Узаконення дерибану землі та доброзвичайність? 6 ризиків закладених у проєкті нового Цивільного кодексу

ОНОВЛЕНО

У матеріалі ви дізнаєтесь про:

Ризик 1. Доброзвичайність: що це таке та чому поняття сумнівне
Ризик 2. Зміни, що стосуються розлучення
Ризик 3. Легалізація дерибану державної власності?
Ризик 4. Держава може втратити можливість повернути незаконно відчужене майно 
Ризик 5. Законопроєкт, що суперечить європейським стандартам  
Ризик 6. Потенційний тиск на свободу слова

Джерела: картка законопроєкту  Цивільного кодексу України на сайті ВР, допис на Facebook-сторінці народної депутатки Інни Совсун, матеріали Судово-юридичної газети, громадської організації «Голка», Центру прав людини  «ZMINA», «Hromadske», допис на Facebook-сторінці Української природоохоронної групи. 

Загалом законопроєкт, за який проголосували 254 нардепи 28 квітня, регулюватиметься дев’ятьма книгами, що охоплюють особисті, речові, сімейні, спадкові та міжнародні приватні відносини.

Цивільний кодекс України (ЦК України) — це основний кодифікований закон, що регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) між фізичними та юридичними особами, державою та іншими суб’єктами, базуючись на рівності, майновій самостійності та вільній волі учасників.

У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що оновлення Цивільного кодексу України зумовлене сукупністю причин. Насамперед чинний кодекс, ухвалений у 2003 році, вже частково застарів, оскільки за понад двадцять років суттєво змінилися суспільні відносини, економіка та з’явилися нові технології, зокрема цифрові. Крім того, протягом цього часу до нього вносили численні точкові зміни, що призвело до появи суперечностей, дублювання норм і втрати цілісності регулювання. У зв’язку з цим виникла потреба не в окремих правках, а в системному оновленні всього кодексу.

Важливим чинником є також євроінтеграція України, яка передбачає наближення національного законодавства до стандартів Європейського Союзу, впровадження сучасних принципів справедливості, юридичної визначеності та захисту прав учасників приватних відносин. Окремо підкреслюється необхідність дерадянізації цивільного законодавства — усунення застарілих підходів і термінів, що залишилися з радянської правової системи, та формування сучасної моделі приватного права.

Крім того, оновлення кодексу є відповіддю на запит бізнесу і суспільства щодо більш ефективного, зрозумілого і передбачуваного правового регулювання, яке забезпечить належний захист прав, сприятиме економічному розвитку та залученню інвестицій.

Ризик 1. Доброзвичайність: що це таке та чому поняття сумнівне

Нардепка Інна Совсун звертає увагу на декілька тривожних статей, серед яких введення поняття «доброзвичайність».

За проєктом кодексу, доброзвичайність – це сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві. 

«Тобто якщо суддя вирішить, що розлучатися вам неморально та неетично — вас будуть пробувати помирити. Запасайте місяці на судові засідання та зустрічі з людьми, що пхатимуть носа у ваше особисте життя. В особисте життя двох дорослих людей, які ухвалили рішення, що їм краще будувати свої життя окремо», — зауважує вона. 

У статті 317 «Право на індивідуальність» також знайшлося місце доброзвичайності. Тут йдеться, що фізична особа має право на формування, збереження та зміну своєї індивідуальності з урахуванням особливостей біологічної, психічної, психологічної, соціальної, культурної, національної, релігійної, мовної та іншої самобутності, а також на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності. 

Проте право на індивідуальність людина має у випадку, якщо це не суперечить Конституції України, цьому Кодексу та/або іншому закону, доброзвичайності.

«Не можна, але якщо це потрібно для “захисту доброзвичайності” — тоді можна. Це як узагалі? Наведіть мені хоч один приклад, коли будь-яка дискримінація стає прийнятною, бо вона відповідає уявленням про “доброзвичайність”?», — зауважує нардепка.

У Судово-юридичній газеті зауважують, що в українському законодавстві відсутній окремий кодифікований акт, який би визначав єдину систему моральних або етичних норм. Тому виникає питання, де закріплені конкретні критерії того, що вважається моральним чи етичним стандартом.

Ризик 2. Зміни, що стосуються розлучення

Законопроєкт також пропонує змінити правила розлучення для подружжя з дітьми. Якщо є дитина до 14 років або дитина з інвалідністю, суд не зможе одразу розірвати шлюб — він має дати час на можливе примирення.

Якщо подружжя вже узгодило питання щодо дитини чи майна, цей строк становитиме один місяць. Якщо ні — до шести місяців. Наразі ж закон дозволяє суду пропонувати примирення, але не зобов’язує це робити, навіть якщо в сім’ї є діти.

Інна Совсун додає, що будь-яке подовження процесу розлучення — це не просто додатковий час, а збільшення годин роботи юристів і видатків на них, а гроші на це є не в усіх.

А ще за новим кодексом після розлучення чоловік або дружина має право вимагати відновлення дошлюбного прізвища того з подружжя, який поводився негідно — вчинив домашнє насильство, кримінальне правопорушення, аморальний вчинок, зраду.

Ризик 3. Легалізація дерибану державної власності?

Громадська організація «Голка» виявила у проєкті кодексу норми, що легалізують дерибан державної власності. 

У проєкті є положення, що інформація про пам’ятки: ліси, річки, заповідні території чи археологічні пам’ятки, повинна бути в реєстрі нерухомих пам’яток України, інакше їх фактично не існує.

Але у ГО зауважують, що через неузгодженість між Мінкультом, місцевими радами та Держгеокадастром багато пам’яток фактично не відображені в реєстрах. Тому їх можуть виводити з державної чи комунальної власності без перешкод.

