Підпадає під деколонізацію: Інститут нацпам’яті надав висновок щодо перейменування премії імені Ястребова

Джерела: архів «Гречки», фаховий висновок щодо належності об’єктів (географічних об’єктів, назв юридичних осіб та об’єктів права власності, пам’ятників і пам’ятних знаків), присвячених російському археологові та етнографу Ястребову Володимиру Миколайовичу (1855–1898), до символіки російської імперської політики на сайті Українського інституту національної памʼяті.

Що відомо про ситуацію з перейменуванням премії імені Ястребова?

Аргументи за та проти перейменування премії

У Кропивницькому ініціативна група запропонувала прибрати ім’я Володимира Ястребова з назви обласної краєзнавчої премії. Вони аргументують це тим, що у листах, роботах і висловлюваннях Ястребова простежуються проросійські імперські погляди.

«В одному зі своїх листів Ястребов зазначив, що основною метою своєї педагогічної діяльності вбачає “не давать глохнуть русскому самосознанию”», — розповів доктор історичних наук, краєзнавець Юрій Митрофаненко, який є одним з ініціаторів перейменування.

За його словами, Ястребов називав територію сучасної Кіровоградщини «Новоросією» та трактував її як частину російської спадщини. Водночас Митрофаненко наголошує: внесок дослідника в етнографію та археологію не заперечують, але це не означає, що його ім’ям потрібно називати премію.

Водночас до обласної ради надійшло звернення із проханням не змінювати назву премії. Його підписали краєзнавці, науковиці та археологи. Вони вважають ініціативу «науково безпідставною» та такою, що шкодить іміджу області.

Автори звернення наголошують, що Ястребов був однією з ключових постатей у дослідженні історії краю, а його праці з археології, етнографії та історії заклали основу сучасного краєзнавства в регіоні. Також вони зазначають, що він досліджував українську культуру, співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка та листувався з Михайлом Грушевським.

Противники перейменування вважають, що постать ХІХ століття не варто оцінювати лише через сучасну оптику, а терміни на кшталт «Новоросія» чи «малороси» були поширеними в тогочасній науковій мові. Також вони наполягають, що правових підстав для перейменування немає, адже Ястребов не підпадає під закон про деколонізацію.

Питання розглядали 18 березня 2026 року на засіданні профільної комісії обласної ради. Комісія рекомендувала департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА протягом місяця комплексно вивчити роль Володимира Ястребова в історії області. Остаточне рішення щодо назви премії мають ухвалити депутати обласної ради після висновків Українського інституту національної пам’яті та додаткового наукового обговорення.

Обʼєкти, присвячені Ястребову, у публічному просторі — пропаганда російської імперської політики: висновок Українського інституту національної пам’яті

На офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті опублікували фаховий висновок, який стосується того, чи можуть об’єкти, названі на честь Володимира Ястребова, залишатися в публічному просторі відповідно до закону про деколонізацію.

Так у повідомленні зазначили, що Володимир Ястребов — російський археолог та етнограф, який жив у 1855–1898 роках. Він народився в Самарській губернії, навчався в Одесі, працював у сфері освіти, а також займався археологічними й етнографічними дослідженнями.

У своїх працях Ястребов використовував імперське поняття «Новоросія» щодо Південної України, заперечував окремішність українців та української мови. Він називав цей регіон «исконно русским наследством» і писав, що там формується окремий «тип русской народности — новороссийский».

До прикладу, у своїх працях Ястребов заперечував самобутність українців, українську мову, поширював російський ідеологічний міф про «Новоросію», вважаючи Південну Україну Новоросією.

«Известно, что Новороссия не может похвалиться ни оригинальностью народного быта, ни давностью и крепостью исторических воспоминаний, и покойный В.И. Григорович не без основания называл население ее невегласи. И действительно, здесь часто затрудняешься сказать, на каком наречии говорит народ, откуда взялись обыватели того или другого угла и к какой национальной группе принадлежат», — писав він.

У листі до Лебединцева (1886 р.) Ястребов наголошував:

«Служить, чем могу, местному историческому журналу всегда буду рад и очень доволен быть посильным представителем нашей Новороссии… Как бы то ни было, но Новороссия та же Русь, только наполовину польская и жидовская, но тем паче не надо давать глохнуть русскому самосознанию, памятуя, что и Новороссия исконно русское наследство».

Також Ястребов, зауважують у фаховому висновку, докладав зусиль для ідеологічного забезпечення процесу асиміляції українців і втілення в життя концепції «єдиної російської нації». Наприклад, у своїй праці «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии» (1894) Ястребов зазначав, що в Південній Україні «вырабатывается особый тип русской народности – новороссийский».

Таким чином, діяльність Ястребова має ознаки пропаганди російської імперської політики, він належить до осіб, які «публічно, зокрема в медіа, у літературних та інших мистецьких творах, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії». 

За висновком експертизи, об’єкти, присвячені йому, зокрема назва Кіровоградської обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова, можуть належати до символіки російської імперської політики. Їхня наявність у публічному просторі може вважатися пропагандою такої політики.

Водночас закон не забороняє досліджувати діяльність Ястребова, читати чи зберігати його праці, використовувати їх у науковій, освітній, музейній або документальній роботі. Обмеження стосуються саме публічного вшанування — назв, пам’ятників, пам’ятних знаків та інших об’єктів у публічному просторі.