Стати наставником для вихованців інтернатів: чому це потрібно дітям і громаді
В Україні вже протягом 15 років впроваджують наставництво як вид допомоги адаптації для дітей, які виховуються в інтернатах. Пояснюємо, чому це важливо, як стати наставником чи наставницею на Кіровоградщині та які обовʼязки й права при цьому передбачені законом.
Що таке наставництво
Наставництво – це надання дитині, яка проживає в інтернаті чи іншому інституційному закладі, підтримки і допомоги у підготовці до самостійного життя, розвитку соціальних навичок тощо. Наставник — це відповідальний дорослий, який спілкується з підлітком, налагоджує з ним контакт. З яким той може порадитися, наприклад, щодо вибору професії або інших особистих питань, які його турбують і які зазвичай обговорюють в родинах.
Наставництво діє в Україні вже понад 15 років. Про це під час брифінгу у Кропивницькому повідомив президент Асоціації наставництва для дітей та молоді Павло Шульга, передає кореспондентка «Гречки».
«З різних зрозумілих причин зазвичай усиновлюють маленьких дітей. А якщо дитина віком від 10 до 18 років, то шансів значно менше. Тому ми хочемо підтримати цих дітей через опцію наставництва. Щоб діти мали дорослого друга і увійшли в самостійне життя соціалізованими», — сказав він.
Павло Шульга пояснив, що діти, які виховуються в родинах, бачать приклад соціалізації, вчаться обслуговувати себе, бути самостійними. В інституціях такого прикладу немає, і дітей по досягненню 18-річчя йдуть в самостійне життя, не маючи про нього насправді уявлення.
За озвученою президентом Асоціації статистикою, 60-70% підлітків, які виховувалися в інтернатах, потім мають конфлікт із законом і потрапляють і місця несвободи.
При цьому не поодинокі випадки, коли вони віддають своїх дітей в інтернати.
Присутність дорослого, якому можна довіряти, значно покращує соціальні навички.
Що робить наставниця: досвід кропивничанки
Перед тим, як стати наставником для дитини з інтернату, кандидат має пройти відповідні навчання і отримати позитивний висновок тренерів.
Таке навчання у 2019 році пройшла кропивничанка Зоя Лебідь. При цьому досвід, які отримують учасники навчань, є справді практичним і корисним загалом у житті.
«Це лише практичні вправи, ніякої “води”. Нас вчили, як діяти в тій чи іншій ситуації, що робити, якщо тобою намагаються зманіпулювати, пояснювали, чому діти в складних ситуаціях поводяться так. Тож я не боюся підійти на вулиці до групи підлітків, зробити зауваження чи запитати щось — я знаю, як з ними поводитися», — розповіла вона «Гречці».
По успішному завершенню навчань у 2019 році вона стала наставницею підлітка Дмитра. Зазначає, що тут важлива і самодисципліна, адже саме системні зустрічі допомагають дитині відчути, що вона не одиниця в інституційній системі виховання, а особистість, яка може самостійно обирати свій шлях. За словами Зої Лебідь, відчуття власної значущості є одним з кроків для подальшої самореалізації дітей.
«Для людини, яка виховувалася в родині, нормальним є відчувати свою особливість, індивідуальність. За підтримки близьких визначитися, чим вона хоче займатися, яку професію обере. Інституції не дають такої підтримки, але її може дати наставник. І повірте, багато що означає для дитини в інтернаті сказати “до мене прийшли”. Не до всіх, не до когось іншого, а саме до неї», — пояснила вона.
В Україні є різні форми сімейного виховання — усиновлення, опікунство, патронатні сімʼї. Водночас наставництво — це спосіб підтримати дітей, позбавлених батьківського піклування, без опіки над ними.
«Це чудовий варіант для тих, хто хоче допомогти дітям, позбавленим батьківського піклування, але не готовий брати на себе опіку, не має матеріальної спроможності утримувати дитину. Це всього декілька годин на тиждень, але вони важливі», — додала Зоя Лебідь.
На запитання, що її спонукало стати наставницею, кропивничанка пояснила, що вважає це своїм вкладом у майбутнє громади.
«Я вважаю, що якщо у складний момент дитина отримає підтримку наставника, це буде підґрунтям для її майбутніх досягнень. Адже ми всі зацікавлені, щоб наступне покоління знаходило місце у соціумі, досягало успіху, були соціально активними і відповідальними», — зазначила вона.
Зоя Лебідь пояснила, що під час епідемії ковіду інституції закрили для відвідувачів, тому наставництво на Кіровоградщині призупинилося. Потім на початку повномасштабної війни дітей з інтернатів тимчасово евакуювали до інших країн. Наразі цих дітей повертають назад до України, тож наставництво стає знову актуальним.
Хто може стати наставником для дитини
В Україні наставником чи наставницею може будь-яка дієздатна людина віком від 18 років, яка не має судимостей, не була позбавлена батьківських прав, не перебуває на обліку у психоневрологічному чи наркологічному диспансері тощо. З повним переліком вимог можна ознайомитися в урядовому Положенні про наставництво.
Це розповіла під час брифінгу у Кропивницькому національна тренерка з індивідуальних форм наставництва для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Олена Шульга.
«Це не якась суперлюдина, яка є ідеальним прикладом або фахівцем високого класу та вирішить всі питання дитини. Ми говоримо про те, що дитині потрібен надійний дорослий, який приходитиме стабільно», — підкреслила вона.
Тренерка уточнила, що наставник чи наставниця не мають якогось першочергового права на усиновлення.
Павло Шульга уточнив, що їм закидали сумніви, чи не спробують через наставництво отримати доступ до вразливих дітей дорослі з і злочинними намірами.
