прописаний у будинку Побережець по вулиці Пляжній. Про це свідчить інформація з Реєстру нерухомості та паспорт Ніколаєнка, підвантажений у систему Prozorro.

Відтак, можемо припустити, що й землю на лісопарковій їм видавали поряд не випадково. Та не лише їм. 

Праворуч від землі, яка свого часу оформлювалася на Ніколаєнка і Побережець, знаходиться територія сукупною площею 0,2 га, що нині, згідно з Кадастровою картою, розділена на 9 шматків. 

У міськраді повідомили, що ці ділянки утворені з двох більших із номерами 3510100000:06:047:0088 та 3510100000:06:047:0089. На наш запит з проханням поінформувати, кому ці ділянки виділялися, в міськраді надали копію рішення від 6 листопада 2018 року. Згідно з ним, землю виділили Наталії Мішиній. 

Схоже, Мішина також не випадково стала «сусідкою» Ніколаєнка і Побережець. Вона очолює згадану фірму «Ексімсервіс», яку свого часу заснував Ніколаєнко, а нині її власницею є Алла Побережець. Також Мішина вказана керівницею філії ПП «Енерго», що належить Побережець. І, судячи з подальшого дослідження, власницею землі вона була не довго.

Також у Реєстрі судових рішень ми знайшли ухвалу суду за 2018 рік про арешт цих ділянок в межах розслідування про ймовірне зловживання на ремонті будинку культури. Бюджетним коштом його у 2016-2017 роках виконувало ТОВ «Інпромснаб», яке очолює Мішина. Справа за її звинуваченням у привласненні бюджетних коштів нині на розгляді у суді. Ухвал про скасування арешту із землі знайти у Реєстрі не вдалося. 

Яким чином згадані ділянки дісталися Ніколаєнку, Побережець та Мішиній серед іншого досліджувала у 2015 році комісія з вивчення передачі у власність земель лісопарку. До неї входили місцеві громадські активісти, депутати міськради, фахівці у галузі містобудування й архітектури. Очільниця громадської організації «Територія успіху» Інга Дуднік, яка була секретарем комісії, надала редакції висновки, яких тоді вдалося дійти і копії деяких документів. Вони проливають світло на те, хто з посадовців ставив підпис на дозволах.

Зокрема в комісії з відбору цих земельних ділянок для відведення у власність входили заступник тодішнього міського голови Віктор Кухаренко, котрий нині очолює головне управління ЖКГ міськради й на той момент головний архітектор міста Григорій Литвин. Також були представники екоінспекції, санепідстанції, управління культурної спадщини ОДА. Згаданий Григорій Литвин також підписав Мішиній «Завдання на розробку містобудівного обґрунтування внесення змін до Генплану». 

Надалі на основі цього документу Мішина звернулася до проєктної організації, яка мала напрацювати такі зміни. У документі йдеться про плани майбутньої забудови: «на території садибної ділянки у гармонійній послідовності з урахуванням конкретної топографічної ситуації розміщені житловий будинок, басейн, гараж на 2 автомобілі. Передбачені місця для індивідуального відпочинку, прийому гостей, дитячих розваг і спортивних занять. Виділені території для розміщення садових дерев, кущів і городніх культур, а також квітників та зелених газонів».

Показово, що обґрунтовуючи забудову лісопарку проєктанти вказали: «розпланування ділянки спрямоване на покращення дендрологічного стану зелених насаджень загального користування, адже вони займають від 40 до 50% території земельної ділянки».

На думку Володимира Гусакова, президента Національної спілки архітекторів України, обґрунтування змін до Генплану тодішнього головного архітектора Литвина, яке лягло в основу виділення земель, було неправомірним. Про це він повідомив у листі на запит цієї комісії.

Як ідеться в його листі, таке обґрунтування не погоджувалося з розробником Генплану — інститутом «Діпромісто», не розглядалося містобудівною радою і громадськістю міста. Відтак роздача зеленої зони під забудову здійснена з порушеннями.

Зрештою, зміни до Генплану так і не внесли, адже у міськраді на наш запит вказали, що це все ще територія зелених насаджень.

Також члени комісії знайшли в документах щодо виділення землі низку порушень. 

