Чому нам досі «какая разніца»: в Кропивницькому провела лекцію культурна блогерка Софія Безверха

Про це повідомляє кореспондентка «Гречки».

Софія Безверха — культурна блогерка, «амбасадорка всього українського», на її Instagram-сторінці krapka.krapka понад 226 тисяч підписників, активно дівчина розвиває й свою TikTok-сторінку. 

«Тема, на яку ми говоритимемо, дуже актуальна зараз, особливо в зросійщених містах, як мій Кременчук, чи Кропивницький. Адже попри те, що ми живемо на території колишньої Гетьманщини, а говірка наших земель стала основою української літературної мови, більшості жителів нині “какая разніца”», — озвучила свою думку на початку лекції Софія Безверха.

Протягом усієї зустрічі блогерка говорила про історію українського лінгвоциду, про 400 років знищення нашої мови та нас як окремого народу.

Довідково: Лінгвоцид — цілеспрямоване нищення мови як визначальної ознаки етносу — народності, нації. 

«Попри всі заборони, геноциди, переселення, українська мова вижила. Це насправді величезна перемога тих людей, які ціною власного життя, нерідко власної свободи, змогли зберегти своє», — каже вона.

Софія Безверха говорить, що для неї важливо говорити про захист української мови, адже постійно збурюються скандали в різних містах, коли люди активно відстоюють російську культуру.

Зросійщене дитинство

Блогерка наголошує, що вона теж колись була досить зросійщена, адже жила в Кременчуку. 

«Я пам’ятаю своє дитинство, коли я дивилася телевізор, і там були оці всі “кадети”, “папині дочки”, “ранетки”. Це була та культура, якою я жила. Тоді не розуміла різниці між народами, попри те, що в мене в паспорті написано “українка”, а мої батьки завжди говорили вдома українською», — зауважує Софія Безверха.

Дівчина говорить, що вдячна батькам за виховання українською, адже завдяки цьому вона змогла відкинути російську культури та стати тією людиною, якою є нині.

«І мені дуже прикро усвідомлювати, що дуже багато людей по всій Україні пережили та переживають далі такий досвід. Тому я за те, щоб освічуватись, навчатися, пізнавати свою. Бо ми не можемо викинути той досвід, в якому були ми, наші батьки, баби, діди», — наголошує вона.

Як знищували українську ідентичність

За словами Софії Безверхої, ми можемо лише усвідомити історію наших предків, яких усіма способами повертали в бік російської імперії, морально та фізично знищували.

За її словами, 134 заборони української мови у часи імперій підготували підґрунтя для того, щоб люди «добровільно» ставали ментально росіянами.

Після цього, у часи радянської імперії, українців знищили та спробували підкорити штучними Голодоморами. Найвідоміший нам — це 1932-1933 років. Проте також були голодомори 1921-1923 та 1946-1947 років. 

«Уявіть, весна 1932 року, коли була найбільша смертність. У людей забрали всю їжу, після зими знесилених селян виганяли в колгоспи. Їм давали тарілку баланди — ложка борошна розмішаного у воді. І люди падали від знесилення на тому полі. А їх змушували далі йти», — розповідає Софія Безверха.

Окрім Голодоморів на знищення українців як народу не лише фізично, а й ментально повпливали й вивезення в глиб росії, коли багато хто загинув по дорозі. 

Ще одним злочином імперії стало знищення культурних діячів.

«Миколу Куліша (режисер, драматург) розстріляли поруч із Лесом Курбасом (актор, режисер). Їх не вбили однією кулею, це вже спростували давно. Втім Куліш був 177-й згідно з розстрільними списками, а Лесь Курбас — 178-й. Це був 1937 рік, осінь. Так святкували 20-річчя Жовтневої Революції», — каже Софія Безверха.

Від жорстокості імперій у людей зʼявлявся страх. І вони заради власної безпеки змушені були ставати непомітними, підкорюватися та за мізерну їжу йти працювати в колгоспах.

Травми поколінь, які нам дісталися від імперій

Софія Безверха говорить, усі ці травми, завдані кожному з поколінь, впливають на нас і нині.

Вона зауважує, що однією із травм є «специфічна» любов наших бабусь та звичка нікому не показувати свій достаток і говорити про свою плани.

«Єдиний спосіб бабусь показати, що вони нас  люблять, — це дати їсти. В багатьох ще досі залишилася думка, що не можна висовуватися, говорити свою думку, показувати, що в тебе є якісь гроші. Це ще в нас від розкуркулення», — розповіла жінка.

Ще один наслідок — це Стокгольмський синдром. 

Довідково:

Стокгольмський синдром — це психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив’язаністю жертви до кривдника.

«Багато тих, хто пережив Голодомор, у своїх спогадах, у свідченнях кажуть: “От, якби Сталін знав, що відбувається, він би навів порядок”. Тобто ці люди, яких цей режим, Сталін, московити заморили голодом, змусили боятися не лише сусідів, а й родичів, вони не розуміли, хто це зробив з ними», — зазначає Софія Безверха.

Найболючішим наслідком репресій, винищень, голодів стало зникнення людей-носіїв української мови, ідентичності, традицій. 

«Їх знищили, і набагато менше залишилося українців з діда-прадіда. А ті, хто дивом вижив, були максимально знесилені, намагалися врятувати себе — змінювали прізвище, відрікалися від минулого, намагалися стати росіянами, тобто тими, кого не чіпають, хто завжди правий», — розповіла культурна блогерка.

Лекція тривала півтори години. Наприкінці кропивничани мали змогу поставити Софії Безверхій питання чи поділитися своїми думками.

Нагадаємо, до Кропивницького 10 травня завітала психологиня, експертка з сексуальної освіти та авторка блогу «У трусах» Анастасія Забела. Кропивничани мали змогу послухати безкоштовну лекцію про сексуальне здоров’я у креативному просторі KOWO.