Ризик 4. Держава може втратити можливість повернути незаконно відчужене майно 

У «Голці» також наголошують, що проєкт вводить принцип: усе, що внесено до реєстру, вважається відомим. Це змінює правила відліку позовної давності й фактично скорочує час на оскарження незаконних рішень.

Якщо зараз строк починається з моменту, коли про порушення дізналися або могли дізнатися, то нові норми прив’язують його до дати внесення запису в реєстр. Тобто відлік починається одразу після реєстрації.

У результаті, якщо протягом трьох років держава чи громада не виявить порушення, повернути майно вже не зможе. Це створює ризик, що незаконні рішення з часом ставатимуть юридично захищеними.

У такій ситуації покупець може посилатися на відсутність об’єкта в реєстрі й доводити свою «добросовісність» у суді.

Такий підхід може суттєво обмежити можливість захисту державних і комунальних інтересів, адже подібні порушення часто виявляють через роки.

Українська природоохоронна група теж наголошує, що незаконно привласнені ліси, річки, заповідні території чи археологічні пам’ятки можуть узаконити через внесення до реєстру — зокрема за участі недоброчесних реєстраторів. Після цього держава і громади фактично втрачають можливість оскаржити їх у суді.

Більше того, ті, хто отримав ці об’єкти незаконно, можуть претендувати на компенсацію від держави.

Ризик 5. Законопроєкт, що суперечить європейським стандартам  

Зазначимо, у січні у Верховній Раді зареєстрували проєкт нового Цивільного кодексу України. Вже тоді Центр прав людини ZMINA звертав увагу, що цей проєкт суперечить європейським стандартам, створює серйозні ризики для захисту прав ЛГБТІ+ людей.

Зокрема, проєкт звужує визначення сім’ї — там її пов’язують переважно зі шлюбом, родинними зв’язками чи усиновленням. Це може позбавити правового визнання фактичні сімейні відносини, зокрема одностатеві, які раніше інколи визнавали суди.

Документ також зберігає визначення шлюбу як союзу жінки та чоловіка й не допускає інших форм партнерства. 

Крім того, пропозиції передбачають можливість визнання шлюбу недійсним у разі зміни статі, а також залишають заборону на усиновлення для одностатевих пар.

Зазначимо, в Україні досі не ухвалили законопроєкт про реєстровані (або так звані цивільні) партнерства – норму, яку мали запроваджувати ще з 2015 року. Це партнерство дозволяє юридично зареєструвати взаємини як і різностатевим парам, які не перебувають у романтичних стосунках, так і одностатевим парам і є альтернативою шлюбу. 

Цивільні партнерства під час війни є критично важливими, оскільки вони забезпечують юридичний захист пар: ухвалення медичних рішень, отримання інформації про стан здоров’я, отримання компенсацій та право розпоряджатися тілом загиблого/ої партнера/ки-військового/ої.

Ризик 6. Потенційний тиск на свободу слова

Також у проєкті знайшли норми, які можуть містити ризики для свободи слова і роботи ЗМІ.

«У проєкті пропонують автоматично визнавати недостовірною інформацію, якщо вона не закріплена у судовому вироку, а ще дозволити карати не лише за недостовірні факти, але й просто за суб’єктивну думку. Пропонують навіть дозволити вимагати компенсацій за критику, якщо фігуранту не сподобався тон публікацій», — повідомляють у ГО «Голка».

ДОПОВНЕНО (1 травня):

За інформацією аналітичної системи «YouControl», у законопроєкті є положення, які створюють суттєві ризики не лише для журналістів, а й для відкритих даних і банківського сектору.

Юристи системи проаналізували норми та підготували пропозиції до другого читання.

Зокрема, зараз у законопроєкті стаття 328 дозволяє фізособі вимагати видалення інформації з пошукових систем і баз даних, якщо вона «втратила суспільний інтерес». Так, розмитість критерію створює ризики зловживань і суперечить принципам прозорості.

«Як має бути: видалення або знеособлення даних із відкритих джерел — лише у разі їх незаконності або недостовірності (відповідно до ст. 8 Закону «Про захист персональних даних»)», — зазначають у «YouControl».

Статті 345 і 353 вводять поняття «цифрового образу» компанії та вимагають її згоди на обробку даних. Це може ускладнити перевірку контрагентів та обмежити прозорість бізнесу.

«Як має бути: обробка даних про юрособу (крім е-підписів і печаток) не повинна вимагати її згоди», — таку пропозицію пропонують юристи.

Крім цього, статті 321, 332 та 336 вводять поняття цифрової приватності — це може обмежити доступ до публічної інформації та роботу OSINT-інструментів. Зокрема, створення аналітичного досьє на основі відкритих даних без згоди особи може вважатися порушенням.

«Як має бути: цифровий простір слід обмежити акаунтами та профілями, створеними самою особою, щоб не блокувати обробку публічних даних», — зауважують у «YouControl».

Стаття 337 вводить нову категорію, задуману як право працівника не відповідати в робочих чатах на вихідних. Проте вона може застосовуватися ширше — зокрема для тиску на журналістів та обмеження публікацій.

«Як має бути: норму слід чітко обмежити сферою трудових відносин, щоб вона не впливала на доступ до публічної інформації та журналістську діяльність», — таку пропозицію висловлюють у «YouControl».

Зазначимо, наразі законопроєкт перебуває на розгляді. Попереду — друге читання, тому є шанс, що на ризики звернуть увагу та приберуть із документа. Так, наприклад, сталося із положенням, згідно з яким у разі народження дитини в неповнолітньої, яка досягла 14 років, або її вагітності, може бути дозволено укладення шлюбу. Через обурення суспільства цю норму з проєкту вилучили.

Головне зображення створене за допомогою інструментів ШІ