Редакція запитала у Віктора Ніколаєнка про його подальші плани на ділянку і чи не хоче він повернути її місту з огляду на рекреаційне призначення. Він повідомив телефоном, що будуватиметься й надалі.

— Я не планую нікому нічого віддавати. У вас хибне уявлення, що там рекреаційна зона. По-друге, це моє право, яке мені гарантоване законом мати земельний участок і будувати, — сказав ексдепутат.

— Ми маємо відповідь від міської ради, що за Генеральним планом і Планом зонування — це лісонасадження і рекреаційна зона, — уточнила журналістка.

— Вони дають вам хибну інформацію. Якщо є кадастровий номер, там є цільове призначення — під житлове будівництво і садівництво, — заявив Ніколаєнко.

— Але функціональне призначення там інше, — нагадала журналістка.

— Кого це питання так знову хвилює, хто з мене хоче гроші отримати? — перейшов Ніколаєнко до звинувачень.

— Це питання знову постало, бо є нещодавнє рішення про встановлення там електропідстанції, — пояснила журналістка.

— А ви вважаєте, що це не законно встановлювати трансформатор? Яке вам до цього діло? У нас є всі рішення, суди, документація. Що ви хочете написати, що Ніколаєнко такий-сякий і ворог народу? — підвищив голос ексдепутат.

Зрештою він заявив: переконаний, що має право на будівництво попри все. Ніколаєнко вдався до погроз і хамства. Сказав, що «буде займатися власниками видання» і з’ясовувати, чи вони мобілізовані та заявив про «грантоїдів». 

Також у розмові Ніколаєнко заперечив, що на спірній землі колись були дерева. Втім на Кадастровій карті та на ресурсі Livingatlas вказується, що ще у 2014 році там росли зелені насадження. 

Суди та нові власники

Наразі власники частини з цих ділянок змінилися. Про це трохи згодом. А зараз повернемося до ділянок Ніколаєнка та спроб завадити йому будуватися.

Так, за інформацією з рішення Фортечного райсуду Кропивницького від 10 грудня 2015 року, прокуратура намагалася через суд визнати недійсним рішення міської ради про виділення землі Ніколаєнку.

Зокрема прокурор вказував, що згідно з Генпланом міста та Планом зонування, земля належить до зелених насаджень і вважається рекреаційною. Відтак забудова неможлива. Крім того, у рішенні про виділення землі Ніколаєнку одним із пунктів прописали обґрунтування для подальшого коригування Генплану відповідно до цільового призначення ділянок. Як тоді вказував прокурор у позові, цей пункт взагалі суперечив законодавству, адже міська рада не ухвалювала окремого рішення про коригування Генплану. А просто «зашивати» такий пункт в земельне рішення не можна. 

Проте суд в особі судді Наталії Іванової у підсумку став на бік Ніколаєнка. Суддя у своєму рішенні перелічила низку норм містобудівного і земельного законодавства, суть яких зводилася до того, що в питанні виділення землі управління містобудування й архітектури має керуватися не Генеральним планом міста, а детальним планом території. Оскільки останнього не було, «земля вважалася відкритою і була законно виділена». І попри те, що за Генпланом це зелені насадження, суддя Іванова написала, що територія не вважається рекреаційною.

Окрім цього суддя відхилила позов з підстав пропущення строків давності. Прокуратура апеляцію не подавала, міська рада в судовому процесі активну позицію не виявляла. 

До слова, це не єдині «успіхи» Ніколаєнка у місцевих судах. У 2015 році ексдепутат отримав адмінпротокол за керування напідпитку. Але суд відправив матеріали назад правоохоронцям для доопрацювання. В Реєстрі судових рішень не вдалося знайти інформації про подальший розгляд провадження. У 2017 році Ніколаєнко відбувся штрафом у 51 гривню за хуліганство. Як писали тоді ЗМІ, кропивничанин фотографував знесення дерев біля медзакладу, який ремонтувало ПП «Енерго». Ніколаєнко, який значився головним інженером компанії, напав на чоловіка і вибивав у нього телефон з рук. 