«Тренери мають навички, і під час навчань визначають, які з кандидатів можуть становити небезпеку, і відсіюють їх», — запевнив він.
Якщо кандидат чи кандидатка отримують позитивний висновок після тренінгів, то вже можуть бути наставниками. Проте кому саме — вирішує спеціальна комісія.
До складу комісії входять представники соцслужби, закладу інтернатного типу та тренери. Вони визначають, який наставник чи наставниця для якої дитини краще підійде, у чому зможе допомогти.
«Після у дібраних наставників і підопічних протягом трьох місяців триває знайомство, встановлення контакту. І якщо дитина погоджується на цього саме наставника, то з ним заклад і соцслужба підписують договір», — пояснила Олена Шульга.
Про своє бажання стати наставницею «Гречці» розповіла директорка Кропивницького центру реабілітації для дітей з інвалідністю Лілія Місюня.
«Я хочу зробити свій внесок у наступне покоління. Щоб воно було патріотичним, щоб розвивало країну, досягнуло успіхів. І тому я хочу стати наставницею», — поділилася з «Гречкою» вона.
Про наставництво вона дізналася на одному із заходів. Там виступав Кирило Невдоха: він сам зростав без батьків і розповів, як свого часу йому допоміг наставник.
Зараз він очолює Офіс дітей і молоді «ДІйМО» при Мінсоцполітики.
«Мене надихнула його історія. Він розповів, як свого часу наставник підтримав його і що зараз він досяг успіхів завдяки такій підтримці», — пояснила вона.
Один наставник чи наставниця закріплюються за одною дитиною, яка дала на це згоду. Це важливо для побудови довірливих стосунків.
Вже зараз Лілія Місюня готує документи, які подасть до місцевого центру соціальних служб. Наставництво є по суті волонтерством, адже не оплачується. Директорка центру реабілітації для дітей з інвалідністю наголосила, що культура благодійності в українському суспільстві важлива, особливо під час війни. Що завдяки взаємопідтримці і волонтерству народ гуртується. Це спосіб зробити краще там, де ти живеш.
«Обрати сферу волонтерства можна собі до душі. Це можуть бути плетіння сіток для військових, толоки з прибирання, допомога людям, які потрапили у важку ситуацію. Я 30 років працюю з дітьми з інвалідністю. Тому робота з дітьми — це моє», — уточнила вона.
Які обовʼязки і права у наставника
Як пояснив директор Кіровоградського обласного центру соціальних служб Сергій Пастернак, тристоронній договір передбачає права і обовʼязки для наставника, соцслужби та інституційного закладу, в якому виховується дитина.
Наприклад, наставник зобовʼязується сприяти в отриманні дитиною освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг, дотримуватися правил закладу під час відвідування, повідомляти центр і заклад про виникнення несприятливих умов для наставництва, конфліктних ситуацій або відсутність взаєморозуміння з дитиною.
Водночас він має право, наприклад, отримувати консультації закладу з питань виховання та розвитку дитини, брати участь у забезпеченні дитини одягом, взуттям, засобами для навчання та розвитку тощо.
Центр соцслужб має поводити супервізію наставника в разі потреби, але не рідше ніж один раз на пів року. Надавати в разі потреби наставнику та дитині послугу із соціального супроводу.
Заклад же зобовʼязується співпрацювати з наставником під час складання та коригування індивідуального плану роботи з дитиною. Виділяти наставнику на його прохання окрему кімнату для спілкування з дитиною, якщо така кімната є і не зайнята.
Повний перелік зобовʼязань і прав сторін є у типовому договорі про наставництво, визначеному постановою Кабміну №465. Ознайомитися з документом можна за посиланням.
Наставництво на Кіровоградщині: куди звернутися
Першим кроком для того, щоб стати наставником чи наставницею — це звернутися до місцевого Центру соцслужб. Там фахівці нададуть детальну інформацію про наставництво і пояснять, які документи потрібно передати. Це медична довідка певної форми, довідка про несудимість і паспорт.
На Кіровоградщині щодо наставництва потрібно звернутися до центру соціальних служб або центр надання соціальних послуг громади, в якій проживаєте. Про це «Гречці» розповів Сергій Пастернак.
«Після реформи децентралізації у деяких громадах залишились центри соціальних служб, а десь зробили інтегровані центри — тобто обʼєднали їх з центрами надання соціальних послуг», — пояснив він.
Наприклад, в обласному центрі це Кропивницький мiський центр соцiальних служб. Інформацію про місцевий центр соціальних служб можна дізнатися у сільській, селищній чи міській раді громади, в якій ви проживаєте.
«Можна звертатися безпосередньо на місцях, в громадах до центрів соцпослуг. Там вже фахівці скоординують, проконсультують і після подачі документів направлять до нас, в облцентр, на навчання», — розповів посадовець.
Сергій Пастернак уточнив, що у 2018 році на Кіровоградщині навчання на наставництво пройшли девʼять людей. З них близько половини стали наставниками для дітей. Та через епідемію ковіду, а згодом повномасштабну війну це призупинилося майже по всій Україні.
«І зараз ми працюємо над тим, щоб відновити наставництво. На Кіровоградщині ми вже працюємо з громадами у проведенні інформаційної кампанії, аналізуємо потреби дітей, готуємо тренерів. І закликаємо людей ставати кандидатами у наставники — ми всьому навчимо», — додав він.
Звернутися до Кропивницького міського центру соціальних служб можна за контактами:
- телефон — (0522)420-478;
- адреса — провулок Павла Бута, 3;
- електронна пошта — kmtcsssdm@gmail.com.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
