Як українка будує “дім зі сміття” і надихає шукати коштовності під ногами

Чому одяг став світовою проблемою? 

Текстильні відходи — це нині глобальна світова проблема, стверджують у Центрі управління відходами. За даними Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA) кількість текстильних відходів у світі збільшилася на 811% з 1960 по 2015 рік.

Сприяє цьому, на думку фахівців Центру,  так звана “швидка мода” — конвеєрна політика виробництва одягу: коли новинки, часто низької якості, з’являються у роздрібних мережах щотижня. 

Близько 66%  такої продукції  швидко потрапляє на сміттєзвалища. В Україні офіційної статистики немає, проте, припускають у Центрі, ситуація гірша, оскільки наразі у нас відсутні підприємства, які  займались би переробкою текстильних відходів. Наприклад, ви можете придбати одяг, що виготовлений з переробленого пластику і який підлягає подальшій переробці, але знайти в Україні місце, де цим займаються, практично неможливо.

Єдиний доступний варіант утилізації наразі — це високотемпературне спалювання текстилю. Проте мова йде  лише про той одяг, який є зовсім непридатним. Якщо одяг у хорошому стані, то кращим варіантом буде віддати його на благодійність, або подарувати йому нове життя, адже 95% з того, що потрапляє у смітник, придатне для  подальшого використання. 

Замість швидкої моди – свідоме споживання

Свідоме споживання — концепція підходу до речей, яка сприяє меншій шкоді для довкілля, стає все популярнішою у світі. Наприклад, днями у Франції оголосили про те, що боротимуться зі “швидкою модою” на законодавчому рівні. Закон може запрацювати вже у середині квітня і вплине на великі компанії, які виробляють одяг для мас-маркету. Часто це дешева для гаманця, але шкідлива для природи синтетика. 

Так, для компаній хочуть ввести додаткові мита, обов’язкову дворічну гарантію на одяг та обмежити змогу продажу речей за зниженою вартістю.

Згодом компанії зобов’яжуть популяризувати серед клієнтів перероблення товарів, адже в основі свідомого споживання лежать чотири принципи:

• Refuse (відмовся),
• Reduce (зменш),
• Reuse (використай ще раз),
• Recycle (перероби).

Франція може стати першою країною, яка вдалась до таких дій на законодавчому рівні. Проте, приклади свідомого споживання як власного вибору є і в Україні.

Займалась апсайклінгом ще з дитинства: історія Лани Тесленко

Довідка

Апсайклінг – креативна переробка старих речей.

Ресайклінг – багаторазове використання сировини за рахунокт повної переробки на новий продукт.

Лана була творчою особистістю ще змалку. Тоді були перші спроби апсайклінгу – креативної переробки старих речей, хоча  в той час це так і не називали.

“Ну, я, мабуть, ще з дитинства займаюся модою. Хоча жодного диплома дизайнера чи декоратора не маю, багато років працюю саме в цій сфері”, — каже вона.

Дієвого поштовху до творчості дала донька.

“Моя дитина відкрила в мені це масштабне захоплення дизайном. Бог послав мені таку дуже цікаву дівчинку, яку постійно потрібно було якось розважати. Тому я почала створювати для неї різні образи та фотографувати її в них”, – розповідає вона.

Так народилась її діяльність як хендмейкера, і вона шукала себе у цьому напрямку.  Пробувала робити прикраси з полімерної глини, зі шкіри, шкіряні сандалі ручної роботи. Їй були цікаві різноманітні техніки.

Так згодом із подругою у Харкові лана Тесленко створили спільний бренд, який успішно розвивалася й у 2019 році отримав нагороду  номінації Street Style на Kharkiv fashion week, а згодом і в Києві.

Вже тоді у своїй роботі використовували елементи ресайклінгу для подіумних образів, проте остаточно все змінила повномасштабна війна.

2022: свідоме життя по-новому

Після повномасштабного вторгнення Лана з сім’єю переїхала на Хмельниччину, звідки вона родом, втративши все вибудуване у Харкові життя. І це стало новим поштовхом до того, аби поєднати мрії, творчість та свідоме споживання і показати на власному прикладі іншим — можливості під ногами.

Ресайклінг. Дім зі сміття

Ресайклінг – багаторазове використання сировини за рахунокт повної переробки на новий продукт.

“Коли ми покинули Харків після 24 лютого, настав той час, щоб дійсно зайнятися справою яка завжди була цікава”, — каже Лана.

Тоді, у момент, коли здавалось всі ресурси втрачені, не маючи роботи,  їй у голову прийшла ідея збудувати власний дім.

Каже, цей проєкт навіть не про ресайклінг, а про сміливість діяти у своєму житті, ніколи не опускати руки.

“От наважитись переплисти Південний Буг в Хмельницькому я не зможу, бо не вмію плавати.  А для того, щоб наважитись на дім, у мене був “фундамент”, адже багато пробувала в житті різних технік. Вони стосуються не лише хендмейду: робила різні шпаклівки, зістарювала поверхні, переробляла меблі, тому в мене є досвід як зробити з нічого щось”, — каже вона.