Вже у 2018 році патрульні склали на підприємця адмінпротокол за п’яне керування. Проте суддя Фортечного райсуду Руслан Бурко закрив справу через недоведеність. У 2022 році Ніколаєнко отримав адмінпротоколи за скоєння ДТП і залишення місця події. Суддя Фортечного райсуду Ірина Антипова присудила йому штраф за аварію, а за другим звинуваченням справу закрила. Суддя повірила у пояснення Ніколаєнка, що він не поїхав з місця ДТП, а просто її не помітив. 

А от у 2022 році Ніколаєнко отримав звинувачення у привласненні бюджетних коштів на ремонті міської лікарні. Торік суд взяв справу до розгляду, вироку у ній ще немає.

Та повернемося до історії з землею. Окрім Ніколаєнка прокуратура у 2015 році намагалася відсудити землю й у Наталії Мішиної. Третьою стороною на боці відповідача значилася Алла Побережець, оскільки з 2015 року ділянки перейшли у її власність. 

Людмила Кулінка, суддя Фортечного райсуду Кропивницького також відмовила прокуратурі. Рішення суду майже ідентичне з попереднім. Прокуратура його не оскаржувала, а Кропивницька міська рада клопотала розглядати справу без неї.

На наш запит у міськраді повідомили, що з усього згаданого масиву ділянок за заявами власників видали містобудівні умови й обмеження ще у 2010 році на ділянки з кадастровими номерами 510100000:06:047:0088, котра спершу належала Мішиній, а потім Побережець, та 3510100000:06:047:0090, 3510100000:06:047:0091, що виділялися Ніколаєнку.

Схоже, на основі цих документів у 2019 році на ділянках почалося будівництво. Але через протести громадськості управління Держархбудконтролю тоді вийшло на ділянки з перевірками. 

Як ідеться в ухвалі Кіровоградського окружного адмінсуду від 3 січня 2020 року, управління винесло припис про зупинку будівництва через низку порушень. Зокрема й через те, що декларація про початок будівельних робіт не відповідала виданим містобудівним умовам і обмеженням. На Аллу Побережець, як власницю землі, тоді склали протокол і виписали штраф у понад 100 тисяч гривень. Підприємиця звернулася до суду й в апеляційній інстанції добилася скасування зупинки будівництва і штрафу.

Але чи продовжать вони будівництво на цій землі? Нині згідно з Кадастровою картою частина земельного масиву має нових власників. 

Так, ділянки з кадастровими номерами 3510100000:06:047:0090 і 3510100000:06:047:0091, що свого часу виділялися Віктору Ніколаєнку, належать Анастасії Вадимівні Волкановій. Вочевидь це донька Вадима Волканова, депутата Кіровоградської облради. В системі Youcontrol згадується, що в декларації депутата була інформація про спільне з нею майно. Проте нині декларація вилучена із загального доступу через перебування Волканова у ЗСУ.

Як і Віктор Ніколаєнко Вадим Волканов виходець із «Партії Регіонів». Був співзасновником районної організації партії у місті. До Кіровоградської облради обирався від регіоналів, потім від «Опоблоку» й «ОПЗЖ». У 2020 році став заступником голови Кіровоградської облради.

Ніколаєнко заперечив, що продавав Волкановій землю, детальніше пояснити відмовився. 

«Сусідами» Волканової за даними Кадастрової карти є Дмитро і Марина Мамалат. Їм зараз належать ділянки з кадастровими номерами 3510100000:06:047:0092 і 3510100000:06:047:0093, що були у власності Алли Побережець.

Дмитро Мамалат — агропідприємець, співвласник агрофірми «Ясенівська». У 2015 і 2020 роках обраний депутатом Олександрівської райради від «БПП».

Решта території з цього масиву загальною площею 0,2 га, що розділена на невеликі ділянки, зараз у власності Алли Побережець.   

Бухгалтер Анастасії Волканової, до якої вдалося додзвонитися, сказала, що жінка нині за кордоном, але пообіцяла передати їй запитання. У разі отримання відповідей на них, редакція подасть додаткову інформацію. 

До Дмитра і Марини Мамалат додзвонитися не вдалося, редакція готова надати їм слово.

