Не лише ліки та скальпель: як фізична терапія допомагає онкоодужуючим і не тільки

Від реабілітації пацієнток після мастектомії до ширшої допомоги

Пацієнтки після видалення молочної залози (мастектомії) були першою цільовою категорією центру, коли його створили у 2012 році. 

“Тоді займатись додатковою реабілітацією пацієнток мамологічного відділення запропонувала Людмила Шубіна, підприємство якої виготовляє протези для жінок та компресійні рукави, які гарантує держава”, — розказує про історію закладу Інна Нагорна, завідувачка відділення реабілітації та фізичний терапевт.

Річ у тому, що після операції жінки можуть зіштовхнутись зі змін у роботі організму, які допомагає коригувати фізична терапія.

Наприклад, пацієнтка може зіштовхнутись із лімфедемою — порушенням лімфотоку з оперованого боку, а як наслідок набряки руки, оскільки видалили багато лімфатичних вузлів. З такими наслідками стикаються близько 30% пацієнток і проявитись цей стан може як одразу, так і за кілька років після операції. 

Загоєння рубців після операції без належної терапії може викликати обмежену рухомість плеча, а також хронічний біль.

Через дисбаланс м’язів може виникнути викривлення хребта у грудному відділі, а отже порушення постави.

Можливі ускладнення з боку дихальної системи, оскільки через біль пацієнткам важко вдихнути на повні груди.

Проте різного роду терапія необхідна та іншим пацієнтам онкоцентру, тому поступово напрям реабілітації розширили й створили окреме відділення.

Рука боліла ще до діагнозу

“Вона була мені та реабілітологом, і психотерапевтом, і просто цікавим співрозмовником”,  — каже колишня пацієнтка онкоцентру Наталя про свою фізичну терапевтку Інну Нагорну.

У Наталі дуже боліла рука.  Вже згодом виявилось, що болить зі сторони хворої молочної залози.

“Перший раз я потрапила в реабілітаційний центр, коли проходила хімієтерапія. Я дізналася з соціальних мереж про існування реабілітаційного центру і тому попросила направлення у свого хімієтерапевта. Хотіла навчитися вправам та самостійно їх виконувати надалі”, — каже Наталя.

На першому занятті її вразило все: від красивого приміщення до ставлення до неї.

“Я очікувала побачити щось схоже на кабінети реабілітації в державних поліклініках. Ці старезні апарати, УВЧ і тому подібне. А тут я потрапила в сучасне відділення з гарним ремонтом, стильно підібраним оздобленням і, головне, з доброзичливим ставленням медичних працівників”, — згадує вона.

Спочатку жінку оглянули, зробили заміри хворої й здорової руки з записом до спеціального журналу. При раку молочної залози часто виникає лімфостаз руки, тому необхідно приділяти цьому увагу. 

Потім був огляд реабілітологом. 

“Інна Олександрівна довго мене «тестувала», перевірила все, від положення стоп, постави, тонусу мʼязів до маківки голови. Це у нас зайняло тривалий час і я дізналася, що просто вправи на розробку руки нічого не дадуть. Це комплексна робота, яка включає діафрагмальне дихання, правильне положення тіла і голови та ще багато нюансів, які ми поступово вивчали. Крок за кроком ми почали відновлення, розуміючи, що попереду ще операція на молочній залозі, яка може погіршити стан руки. Тому ми зробили все, щоб мінімізувати це. Пройдено довгий і складний шлях. Роботу руки ми відновили”, — каже Наталя.

Зараз жінка продовжую відновлення, хоч і закінчила активне лікування. 

“Річ у тім, що лікування дає багато побічок. Зокрема, антигормональна терапія, яка призначається на 5-10 років, дуже впливає на кістки та суглоби”, — пояснює вона.

Чому фізична реабілітація важлива

За словами фізичної терапевтки, за дослідженнями вчених із США, рівень фізичної підготовки пацієнта до початку лікування допомагає легше перенести втручання – чи то операція, чи хіміо- або променева терапія.

“Тобто якщо в тебе вищий рівень витривалості, втручання, хоч і різко знижує її, все ж дає змогу швидше поновитись.  Коли ж рівень був низький і падає ще нижче рівня, надзвичайно складно повернутись на той на рівень, який був до лікування.  Якість життя падає суттєво, рівень самостійності, самообслуговування сходить на нуль. Для людини це не життя. Наше завдання допомогти пацієнту повернутись до максимально можливого функціонального стану,” — пояснює Інна.

Реабілітація має біопсихосоціальну модель – поєднує роботу над функціональним станом тіла, сприйняттям хвороби та своєї якості життя, і повернення до соціального життя.

Зазвичай пацієнти стаціонару потрапляють на реабілітацію за направленням онколога. Починається реабілітація на гострому періоді захворювання.

