Сьогодні суд вивчає дії міліціонерів із Врадіївки

Зранку перед суддями з Первомайська по черзі «звітували» колишні співробітники Врадіївського РВВС, яких після штурму відділу міліції місцевими жителями на початку липня цього року було звільнено з роботи. Очікується, що, крім викликаних на вимогу представника державного звинувачення п’ятьох колишніх міліціянтів, свідчення також даватимуть приблизно така ж кількість їх колег, викликаних за клопотанням захисту підсудних – капітана міліції Євгена Дрижака, лейтенанта міліції Дмитра Поліщука, таксиста-єгеря Сергія Рабіненка та колишнього заступника начальника Врадіївського райвідділу міліції Михайла Кудринського. Останній намагався «прикрити» своїх підлеглих-нелюдів, скерувавши кількох міліціонерів до жителів селища, аби ті вмовили врадіївчан дати показання проти зґвалтованої Ірини Крашкової (ніби нещасна жінка… займалася проституцією, а тією злощасною нічною годиною її по-звірячому побив якийсь там бойфренд…).
Цікаво, що Рабиненка захищає адвокат з Кіровоградщини – мешканець Ульяновки Олексій Гончарук. Батьки єгеря взяли на себе зобов’язання щоранку привозити пана Гончарука з дому до суду – і щовечора так само доправляти адвоката до Ульяновки. Спідометр автівки, отже, вже четверту добу поспіль «накручує» між двома сусідніми областями по 320 кілометрів.

Сьогоднішнє засідання у Миколаєві ледь не зірвалося. І не з-за вечірнього футбольного матчу між Україною та Польщею (як, очевидно, було зроблено у сесійній залі Верховної Ради – аби її члени-вболівальники неквапом дісталися до Харкова), а з-за надмірної перевантаженості іншого адвоката – Володимира Клименка. Пан Володимир, можливо, найбільш оплачуваний з усіх колег, задіяних у процесі. Бо захищає головного підсудного Євгена Дрижака, який є похресником генерал-майора міліції Валентина Парсенюка – екс-начальника УМВС України у Миколаївській області. Крім засідань у Первомайську та Миколаєві, успішний юрист «веде» одночасно аж чотири кримінальні справи у сонячній Одесі. Тож колегії суддів Первомайського міськрайонного суду нічого не залишалося, крім як задзвонити прімо із зали суду своїм одеським колегам і попросити тих «поставитися з розумінням» до слухання «врадіївської справи». Станом на сьогоднішній день – чи не найрезонанснішої на всьому Півдні України.
Зазначу: згідно з «побажанням» одного з керівників Української Держави судові засідання проходитимуть у щотижневому прискореному режимі – з вівторка по п’ятницю. Виїзні ж засідання той же склад суду проводитиме в залі Апеляційного суду Миколаївської області. Як очікується, деякі з них колегія суддів дозволятиме відслідковувати представникам мас-медіа.

Наостанок наведу думку про резонансний судовий процес генерал-лейтенанта міліції Геннадія Москаля, народного депутата України: «Сьогодні ми всі спостерігаємо суд на так званими «врадіївськими гвалтівниками», однак слід чітко розуміти, що ніяких заслуг міліції у їх знешкодженні нема – злочинців знайшов народ. Всі також пам’ятають, як у Врадіївку приїжджали величезні бригади з МВС, які шукали й інші злочини, скоєні працівниками цього райвідділу. Однак, що вони знайшли: приховування крадіжок курей і якогось дрібного побиття?

Нагадаю керівництву МВС: громадськість Врадіївки вимагала знайти, хто 18.01.2011 року на вулиці Героїв Врадіївщини по-звірячому вбив 11-річну школярку? Мені пишуть жителі Врадіївки і питають: це зробили ті ж люди, котрих зараз судять чи ні? Якщо так, то чому їх не судять і за те вбивство, а якщо ні – то чому міліція не знайде вбивць?
Без розкриття цього злочину ситуація у Врадіївці не нормалізується і люди ніколи не повірять, що до цього злочину не причетні працівники міліції. Від імені жителів Миколаївської області я звернувся до міністра Захарченка з проханням повідомити людям, коли будуть знайдені вбивці школярки».

Генерал Москаль, швидше за все, має на увазі нерозкрите вбивство 15-річної Аліни Поркул. Позаторік врадіївські кати в міліцейських погонах примудрилися вибити зізнання у здійсненні зґвалтування й вбивства тієї школярки аж у… одинадцяти чоловіків. Утім, під час відтворення (себто слідчого експерименту) жоден з них так і не зумів нічого показати. Один зі звинувачених, 33-річний чоловік після свого звільнення з міліцейської катівні повісився прямо на цвинтарі, залишивши записку: « Я цього не робив, на себе не візьму». Ще один з тих одинадцятьох підозрюваних повісився у камері, на умивальнику…
Олег БАЗАК