Топ-5 покращень, що врятували б кіровоградську транспортну реформу
Транспортна реформа вже який місяць є однією із топових тем Кіровограда. Реформу зробили, про людей забули. Принаймні так стверджують самі ж пасажири, які щоранку, у прямому сенсі слова, плюються навздогін від’їжджаючої (або проїжджаючої мимо?!) переповненої маршрутки чи автобуса. Що ж все таки може вирішити існуючі проблеми? “Гречка” вирішила зібрати думки кіровоградців про те, що б таки могло врятувати транспортну реформу у місті.
1. Переглянути транспортну, аби зменшити кількість пересадок пасажирів.
Часом можна почути від кіровоградців щось типу «У Києві по три квартали до метро ходять, а ми тут лінимося один пройти, аби на маршрутку сісти… ». Але коли мова йде про поїздки з одного району в другий непрямою маршруткою – люди тримаються за серце й гаманці. Сім’ї у складі 4 людей, якій потрібно проїхатися, наприклад, з Кущівки до Полтавської, чи з Масляниківки до Критого Ринку, або ж з Великої Балки до Новомиколаївки, а потім повернутися назад, треба викласти з кишені 16 гривень на день. Сума на місяць, враховуючи лише будні, складатиме щонайменше 320 гривень з сімейного бюджету.
2. Зробити рух автобусів регулярним
Проти автобусів кричали усі кому не лінь, мовляв довго, некомфортно та ще й за ту ж саму ціну, що і в маршрутці. Якось у спілкуванні з «Гречкою» Віктор Зубченко, начальник міського транспортного управління, запевни, що люди вже поступово починають користуватися автобусами. Без сумнівів, бо по-іншому ніяк: коли зранку на маршрутці з не виїдеш, то автобусом – запросто, у деяких районах навіть сидячи. Проте у деяких навіть після появи великих автобусів проблем із виїздом з дому побільшало.
До редакції «Гречки» звернувся читач Олександр із тим, що зі спального району, зокрема вул. Космонавта Попова, зранку на автобусі виїхати нереально – їдуть з великим інтервалом і переповнені. У маршрутки можна сісти хіба що за 1-1,5 години до початку уроків чи робочого дня. До того ж іти потрібно з центру, якщо добиратися до гімназії №5, як те робить Олександр зі своєю донькою щоранку у будні: від Центрального ринку (якщо їхати № 8, 4, 5), ТЦ «Дитячий світ» (№ 134), з Ковалівки (№ 11, 15), або ще від спортшколи (№ 44). Маршрутками, якими можна доїхати до кінотеатру «Зоряний» чи вул. Шевченка (№ 3, 112, 77), дістатися центра важко, бо переповнені.
На відсутність автобусів жаліються і студенти педуніверситету, яким залишилися у розпорядження замість улюбленого № 9 лише № 112, № 3 та ковалівські маршрутки, з яких ще треба прогулятися квартальчик другий.
«Я автобусів зранку майже не бачу. Єдине на чому можу доїхати це № 3, але він дуже рідко їздить, № 112, який постійно битком набитий. Навіть туфлі вдягти нормально не можу – шкода, бо вже кросівки відтоптали геть. Хай би краще на № 112 автобуси пустили…Або № 9 повернули б?!» – жаліється студент КДПУ ім. В. Винниченка Андрій Мороз.
За логікою та нашими математичними підрахунками великогабаритні автобуси, враховуючи їх кількість (ну якщо вони дійсно всі виїжджають на маршрут?!), мають їхати: № 100 та № 101 – з періодичністю 5-7 хвилин, № 150 – 6-10 хвилин. Як вони їдуть і як мають їхати невідомо, адже докладної інформації про рух ні на зупинках, ні в автобусах немає.
3. Дати інформації людям.
Таку інформацію пасажири мали б отримувати з електронних таблоїдів на зупинках. Цей момент, як-то кажуть, реформатори прогавили. Журналісти, і «Гречка» зокрема, на прес-конференціях неодноразово наголошували на тому, що необхідно розмістити цю інформацію у транспорті, на сайтах, у газетах, на сіті-лайтах… Управлінці погоджувалися, обіцяли такі дані дати одразу ж після закінчення третього етапу реформи, але цього не зробили. Принаймні, «Гречці» таку інформацію особисто обіцяв надати і Володимир Каніщев, і Віктор Зубченко, але,мабуть, обіцянки то цяцянки.
Одне із прохань все ж таки виконали, принаймні у транспорті, що їде на Кущівку. У кожній маршрутці кіровоградці тепер бачать контактні дані перевізника та графік роботи. Щоправда лише «Графік роботи: 6.00-23.00», що й не знаєш як чекати ту маршрутку – усі 17 годин чи вона якось з інтервалами їздить?! Як часто їздить маршрут, залишається питати тільки у водія. А якби графік висів у салоні?
Теж саме стосується і змін рухів автобусів та маршруток під час ремонтів, перекриття доріг. Вже пішла друга черга ремонту вулиць Декабристів та Кірова, але про те, що рух змінений не написано ні в транспорті, ні в ЗМІ. Як поїде водій, вирішує він сам.
4. Візуалізувати те, що зробили.
Зміни пройшли, наче вже усталились, але люди і досі питають: «А кудою він їде?». Максимум, що може зробити зараз пасажир – скачати з сайту Кіровоградської міської ради документ із переліком вулиць, по яким проходить маршрут і постійно його носити в кишені. Але ж можна все унаочнити?! У деяких маршрутках, наприклад № 8, такі карти руху вже є. Зробити їх простіше простого – хвилин 10 у GoogleMaps і 2 хвилини на друк. Такі карти руху може створити й управління, і перевізники.
5. Забезпечити обіцяну безпеку нових перевезень.
«Бачите, як водій порушує, розмовляє по телефону, курить у салоні чи відмовляється брати пенсіонерів – повідомляйте про це управління транспорту за номером 24-58-98!» – постійно наголошує Віктор Зубченко під час голосних спорів щодо транспорту. Не один кіровоградець подзвонив на цю Гарячу лінію, проте жодних показових страт та звільнень водіїв не було. Як порушували, так і порушують. Часом пасажири самі роблять зауваження, навіть обурено виходять із маршруток на півдорозі, але здебільшого це призводить до криків. А уявіть дошку сорому: «Злісний порушник сфери транспортних перевезень» і в газету чи на сайт тієї ж міської ради?! Чи може окрему таку дошку у місті краще створити?
Світлана Дубина