Чи можна завадити забудові лісопарку?

З цим питанням ми звернулися до Романа Лунгола, головного архітектора Кропивницького, директора департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міськради. Також поспілкувалися з Георгієм Могильним, експертом з питань містобудування, аналітиком громадської ініціативи «Голка».

— Ця земля в основному виділялася у період з 2006 по 2011 роки, — пояснює Роман Лунгол. — На жаль, тоді журналісти не були такі активні, воно просто пройшло через сесію і все, до побачення. Коли зараз власники ділянок звертаються за містобудівними дозволами, я їм відмовляю на підставі невідповідності містобудівній документації (Генплану та Плану зонування — авт.). Але суди все скасовують.

Суд мотивує рішення тим, що оскільки міська рада видала землю з цільовим призначенням під будівництво, то вона не може відмовити у дозволах з підстав того, що за Генпланом і зонуванням, це рекреація. Наприклад, з цих підстав торік таке судове рішення виніс Кіровоградський окружний адмінсуд по одній із ділянок в районі лісопарку. 

— Був випадок, коли на мене прийшло попередження суду за невиконання ухвали й повідомлення про можливу кримінальну відповідальність, — говорить посадовець.

Експерт Георгій Могильний, який багато років адвокатує якісну зміну містобудівного законодавства, пояснює, що роздача землі лісопарку мала сумнівну законність.

— Якщо у Генплані це були зелені насадження загального користування, то очевидно, що землю передали незаконно. Адже цільове призначення обов’язково мало відповідати містобудівній документації. На підставі цієї невідповідності управління архітектури повинне відмовити у наданні містобудівних умов і обмежень, — каже експерт.

Він визнає, що подальші з’ясування переходять у судову площину. Тонкощі судових позовів — широке поле для корупції, вважає фахівець.

— Звісно, важливо з яким обґрунтуванням чиновники пишуть ці відмови. Якщо згадаєте розслідування із земельними махінаціями у Києві, називали такі схеми, коли чиновники погоджували тексти відмов із забудовником, прописували некоректні формулювання. Надалі це давало судам підстави зобов’язувати управління видавати дозволи. Відтак чиновники могли зняти із себе відповідальність і сказати, що це суди корумповані, — переконаний експерт.

Також за його словами не рідко програш у суді зумовлений низькою вмотивованістю й компетенцією рядового чиновника, що представляє місто у суді. Натомість забудовники, які вкладаються в ділянку, мають якісний юридичний супровід. Відтак, каже експерт, важливо, аби подібні суди були на контролі громадськості й ЗМІ.

За словами Могильного, за активної позиції влади, подібні судові рішення можна оскаржити у Верховному Суді. Проте головний архітектор Кропивницького твердить: навіть в касації зробити нічого не вдається. Мовляв, місцеві суди посилаються на рішення Верховного Суду, зобов’язуючи його видавати містобудівні умови й обмеження нинішнім власникам ділянок.

Але як пояснює експерт Могильний, кожне рішення має свої нюанси. Тож стверджувати про єдину практику не варто. І дійсно, існують рішення Верховного Суду, які підтверджують, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Так, у постанові від 2023 року Верховний суд вказує, що наміри забудови мають відповідати Генплану, або детальному плану території, якщо такий є. 

«Містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту й іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні й забудові територій», — зазначив суд. 

Своєю чергою головний архітектор Кропивницького розводить руками: нічого зробити із розданими ділянками не може. Тим паче коли є добросовісний набувач, який купив землю на вторинному ринку.

— Це власність цих людей. Забудьмо про ці сосни, вони вже не наші. Я кажу дуже радикально, але як є. Допустимо, власник завтра почне видалення зелених насаджень, то ніхто йому це не заборонить. Адже це приватна власність, — не приховує Роман Лунгол.

Натомість Георгій Могильний іншої думки про права так званого добросовісного вигодонабувача.

— Якщо хтось новий купив спірну ділянку, це його проблеми, — каже експерт. — Тому що він мав знати, що там будувати не можна. Оскільки за законодавством є функціональне призначення. Він мав це враховувати.