Технічним проєктом будинку займався чоловік, який за освітою архітектор. Дім матиме невелику площу і буде збудований без кутів — у формі яйця. Проте, матиме все необхідне для життя, вітальню, туалет, ванну, дві спальні, додаткові спальні місця під дахом. 

Будують все власноруч, використовуючи вторинно речі із сортувальні або смітника. 

“Річ не в тому, аби просто переробити відходи, а щоб зробити дійсно продукт, який мав би сенс та фізично виглядав пристойно”, — пояснює вона і каже, що таким чином хотіли б надихнути до  дії інших переселенців, які залишились без житла.

Апсайклінг. Худі народжене на смітнику і наповнене сенсами

Апсайклінг – креативна переробка старих речей.

У пошуках будматеріалів народився ще один творчий проєкт з апсайклінгу – бренд “Зелене худі”. 

Одного разу на смітнику Лана побачила велику кількість текстильних відходів. Забрала тканини, розробила дизайн і створила перше клаптикове худі.

“Це мотиваційний проєкт, аби інші люди, які колись цуралися у своїй діяльності переробки, більш активно просувати цю ідею в маси”, — каже дизайнерка.

Зараз Лана продовжує працювати над створенням “полотна” з клаптиків. Добір відтінків, форми клаптиків може займати до чотирьох годин для одного худі, а самі вироби шиють кравчині.

“У мене є такий вислів  -перетворюємо сміття на коштовності, я бажаю аби вироби які ми створювали дійсно були  дорогоцінними для людей, щоб людина взяла цей виріб в руки та  насолодилася якістю, це важливий момент. На такі речі є попит навіть більший ніж ми можемо їх створювати”, — каже Лана. 

Переконана, купують худі, бо вони дійсно наповнені сенсами, й люди, які придбали їх відчувають себе причетними до великої ідеї.

Лана мріяла налагодити співпрацю із місцевими виробниками, аби обрізки тканин, які планують викинути одразу віддавали їм, але поки системну співпрацю налагодити не вдалось.

“Маю деякі пропозиції час від часу, мені віддають відходи, але в цілому такою прямо  налагодженою за договором співпраці поки немає. Можливо це менталітет наш такий, що краще на смітник вивезти”, — каже вона.

Проєкт постійно трансформується, тому зараз  для пошиття використовують і старий одяг. Та і шиють багато чого іншого крім худі. Зараз додали лежаки для тварин і мають нові ідеї.

“Складнощі з ресурсом не в тому,  що його немає, а в тому, що складно повторити вже створене.  Так часом люди хочуть саме повтору, не всі готові замовляти річ, яку вони не бачили ніколи”, — каже вона.

Фрісайклінг. Телеграм-група для обміну “коштовностями”

Фрісайклінг — культура обміну, коли віддаєш непотрібні речі тому, кому вони необхідні.

Лана веде блог в телеграмі, де показує скільки ресурсів під ногами. І тут не обходиться без хейту. Але жінка каже, і він може надихати. Жартує, що займається “ресайклінг хейту”.

Так, після чергових коментарів, що всі дивовижні знахідки зі смітників вона забирає собі, вирішила створити телеграм-групу для обміну потрібностями, яку назвала “Коштовності”. Зараз  там близько 4000 підписників з усієї країни.

Таким чином розвиває фрісайклінг — культуру обміну, коли віддаєш непотрібні речі тому, кому вони необхідні.

“Це не просто барахолка, де хтось може віддати свою кофту, хоча і таке є. Люди віддають велосипеди, наприклад. Був випадок, дрона віддавали, бо там якогось гвинтика не було,  іншу техніку, меблі. Віддають якісь там  пластикові ємності, які часом соромно навіть викласти. Але я їх запевнила, що сміття немає, і ви не повірите, це комусь потрібно. Наприклад, людина навіть не здогадується, що коробочки від кіндерів комусь потрібні, а вони потрібні у деякій творчості”, — розповідає вона.

Також  на каналі є хештег #шукаюкоштовності.  Там людина шукає, наприклад, гітару, і буває, що за дві хвилини знаходить. 

“Люди щодня дякують. Пишуть: “Здійснилася моя мрія”. Навіть не думала, що ця група буде настільки корисною”, — каже Лана.

Як спробувати себе у ресайклінгу новачкам?

Вводити ресайклінг вона б радила починаючи з простого, розвиваючи своє креативне мислення. “Ресайклінг можна сприймати як гру. Переробити коробку з-під взуття на скриньку – це теж ресайклінг. А далі вже можна братись за складніші переробки. Якщо ж говорити про апсайклінг, можна брати готову річ і декорувати її. Або, якщо людина вміє шити, то вчитись перешивати. наприклад, пошити з джинсів рюкзачка”, — каже вона.

Лана Тесленко пояснює, що ресайклінг – це стиль життя. Починати варто зі свідомого споживання – не купувати зайве,  з сортування відходів, а перероблювання — наступний крок.

“Люди часто сприймають все дуже точково.  “Вона робить худі”, “вона будує будинок”. Але  справа взагалі не в цьому. Якщо людина не знає куди їй рухатися далі, вона має в тому місці, де вона знаходиться зараз озирнутися навколо. І їй обов’язково прийде та сама ідея, яка колись прийшла мені”, — каже Лана.