Перша кропивницька дронарня: чому за квадрокоптерами та «дронознавством» майбутнє

Справиться навіть дитина: як дітей навчають керувати квадрокоптерами

«А тут навчають літати на дронах», — питає жінка, яка прийшла разом із 9-річним сином Данею до «Простору хоробрих». Про навчання прочитав десь в мережі її чоловік, військовий, який служить нині на Донецькому напрямку і запропонував відвести туди сина. 

Тут заняття у «дронарні» чекають п’ятеро підлітків. Грають у настолки, спілкуються і чекають ментора. 

«Агов, хлопці, здається ви забули наше правило — тут спілкуються українською», — гукає їм Яна Пшеніцина, засновниця простору.

Помічаючи новачка підходять до нього знайомитись, пропонують ознайомитись із плакатами на стінах, що розповідають про будову дронів і садять за комп’ютер. Навчання починається із комп’ютерного симулятора.

«У нас на виробництві є людина досвідчена, він цікаво може розповідати, показати, як працює симулятор. Але є і діти, які безпосередньо беруть на себе ініціативу: вони готові навіть поділитися своїм досвідом і навчити інших дітей.Тобто дитина бачить, якщо в нього вийшло, то і в мене має вийти», — розповідає Владислав Міщенко, один із ініціаторів подібних навчань і  директор підприємства, яке виготовляє дрони.

Не бізнес, а відповідальність перед державою

До повномасштабного вторгнення квадрокоптери для більшості українців були або інструментом для відеозйомки, або китайською забавкою для дітей. 

Коли у 2021 році «Нова пошта» доставила посилку вагою два кілограми зі Києва до Львова українським дроном. Тоді це виглядало як екзотика, але підприємство заявило, що планує зробити подібну доставку масовою у 2022 році.

Повномасштабне вторгнення завадило планам, водночас війна змусила наростити виробництво безпілотників у сто разів за останній рік.

«В принципі створити дрон вже на сьогодні можуть багато людей, але той, який треба, який полетить і буде працювати, можуть не всі», — каже Анатолій Кукла, засновник кропивницького підприємства «ФЛАЙ-КРОП», яке виробляє FPV-дрони. 

Підприємство у кінці минулого року заснувала група однодумців, які кілька років волонтерили на користь армії. Кажуть, вирішили почати підприємство після кличу Президента і заклик створювати «народний дрон» від Міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Тоді він закликав пройти онлайн-курс про збирання дронів вдома і таким чином допомагати війську.

«Збирати дрон на кухні, мені здається, не зовсім правильно, бо людина зробила,але вона може без умислу зробити його так, що в певний момент цей дрон буде шкодити. Наприклад, коли хлопець вийде на бойове завдання, цей дрон просто не злетить. Я бажаю, що народний дрон, це був як меседж для українців об’єднуватися, самоорганізовуватися, власне це ми й зробили», — каже Анатолій про те, як вирішили створити своє підприємство.

Зараз – це виробництво дронів і деталей до них, на якому працює дванадцять людей, і щомісяця виробляють близько півтисячі дронів.

«Це більше не бізнес, це більше бажання перемогти ворога», —  говорить засновник.

Кажуть, це було спонтанне рішення однодумців. Спільно вклали власні кошти, почали роботу, а вже після того створили офіційне підприємство, зареєструвались як ТОВ.

«Ми довго вагалися, чи зможемо відповідати державним вимогам щодо виробництва дронів», —  розповідає Анатолій. 

Випробування потрібні, щоб показати відповідність заявлених характеристик дронів. Адже багато хто заявляє, дальність польоту, навантаження, тактико-технічні умови, які не відповідають дійсності.

До того у мирних умовах та умовах полігону дрон може показати себе по різному. Одна їх дрони успішно пройшли низку випробувань на відповідність на полігоні, отримали сертифікацію Міноборони.

Попри це виробництво не є серійним, це своєрідне виконання індивідуальних замовлень для кожного підрозділу і конкретних бойових задач.

«Спілкуючись з хлопцями, які безпосередньо використовують ці дрони в бойових умовах,ми намагались прислухатися до кожного, і зробити саме те, що бажає цей військовий. На якій частоті він має літати? Яка камера повинна стояти? Який розмір цього дрону? Це буде одноразовий «камікадзе», за який полетить безповоротно, чи це буде дрон зі скидом», — пояснює Анатолій — «Комусь потрібна карбонова рама, комусь — текстоліт. Комусь треба на більшу раму поставити менші пропелери, щоб він тихіше летів».

Співпраця замість конкуренції 

«Ми орієнтуємось на японську модель управління.У нас немає авторитарного керівництва, стараємося почути кожного працівника. Ми завжди відкриті, в кого який винахід чи нереалізовані ідеї», — каже Владислав Міщенко, директор «ФЛАЙ-КРОП».

Працівники є однодумцями і прийшли в цю роботу з великим інтересом.

«Хтось зацікавлений, хтось раніше ходив в дитячий гурток, збирав літачки, інший паяв, ремонтував техніку», — розповідає про працівників Владислав.

На самому виробництві органічно виник розподіл на творчих працівників та тих, хто якісно і ретельно виконує інструкції.

«Він не може масово зробити 30 дронів, сісти й склепати, бо в нього постійно якісь думки, він щось хоче постійно удосконалювати та він менше зробить дронів.А є людина, яка сяде і вона буде виконувати все те, що в нього написано по інструкції. Ми кажемо, що тут сам колектив багатогранний і цікавий, до кожного, треба знайти свій підхід», — пояснює він.

