Головна Суспільство «Ворог не очікував такої нахабності»: історія оператора ССО з Кіровоградщини

«Ворог не очікував такої нахабності»: історія оператора ССО з Кіровоградщини

10:11, 16 Травня, 2026

Колишній лісник із Кіровоградщини з позивним «Кіпіш» служить оператором 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій імені князя Святослава Хороброго. Він говорить без прикрас і без спроб виглядати героєм — просто і різко, як і личить людині, яка за кілька років на фронті встигла отримати осколок у живіт, 15 діб відпрацювати в секторі замість семи та вийти з оточення по відкритому полю в туман.

Це той випадок, коли позивний звучить як своєрідний сигнал: поруч із ним ніколи не буває нудно. «Кіпіш», який за мирних часів працював лісником на Кіровоградщині, говорить просто, інколи різко. Досвід оператора 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій імені князя Святослава Хороброго, який за кілька років війни встиг побачити, як змінюється сама її сутність.

Коли його питають, хто такий оператор, він не починає з красивих формулювань. Каже простіше: це, по суті, стрілець, тільки, як то кажуть, за новим форматом. Універсальний боєць, який має вміти все – від роботи зі зброєю до медицини, від інженерки до сучасних технологій. І ця універсальність – головна фішка ССО. Так, він, зізнається, підсвідомо більше тяжіє до інженерної роботи, але у своєму підрозділі, каже, ти маєш бути готовий підмінити будь-кого – кулеметника, зв’язківця, медика. І не просто формально, а так, щоб це реально діяло, коли починається робота.

«Щодо цього пригадується історія, яка сталася під час тижневої роботи нашої групи в Удачному на Донеччині, – розповідає спецпризначенець. – На другий день зачищали одну із шахт, коли були атаковані FPV. Мене поранило в живіт, але на адреналіні я не зупинився, перезарядив зброю та відпрацював на повну, тоді ми добряче пом’яли ворога. Після бою кажу хлопцям: «Гляньте, що там». З’ясувалось, уламок вибухівки зайшов під м’яз – мене підлатали. Після того на лінії бойового зіткнення днів п’ять сам промивав собі рану розчином, щоб не гноїлася, робив перев’язки. А вже коли повернулися на базу, медики зробили операцію».

Боєць наголошує: усе працює від мотивації. У ССО постійно вкладаються в навчання, тренують на полігонах, змушують відпрацьовувати всі елементи до автоматизму, і люди приходять сюди, як правило, вже з розумінням, куди йдуть. Його шлях на посаду оператора ССО тривав близько двох місяців основного навчання плюс додаткові курси.

«У цей період – постійні навантаження, де тебе вчать працювати в будівлях, посадках, у складних умовах, де важлива не лише фізика, а й злагодженість групи. Окремо – медицина, інженерна справа, робота з дронами. Сучасний оператор – це вже не тільки про автомат у руках, а й про вміння користуватися технологіями, розвідати ситуацію з повітря, швидко прийняти рішення», — говорить «Кіпіш».

В якийсь момент, каже «Кіпіш», на зміну романтиці приходить звичка, і ти перестаєш сприймати це як щось надзвичайне – це просто твоя робота. Ти приходиш, виконуєш задачу, повертаєшся, готуєшся до наступної. І разом із цим приходить ще одна річ – прив’язаність до групи. Навіть якщо є можливість перевестися чи змінити посаду, ти залишаєшся, бо це вже твої побратими, і кинути їх – значить порушити щось більше, ніж просто робочий процес.

У його групі зазвичай шість людей: командир, його заступник, кулеметник, медик, зв’язківець і стрілець, але всі вони взаємозамінні. Це принцип, на якому тримається успіх.

«Був момент, коли саме командна взаємодія стала головним фактором під час виконання завдання. На одній з ділянок на Покровських дачах нас затиснули росіяни. Вони помітили наш спостережний пункт, почали обстрілювати локацію. Ми організовано відкотилися на запасну точку – в гараж, противник і туди почав шмоляти, ми синхронно перебігли в третю хату – і туди полетів десяток дронів. Благо, в будівлі було укриття, зранку перебралися на свою позицію», – каже боєць.

Зброя, з якою він працює, – карабін М4А1. Каже, що подобається: надійна, зрозуміла, звична. Але навіть тут немає культу – це просто інструмент, за яким треба слідкувати, щоб він не підвів. Часто виходять на завдання і з ДДМ4.

Як виглядає типовий день оператора ССО? Сміється: отримуєш задачу і працюєш. І, як він каже, кайфуєш від цього. Це відчуття, що ти на своєму місці і робиш те, до чого готувався.

Але є ще інша сторона – та, яка за лаштунками. Наприклад, момент перед виїздом. Поки ти їдеш у броньованому «Хамері», в голові крутяться дивні відчуття, які важко пояснити. Це не страх у чистому вигляді, певно, надмірне хвилювання. І варто тільки вистрибнути з машини – все зникає. Вмикається робота, і ти вже не думаєш про емоції.

«Війна змінилася не за три роки. Вона змінилася буквально за останній рік. Дрони перевернули все. Якщо раніше ти дивився під ноги, щоб не наступити на міну, то тепер дивишся і під ноги, і в небо. Бо загроза може прийти звідки завгодно. І головна задача – зайти, знищити і вийти. Це вважається успіхом», – стверджує «Кіпіш».

Спецпризначенець також розповів про випадок, який стався з його групою на Покровському напрямку:

«Ось недавно була «весела» історія. Виходили з оточення ми буквально… по голому полю. Цей варіант мав великі ризики, але й виходу іншого у нас, по суті, і не було. Підключили хитрощі, і, коли туман глибоко опустився, зробили бадьорий ривок уздовж посадки. Ворог навіть не очікував від нас такої нахабності та трохи розгубився. А коли відкрив щільний вогонь, наша група вже була в безпечному місці. І найголовніше, що вона при цьому виконала завдання на відмінно. Ми мали зайти на тиждень у відповідний сектор і, застосовуючи маскувальні заходи, відсікати атаки окупантів. Однак відпрацювали ми в такому режимі удвічі довше – 15 днів!».

У перервах між бойовими – звичайне життя, наскільки це можливо. Спецпризначенці повертаються, отримують кілька тижнів відпочинку, потім знову тренування, підготовка, планування – і знову виїзд. Цикл, який повторюється щоразу.

Є і моменти, які сам він згадує з посмішкою. Наприклад, коли після чергування ліг відпочити, увімкнув фільм – і раптом команда: ворог поруч. І ти вже на ходу взуваєшся, одягаєшся, біжиш, ще не до кінця прокинувшись. У таких епізодах – уся ця дивна суміш буденності і напруги, яка й формує уявлення про війну.

Попри все, він каже, що йому це подобається. Інакше, додає, його б тут не було. Контракт планує підписувати й далі, бо це стало частиною життя, від якої не так просто відмовитися.

Для тих, хто хоче стати частиною елітних підрозділів ЗСУ і служити з найкращими варто з звернутися до «ССО Рекрутинг»: