Івана Купайла, або ніч усіх закоханих…

Колгосп організовував лотарею, де суперпризом було теля, крім того розігрувалися свині, вівці, мед, крупи, олія. Сільмаг привозив дефіцитні товари й морозиво. А працівники клубу ретельно розпитували старше покоління про те, як правильніше організувати обрядове дійство, через яке вся ця каша й заварювалася. Адже в цей літній день відбувалися традиційні гуляння, що містили сакральний зміст і повністю розкривали всю нашу суть: суміш християнського ( Івана Хрестителя) та язичницького свята (Купайла).

Так сталося, що Івана Купайла активна молодь нашого міста відзначала двічі: 21 червня – у день літнього сонцестояння («Гречка» про це вже писала) та традиційно 6 липня – прив’язуючись до дореволюційної дати. Нагадаю, що в 1918 році уряд Української Народної Республіки перевів літочислення з Юліанського (Візантійського) на Григоріанський (Римський) календар, щоб ліквідувати жахливу різницю у 14 днів у визначенні дати з усією Європою. Уявіть собі: їдете ви потягом з Парижа до Петербурга і змушені не тільки годинник переводити, а ніби повертатися у минуле за датами на 14 днів. Уже потім це мудре рішення повторила і приписала собі радянська Росія, а згодом і СРСР. Від того й така різниця у трактуванні дати цього свята.

Цього року Кіровоградський кіш УДЮТ “Січ” традиційно проводив святкування Івана Купайла в Гаївці Кіровоградського району. Окрім січовиків, туди були запрошені через Інтернет усі бажаючі , але з однією умовою – одягаємо вишиванки.

Чудова природа та місцева гостинність давно приваблювали сюди велику кількість свідомих українців, де в атмосфері повної автентики, тобто максимально наближеної до тієї, що була колись, і відбувалося дійство. Повний автобус та кількадесят приватних автомобілів – і на галявині біля ставка стало людно, забіліло від вишиванок. Хлопці носили дрова на велику ватру, а дівчата плели вінки. А січовики, як і обіцяли, варили смачний козацький куліш. Заздалегідь було обумовлено, що ані цигарок, ані алкоголю не вживаємо. Хотілося відчути задоволення просто від спілкування з природою. Так воно і сталося, за винятком деяких дрібних хуліганів, яким і тут було “невтєрпьож”.

Святкування розпочалося з дитячих розваг, де гаївські дівчата із “Січі” Вишня і Троянда та подруга Мишка швидко організували і зайняли всіх віком від 2 до 7 років. Потім друг Росомаха та друг Вовк зорганізували хлопців на козацькі забави, аби ті змогли своїми м`язами трішки “подратувати” дівчат.

Далі ті ж таки хлопці лазили на дерево за подарунками (які, до речі, обіцяла, але так і не виділила сільрада.), потім було змагання гирями за поцілунки, загалом все як годиться. Коли смерклося, запалили велику ватру й організовано роздали куліша. Попоївши, взялися до боротьби зі злими силами: спалили обрядового “коструба” та втопили ‘’морену’’.

Уже стемніло, дівчата пускали вінки на воду, а хлопці їх ловили. Старші пішли шукати цвіт папороті… Власне на цьому етапі організатори не контролювали ситуацію, скажу лише, що нікого незадоволеного не було. Через те, що людей було дійсно багато, хлопці й дівчата, які вперше побачилися тут, могли знайомитися і розважатися абсолютно вільно і з особливим азартом, який можна відчути лише в таку ніч. Адже свято Івана Купайла є перш за все святом кохання! Саме в ці спекотні літні дні, як вважалося, найкращий час знайти собі пару, з якою вже на осінь, за традицією, одружувалися.

Вже поночі, як і було раніше домовлено, учасники цього дійства вирушили до Кіровограда автобусом. Дехто залишився, дехто поїхав зовсім не додому, але енергетичний заряд та відчуття задоволення від єднання з природою отримали всі! Отже, свято вдалося!

Роман Бойко

фото: Артем Дубовик