Керівнику підприємства доводиться водночас заглиблюватися у виробничий процес, і поїхати на полігон, і провести зустрічі, і не пропустити деякий семінар чи вебінар.

Анатолій Кукла переконує, конкуренції серед виробників дронів немає, бо нині попит перевищує пропозицію. Навпаки, виробники об’єднуються у спільноти й діляться між собою розробками.

«Це постійний процес удосконалення, співробітництво з іншими виробниками. Які новації впроваджуються, військові дають нам вже нові запити на ці дрони», — каже Анатолій.

За словами Анатолія Кукли, для запуску свого підприємства вони свідомо не залучали державного фінансування. Проте, ті, хто має потенціал і потребує підтримки для того, щоб запустити роботу можуть претендувати на грант розміром до 8 мільйонів гривень за програмою “Єробота”. Подати заявку на отримання гранту можна на порталі «Дія».

Менше китайських деталей

«Ми готуємо базу українських виробників компонентів, щоб виробники FPV-дронів мали можливість скласти продукт з якомога меншою кількістю китайських деталей. Державні замовники віддають пріоритет дронам з більшою кількістю українських компонентів. Наразі ця практика не закріплена на рівні нормативних документів, але до цього йде», – сказала в інтервʼю «Економічній правді» заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості Ганна Гвоздяр. 

Як і більшість виробників українських дронів кропивничанам доводилось замовляти деталі в Китаї, але ставлять за мету мінімально залежати від них, тож шукають українських виробників.

«Якщо раніше ми деякі запчастини закуповували, зараз ми їх виготовляємо вже самі. Тому у нас виходить дрон майже на 100% вітчизняного виробництва, хоча деякі комплектуючі ще купуємо, поки що у Китаї», — каже Анатолій Кукла.

Наразі вже ведуть перемовини з українськими виробниками політних контролерів, камер, передавачі частот і пропелери. Самі виготовляють рами.

«Рама ту, яку ми зробили, вона схожа з китайськими й з іншими. Але є деякий нюанс, вона більш стійка, вона трошки важча, але більш стійка, це як варіант. Вона покращена, вона більш пристосована для бою. Якщо китайська рама – це спортивний виріб, то ця рама посилена для того, щоб уже нести корисне навантаження.» — каже Анатолій.

Кажуть, поки немає замінників лише китайським двигунам, а інші деталі доводиться імпортувати, бо українські виробники роблять якісне, але поки не мають достатніх потужностей.

«Політний стек 50 на 50 використовується китайського й українського виробника, через те, що немає налагодженого масового постачання українського виробництва. Знайшли підприємство, яке так само виробляє в нас відеокамери, але в них потужності, вони ще також на апробації», — каже засновник підприємства.

Дронознавство у школах

Але дрон без пілота — ніщо. Навчання пілотів – це також нагальна потреба цієї війни. В лютому навіть створили окремий і наймолодший рід військ — Сили безпілотних систем.

Пропонують долучатись і цивільним дівчатам після спецнавчання. 

«Підготовка пілотів, навіть гуртки, симулятори, як тут у дронарні й таке інше – все актуально, щоб люди навчались. І малі дорослі приходили та пробували себе. Війна триває», — каже Анатолій Кукла.

З 1 вересня 2024 в усіх українських школах мають запровадити оновлений курс «Захист України». Серед іншого окремий модуль там буде присвячений навичкам управління БпЛА. 

Також Олександрійський професійний аграрний ліцей потрапив до переліку 7 закладів профтехосвіти країни, де керування цивільними дронами вивчатимуть як окрему спеціальність. Цей курс складатиметься з 60 годин і пройти його за гроші можуть не лише студенти, а і будь-хто охочий.

У цьому закладі, а також Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї для студентів також є гурток операторів дрона, де можна навчитись основ аеродинаміки, радіозв’язку, топографії та навігації.

З такими знаннями можна буде згодом вміти керувати дроном, а й піти в науку. 

«Готові забирати собі випускників таких шкіл в НАУ. Коли ти вже літаєш на дроні, то логічно далі вчитися проєктувати дрони, електроніку, системи зв‘язку до них тощо», — написала тоді у своєму Фейсбуці керівниця Національної академії наук Ксенія Семенова.

Яке майбутнє у дронів

«Думаю, що дронарня ще себе не розкрила в повну силу. Зараз літо, зараз група лише формується і їх завдання налітати певну кількість годин на симуляторі», — каже Владиславу Міщенко і додає, що надалі дітей, які активно навчатимуться планують залучати й до справжніх польотів на дронах, на полігоні.

Він переконаний — за дронами майбутнє і щоб був розвиток необхідно, щоб держава, сприяла розвитку дитячих гуртків, які б вчили інженерії, конструюванню і моделюванню.

«На сьогодні є ціле покоління 30-40 років, які дуже мало розбираються в цьому. Які не знають як користуватись паяльником», — каже Владислав, — «Дітям треба давати можливість при школах чи гуртках, щоб вчилися паяти, зварювати, вчитись літати.»

Працівники їх підприємства водночас постійно експериментують над новими технологіями, які допомагатимуть Україні після перемоги.

 «Хлопці там збирали для себе, пробували, і водні дрони, але вони не призначені для воєнних цілей, а для рибалки. У вільний час роблять і наземні дрони, що згодом зможуть замінити людину і зберегти життя під час розмінування, евакуації чи підвозу провізії. Ми все одно дивимося більш мирне застосування дронів.Нам би хотілося, щоб вони використовувалися в аграрному секторі, і як вид спорту. Просто наразі його використовують у військових цілях», — каже Владислав.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.