“Пацієнти зазвичай скаржаться на побічні ефекти лікування. Більшість приходить зі скаргами на втому, порушення чутливості, больові синдроми на фоні невропатії”,— пояснює реабілітологиня. 

Чи прийде пацієнт на реабілітацію багато вчора залежить від того, як її мотивує лікар, родина. Наступним важливим чинником є те, що їх відділення відрізняється, від загального “лікарняного” стилю. 

Інна каже, пацієнти називають відділення “санаторієм”: бо тут гарно, приємно пахне, музика.

“У лікарні знаходиться не надто радісно в принципі, коли там уколи, крапельниці. Тут в нас такий шматочок звичайного життя”, — пояснює вона.

Пацієнти повертаються, бо бачать ефект —наприклад, зменшення болю чи збільшення рухливості суглоба.

Окрім фізичної реабілітації, яка має допомогти пацієнту адаптуватись до нового стану є, тут працює і психолог. Саме він допомагає скептикам не здаватись, а боротись за своє відновлення.

“Є пацієнти, які приходять зі стомою і кажуть: “Вона ( стома – авт.) мені заважає, я не можу город сапати. Що можна зробити”, — каже Інна. 

 Також у відділення працює логопед, який допомагає відновити мовлення людям, які пережили операцію на зв’язках або гортані, та ерготерапевт — спеціаліст, який допомагає пристосуватись до нових умов бути самозарадним тим пацієнтам, які втратили певні життєві навички, наприклад, рухливість.

“Я не можу сказати, що після занять вони можуть більше, аніж могли до операції.  Дійсно рівень витривалості дуже знижується.  Але вони відновлюються до того стану, щоб повернутися додому, могти робити те саме, що вони робили. Людині дуже важливо повернувся у своє середовище і відстояти свою самостійність,” — пояснює очільниця відділення.

Один діагноз — різні проблеми

У відділенні є внутрішні протоколи ведення пацієнтів.

Спочатку з пацієнтом працюють індивідуально, тестують. Далі продовжують або індивідуальні, або групові заняття. У групі займаються мамологічні пацієнтки раннього післяопераційного періоду, адже вони переважно мають однаковий стан та потреби та їм цікавіше займатись в гурті.

Але загалом потреби можуть значно різнитись. Наприклад, після хірургічних втручань у всіх є схожі скарги. Проте,  коли пацієнт уже на довготривалому чи після гострому періоді реабілітації в нього можуть бути скарги, що не стосуються безпосередньо втручання. 

“Комусь прооперували пряму кишку з контролем випорожнення не все нормально. А в іншого після такої ж операції з цим все зовсім нормально, але болить шия, чи нога, він страждає від головного болю. Так залежно від скарг від стану пацієнта ми працюємо”, — каже Інна.

За допомогою чого проводять реабілітацію?

Гімнастичні стрічки, палички, фітболи, спеціальні подушечки – все це в арсеналі відділення.

У 2023 році для реабілітації пацієнтів придбали сучасне обладнання для нейром’язової активації (neurac-терапії), яка затверджена міжнародними клінічними протоколами.

Завдяки ньому пацієнтів вчать відновлювати правильну модель руху шляхом інтенсивної стимуляції нервової системи. 

Завдяки цьому активують роботу глибоких м’язів, зменшують біль, прискорюють заживлення м’язів, відновлюють пошкоджені функції рухового апарату.

Така терапія рекомендована для пацієнтів 

• з  гострими чи хронічними болями в спині
• з нестабільністю поперекового та шийного відділів хребта
• з хронічними болями в суглобах
• на функціональному етапі реабілітації для відновлення балансу та відчуття положення суглоба
• після інсульту

***

З 2024 року відділення уклало договір на пакет послуг із національною службою здоров’я, у напрямку амбулаторної реабілітації та можуть приймати пацієнтів за направленням сімейного чи лікуючого лікаря і не обов’язково ті, хто має діагнози не пов’язані з онкологією.

“Безліч пацієнтів, які звертаються вже не в період, коли лежать в лікарні, а  потребують функціонального відновлення, психологічної підтримки. Уже зараз можемо ці всі послуги надавати на державному рівні з повним урахуванням потреби кожного пацієнта”, — каже очільниця відділення.

Звичайно, багато пацієнтів онкоцентру, які потребують реабілітації не можуть залишатись у Кропивницькому для щоденних процедур, а повертаються додому. Проте упродовж реабілітації вони усвідомлюють – вправи, це те, що їм потрібно для нормального життя. Тому, щоб допомогти їм створили телеграм-канал, де пацієнти можуть отримати поради, а в майбутньому планують записувати відеозаняття. Щоправда, нині думають, як впровадити це коректно, адже саме в реабілітації важливо, щоб фізичний терапевт слідкує чи вправу виконують правильно.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.