Окрім цього, за словами експерта, коли формувалася містобудівна документація, а саме План зонування, власники ділянок мали подавати свої пропозиції та зауваження. Оскільки їх не було, це може бути аргументом для судів щодо відмов їм у наданні будівельних дозволів.

Сплив строків давності — одна з підстав, чому суди у Кропивницькому відмовили скасувати скандальні рішення щодо землі Ніколаєнка та Побережець. Це ще одна земельна схема, переконаний експерт.

— Розумні аферисти, які зазвичай пов’язані з владою, відразу, коли отримують ділянку, можуть навіть самостійно звернутися до прокуратури. І поки слідство триває, спливають строки давності. Це один з найбільш «надійних» способів захистити такі оборудки, — говорить Георгій Могильний.

На питання, чи може Роман Лунгол як головний архітектор убезпечити лісопарк від забудови, він пояснює: робить, що може. Зокрема тим ділянкам лісопарку, які свого часу не встигли «нарізати», присвоїли кадастрові номери із зазначенням рекреаційного призначення і передали на баланс комунального підприємства. Здебільшого мова про землі праворуч вулиці Холодноярської. 

Що ж до лісу навпроти, який визнаний природно-заповідним фондом, ситуація складніша. Оскільки рішенням облради площа фонду має становити 30 гектарів. Але частина землі вже у приватній власності.  

— Я збирав тут нараду. Департамент екології, керівників департаменту, наших балансоутримувачів. Ми сиділи, думали, нічого не придумали, — констатує посадовець.

Частині лісу з ПЗФ площею 14 гектарів, яка ще не роздана, присвоїли кадастровий номер з відповідним зонуванням. Це, за словами Романа Лунгола, стовідсотково убезпечить територію від роздачі. Але що робитиме із вже поділеними ділянками ПЗФ, він відповіді не має. Каже, що на Кадастровій карті зараз навіть не видно усі роздані ділянки, а їх ще чимало серед лісу. Мовляв, там у людей держакти на право власності. 

Активіст Максим Сінченко, який відстежував історію дерибану лісопарку, говорить, що причиною подібних скандальних рішень є колективна безвідповідальність.

— Багато рішень, які ухвалюються міськрадою, стають можливими через колегіальне голосування, коли по-суті, немає конкретного винного. Особливо це помітно у подібних випадках, де йдеться про кругову поруку, — каже активіст.

Також Сінченко підкреслює — нещодавнє рішення міськради почати виділення землі під електропідстанцію в лісопарку, це очевидне потурання майбутній забудові. Він погоджується з Георгієм Могильним — увага громадськості й медіа може завадити спірним рішенням влади. 

У прокуратурі Кіровоградської області на запит редакції повідомили, що у провадженні слідчого відділу Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, за процесуального керівництва Кропивницької окружної прокуратури перебуває кримінальне провадження № 42021122010000093 від 6 серпня 2021 року. Його розпочали за ознаками кримінального правопорушення щодо зловживання владою. 

— Предметом розслідування є факти незаконного виділення земельних ділянок у межах ландшафтного заказника «Зелений сосновий масив в районі вулиці Лісопаркова» та ще двох територій природно-заповідного фонду місцевого значення, — вказали у прокуратурі. 

Жодної судової ухвали за цим номером провадження у Реєстрі судових рішень знайти не вдалося.

У підсумку бачимо, що свого часу тодішня влада роздала землі лісопарку під забудову. Попри рекреаційний статус зеленої зони там почалося будівництво. Нинішня влада декларує, що хоче зберегти лісонасадження і частково виконує обіцянку. Проте водночас приймає сприятливі рішення для забудовника, фірма якого до того ж є її «улюбленим» підрядником. Правоохоронці також реагують аби як: програшний позов навіть не оскаржували, нікого з посадовців, причетних до роздачі землі парку не притягнули до відповідальності. Те, чим завершиться спроба забудови цих ділянок, схоже, буде «дорожною картою» для решти власників рекреаційної землі. 

Анастасія Зубова

Матеріал підготовлено в рамках трирічного проєкту “Посилення громадського контролю в Україні (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine)”, що реалізується Інститутом розвитку регіональної преси в партнерстві з IWPR за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва NORAD