У допомозі наркозалежним потроху заповнюють прогалини
За оцінкою фахівців, кількість наркозалежних в Кіровоградській області сягає 34 тисячі осіб. Більше 15 тисяч з них − віком до 25 років. 6,5 тисяч вживають важкі наркотики.
Щоб змінити таку статистику, з лютого цього року обласний благодійний фонд «Повернення до життя» за підтримки Міжнародного благодійного фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» розпочав реалізацію чотирирічного проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини». Він направлений на роботу зі споживачами наркотиків віком від 14 до 25 років. Фонд прагне забезпечити доступ споживачів наркотиків до комплексної медико-соціальної, психологічної, юридичної допомоги.
За час реалізації проекту створено мережу партнерських урядових і неурядових організацій та центр соціального супроводу «Лілія» для молодих споживачів наркотиків. Всього профілактичними програмами в Кіровограді охоплено 1175 наркозалежних осіб, які поки що вживають важкі наркотики, а 18 молодих людей відмовились від них, влаштувались на роботу, налагодили стосунки з родиною.
24 жовтня у Кіровограді відбувся круглий стіл партнерських організацій «Заповнюючи прогалин», який мав на меті скоординувати дії організацій, що працюють в даному напрямку, і визначитись з основними проблемами.
Оскільки наркозалежні – це одна з груп ризику щодо інфікування ВІЛ-СНІДом, слово отримала головний лікар кіровоградського СНІД-центру Галина Божок. Вона розповіла, що наразі йде мова про надання Центру СНІДу нового приміщення, адже те, що є, в поганому стані.
− Є перспектива, що нове приміщення з’явиться, і ми зможемо набирати штат (це має бути близько 60 медпрацівників), буде розширена лабораторія. Я розмовляла з республіканським лаборантом Центру СНІДу Іриною Адріановою, яка обіцяє нам підтримку в закупівлі нового обладнання для лабораторії, тобто в нас працюватиме не лише імунологічна лабораторія, але й матимемо змогу вимірювати наявність особливого виду лімфоцитів, робити біохімічний і загальний аналіз. На базі нашого центру є рентген, ми отримали апарат для ультразвукової діагностики і фіброгастроскопії. Надалі ми збільшимо кількість педіатрів, щоб з народження ВІЛ-інфіковані діти були під нашим контролем. Хотілось би, щоб наступного року спільно з громадськими організаціями ми створили план покращення і в інформаційній сфері, і в реабілітаційній для наших пацієнтів, − заявила Божок.
На круглому столі зародилась ідея створити інтернет-ресурс, який би міг охопити весь масив інформації про організації області і їх послуги, за допомогою якого люди, які опинились у кризовій ситуації, могли б зорієнтуватись куди їм звернутись.
Андрій Протопопов, представник «СНІД фонду Схід-Захід» розповів про проблеми, з якими стикаються громадські і державні установи, що працюють з наркозалежними:
− Як сприймають своє завдання державні організації? Наркозалежний повинен сам виявити бажання лікуватись і прийти до них. І, звичайно, в будь-який час він може відмовитись від цього лікування. З одного боку, це правильно, гуманно. А з іншого – є люди, що дійшли до такого стану, коли вони вже не усвідомлюють нічого. Цю людину треба примусово лікувати, щоб через місяць вона почала розуміти і прийняти рішення варто це продовжувати далі чи ні. Зараз примусити людину лікуватись від туберкульозу ми можемо, а від наркозалежності – ні.
Я не знаю жодної держустанови, яка б шукала клієнтів на вулиці. Це не їх функція і за це існує кримінальна відповідальність. Тому більшість «клієнтів» перебуває за бортом. І тому вони потрапляють в такі установи вже у критичному стані, коли їм вже треба і соціально реабілітація, і психологічна. Наркомани, як свідчать психологи, це люди, які мають споживацьке світосприйняття. Тобто досить надати їм певний спектр послуг, вони до нього звикають і обходитись без нього не можуть. Отже, фактично ми «зав’язуємо» на собі клієнта, і якщо в певний момент припинимо надавати йому психологічні чи інші послуги, в нього настануть критичний стан, людина може повернутись до наркотиків, − зазначив Андрій Протопопов.
Громадські активісти чекають, що і в нашій країні почне діяти система, коли людину, в якої знайшли наркотики, відправлятимуть на кількамісячну реабілітацію, а не «впаюватимуть» термін та й по всьому, намагаючись пояснити потребу в прийнятті такої системи законотворцям.
Якщо держава і громадські організації зможуть знайти спільну мову не лише на словах, а й на юридичному рівні, то можна буде очікувати позитивної динаміки у боротьбі з наркоманією. Поки що, маємо що маємо.
Настя Дзюбак
” Нова газета”
Фото звідси
