Жорстоке добро: як сучасні ЗМІ зомбують нас
«Останнім часом я постійно думаю про смерть!» Таку фразу нещодавно почула від однієї знайомої. Ця фраза змусила мене замислитися не тільки над тим чому вона це сказала, а й над тим, наскільки така думка може бути поширеною в суспільстві.
Одразу спала на думку відома в Кіровограді газета «21-й канал». Видання містить матеріали про вбивства, крадіжки, аварії, зґвалтування у всіх їхніх проявах. Але ж її «читають усі»?! І це правда. За 15 хвилин, які я провела у поштовому відділенні, цю газету придбали п’ятеро людей, двоє обрали «Новини Кіровоградщини» і «Україну-центр». Певно слоган «21-й канал» – газета, яку читають усі!», має свій вплив на кіровоградське населення. І навіть високоосвічені люди буває біля кіоску часто шукають знайоме «обличчя» саме цього видання.
Головною причиною популярності «21-го каналу» серед читачів є не наявність програми телепередач (вона присутня в більшості газет області), погоду й афішу можна вільно переглянути на ТБ й біля кінотеатру, а гороскоп та анекдоти – це взагалі невід’ємна частина будь-якого газетного видання. То що ж вирізняє цей тижневик серед інших кіровоградських видань? Виходить, що кримінальна рубрика? Очевидно, кіровоградцям цікавіше читати про трагедії й біди інших людей, аніж дізнаватися про щось добре.
Подібна тенденція географічно не обмежується виключно Кіровоградщиною.
Про пріоритетність «зла» над «добром» свідчить і тематика сюжетів у випусках телевізійних новин всеукраїнських каналів ТБ. Зокрема, у випусках новин «ТСН» на «1+1» за 45хвилин ефіру як мінімум 20 – про смерть та трагедії. «Факти» на «ICTV» і «Репортер» на «Новому» лише починають свої новини зі «злих» сюжетів, програма «Надзвичайні новини» присвячує весь свій ефірний час криміналу.
Згідно з щомісячними моніторингами, що проводить перше українське інтернет-видання про медіа «Телекритика» (висвітлює події медійного світу України, публікує дослідження інформаційного наповнення українського телебачення), новини «ТСН» мають найбільші показники переглядів серед населення. Такі факти самі по собі говорять про попит на «зло і жорстокість». До речі, поява відео і фотографій в ефірі, що містять елементи насилля та жорстокості, обмежуються Статтею 2 Закону України «Про захист суспільної моралі».
Часто законом нехтують телевізійники каналу «ICTV» у програмі «Надзвичайні новини», де в доволі непізній час, о 19:30, можна побачити уривки відео з бійками, підпалами і т.п.
За характером подачі інформації такі сюжети можна порівняти з фільмами жахів, перегляд яких вкрай негативно впливає на дітей і підлітків: вони стають знервованими, жорстокими, втрачають інтерес до навчання, мають безліч психічних відхилень. Особливо загострюється ця проблема, коли дитина грає в комп’ютерні ігри, типу «GTA», де вбивати будь-якого героя гри можна як палицями, так і бензопилами, та ще й при цьому спостерігати як з нього фонтаном ллється кров. В інших іграх після багаточисельних ударів герой спокійно встає і йде собі далі. Подібний розвиток подій може наштовхнути думку, що неможливо заподіяти смерть людині таким чином. Результат таких захоплень очевидний: школярі (саме учні полюбляють такий спосіб проведення вільного часу) дубасять, у прямому сенсі цього слова, одне одного портфелями, абсолютно незацікавлені у навчанні та ще й відкритими вульгаризмами кажуть куди потрібно піти вчительці.
«Діти навколо бачать лише агресію, тому одразу ж вказують на недоліки людини, спілкуючись, не чують одне одного, – стверджує психолог ЗОШ №6 Дощенко Анна, – цю проблему в нас вирішують самі учні. В січні цього року в нас було створено шкільну службу порозуміння «Нове покоління», до складу якої входять учні 9-х класів, що пройшли відповідне навчання».
Наведені приклади оточують нас ледь не щодня: телевізори, комп’ютери, газети, ну а ми, звісно, знаходимося в безпосередньому контакті з ними. Коли людям набридне дивитися на зло – ніхто не знає. Проте вже зараз нерідко можна почути вислови типу: «страшні новини на «1+1»…» або «та по цьому телевізору вже дивитися нічого!». Можливо це свідчить про перші ознаки стурбованості українців, а значить починається певний відбір або фільтрація інформації, яку хочуть сприймати люди. Можливо, саме цей фактор і спричинить зменшення попиту на так звані «злі сюжети», а як наслідок – до їх зникнення. До того ж, як стверджував Шота Руставелі: «Лише добро одне безсмертне, зло ж довго не живе!».
Світлана Дубина
