Олександрієць, перебуваючи в зоні АТО, знайшов кохану (ФОТО)
27-річний олександрієць, перебуваючи в зоні АТО, знайшов кохану. А мешканка Донецької області, не роздумуючи, погодилася стати його дружиною. Зараз пара проживає в Олександрії.
Історію кохання пари описує “Моя Олександрія”.
Вони познайомилися в серпні 2014 року в Дзержинську, на батьківщині дівчини.
– Я на той час вже три місяці служив на місцевому блокпосту в складі 34-го батальйону, – розповідає Костянтин. – Вийшли з товаришами в місто, купити машинку для стрижки та продукти. З автоматами, у військовій екіпіровці, місто ж неспокійне. Раптом дві дівчини біля магазину стали нам посміхатися, запропонували разом випити кави.
– Побачили з напарницею хлопців, вирішили познайомитися, – перехоплює розмову 26-річна Ірина. – Ми працювали в магазині побутової хімії, ну, а в той момент вийшли на поріг подихати свіжим повітрям. Вони засоромилися, сказали, що підійдуть пізніше. Потім принесли в подарунок диню.
Через кілька днів пару була нерозлучна. Костя намагався вирватися в місто за будь-якої можливості, став бувати у Ірини дома, подружився з її донькою від першого шлюбу Олею. Не змусило себе чекати і знайомство з батьками дівчини.
– Мама єдине запитала: чи прийде він у гості з автоматом або без. Я відповіла, що ймовірно з автоматом. Так і вийшло. Костя одразу всім сподобався, особливо з татом швидко знайшов спільну мову, – згадує Ірина.
У жовтні Костянтин представив Іру своїй рідні. А через два місяці розписалися. Церемонія відбувалася в Олександрійському РАГСі 16 грудня за законами воєнного часу: обмінялися обручками у присутності родичів і посиділи тихою компанією.
Після демобілізації, в березні 2015-го, Костя забрав Ірину з донькою до себе на батьківщину. Маленьку 7-річну Олю близькі прийняли як рідну.
Костянтин та Ірина тепер на одного прізвища – Іщенко. Живуть на орендованій квартирі в районі 150-ї аптеки. Він влаштувався в міську військову частину на радіостанцію, а дружина поки вдома.
Якщо спостерігати за ними з боку, Іра більш емоційна, цілеспрямована, жива, балакуча. Кличе Костю жити в Дзержинськ, де в неї є своя, окрема від батьків двокімнатна квартира. А він поки не готовий, думає. Дружна, хороша сім’я вийшла. І чомусь віриться, що все у них буде добре.
